ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/45026.01.12
За позовом Публічного акціонерного товариства „Київенерго”
до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради
про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 6 846,12 грн
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № Д07/2011/04/22-38 від 22.04.2011 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю № 168-Д від 26.12.2011 р.
В судовому засіданні 26.01.12, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Публічне акціонерне товариство “Київенерго” звернулась з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 6 846,12 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за спожиту теплову енергію відповідно до договору № 330944 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.05.2010 р. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за період з 01.04.2011 р. по 01.12.2011 р. у розмірі 6 085,40 грн. За не своєчасне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував штрафні санкції, зокрема: 165,77 грн -інфляційну складову боргу, 122,04 грн - 3 % річних та 472,91 грн - пені.
Ухвалою суду від 26.12.11 порушено провадження у справі № 40/450 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26.01.12.
У судове засідання, призначене на 26.01.12, представники сторін з'явились, вимоги ухвали суду виконали.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву та контррозрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію за договором № 330944 від 14.05.2010 р. з якого вбачається, що сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 6 085,40 грн, інфляційна складова боргу - 159,50 грн та 107,04 грн - 3 % річних.
Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
14 травня 2010 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка пізніше була перейменована на Публічне акціонерне товариство “Київенерго” (позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (відповідач) було укладено Договір № 330944 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).
Згідно з пунктів 2.2.1 та 2.3.1 договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді відповідачу для потреб: опалення - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до договору, яку відповідач зобов'язаний отримувати та оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.
Відповідно до звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється розрахунковим способом за тарифами, встановленими та затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, постановами НКРЕ.
Відповідно до пунктів 6.11, 6.13 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації та підтверджуються споживачем відповідно до договору. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
У передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).
Додатком № 4 до Договору „Порядок розрахунків за теплову енергію” передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачеві за період з 01.04.2011 р. по 01.12.2011 р. теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 6 085,40 грн, що підтверджується табуляграмами (обліковими картками) за вказаний період, копії яких знаходяться в матеріалах справи, та не заперечується відповідачем.
З пояснень сторін вбачається, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії за вказаний період не виконав. Таким чином, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 085,40 грн.
Суд не приймає заперечення відповідача щодо відсутності його вини при невиконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.05.2010 р. № 330944. На думку відповідача, він є лише підприємством, яке надає комунальні послуги мешканцям житлових будинків, фактично виконуючи функцію лише виконавця між виробником теплової енергії та її кінцевими споживачами -мешканцями житлових будинків, що знаходяться його на балансі. Відповідно, сума основного боргу, яку зазначає позивач, є сумою боргу мешканців за спожиту теплову енергію.
Суд відхиляє вказані твердження відповідача, оскільки як вбачається з матеріалів справи договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 14.05.2010 р. № 330944 було підписано саме між позивачем та відповідачем, а отже і зобов'язаною стороною по сплаті за поставлену теплову енергію у гарячій воді є саме відповідач.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.
Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем в сумі 6 085,40 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем із посиланням на ст. 546 ЦК України та п. 7 додатку №4 до договору за несвоєчасне виконання умов договору просить суд стягнути пеню у розмірі 472, 91 грн.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку щодо вчасної оплати не виконав, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив договірне зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 7. Додатку 4 до Договору абоненту (відповідач у справі) на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) «Енергопостачальною організацією» (позивач у справі) нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Враховуючи наведене та встановлений судом факт не виконання зобов'язання, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 472,91 грн визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 165,77 грн - інфляційну складову боргу та 122,04 грн -3 % річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 165,77 грн - інфляційної складової боргу та 122,04 грн - 3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.
Оскільки позов задоволено, понесені по справі господарські витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (03190 м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, ідентифікаційний код 31731838) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001 м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) основну заборгованість в сумі 6 085 (шість тисяч вісімдесят п'ять) грн 40 коп., пеню у розмірі 472 (чотириста сімдесят дві) грн 91 коп., інфляційну складову боргу в сумі 165 (сто шістдесят п'ять) 77 грн, три проценти річних в сумі 122 (сто двадцять дві) грн 04 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн 50 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 27.01.2012 р.