ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/42524.01.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд -6»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс-Агрозапчастина"
про стягнення заборгованості 81 366,72 грн
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю б/н від 10.10.11 р.
від відповідача: не з'явився.
У судовому засіданні 24.01.12 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс-Агрозапчастина" про стягнення заборгованості 81 366,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду нежитлового приміщення відповідно до договору № 10-О/10 оренди нерухомого майна (нежилого приміщення) без права викупу від 01.01.10 р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 81 366,72 грн, з яких: 63 925,40 грн - сума основного боргу, 5 550,69 грн - пеня, 10 819,44 грн - інфляційні втрати, 1 071,19 грн - 3 % річних.
Ухвалою суду від 07.12.11 порушено провадження у справі № 40/425 та призначено до розгляду на 22.12.11.
У судове засідання 22.12.11 представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав частково, позов підтримав та надав свої пояснення по суті спору.
Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Керуючись ст. 77, 86 ГПК України, суд, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, відклав розгляд справи на 24.01.12 у зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у позивача.
У судове засідання 24.01.12 представник позивача з'явився, надав додаткові докази по справі, позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 24.01.12 не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, не виконав, письмовий відзив на позов не надав.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 07.12.11, 22.12.11 було надіслано на адресу відповідача, що зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та в позовній заяві - 01103 м. Київ, вул. Кіквідзе, 11, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.
Відповідно до п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
01.01.2010 року між ВАТ Трест «Київміськбуд-6» (позивач, орендодавець), що змінило своє найменування на ПАТ «Трест Київміськбуд-6» згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.11 (протокол № 1/2011), та ТОВ "Полісервіс-Агрозапчастина" (відповідач, орендар) був укладений договір № 10-О/10 оренди нерухомого майна (нежилого приміщення) без права викупу (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати, а відповідач зобов'язується прийняти у строкове платне користування частину нежилої будівлі, що становить частину майнового комплексу, за адресою: м. Київ, вул. Новопирогівська, 62-А, загальною площею 91,4 кв. м., а саме: приміщення № 12 (площею 19 кв.м.), № 13 (площею 19 кв.м.), № 14 (площею 19 кв.м.), № 17 (площею 17,2 кв.м.), № 19 (площею 17,2 кв.м.) для здійснення господарської діяльності згідно статуту.
Відповідно до пп. 3.1.1 договору орендна плата за користування об'єктом оренди площею 91,4 кв.м. за один місяць становить 5 209,80 грн з ПДВ.
Згідно з п.3.2 договору орендна плата сплачується орендарем з моменту передачі об'єкта оренди орендареві за актом приймання-передачі до моменту повернення орендарем об'єкта оренди орендодавцеві за актом приймання-передачі.
Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності в безготівковому порядку щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п.3.3 договору).
Пунктом 3.4 договору передбачено, що відшкодування позивачеві вартості комунальних та інших послуг (оплата електроенергії здійснюється відповідачем у формі попередньої оплати на підставі виставлених рахунків) здійснюється відповідачем на підставі окремо виставлених рахунків не пізніше 5 банківських днів з моменту надання рахунку або оплачується відповідачем самостійно на підставі укладених ним договорів.
Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, відшкодовувати на підставі окремо виставлених рахунків вартість комунальних послуг та інших платежів (електроенергія тощо) відповідно до умов договору (п.5.2 договору).
Пунктом 12.1 договору встановлений строк його дії до 31.12.2010р.
На виконання договору № 10-О/10 оренди нерухомого майна (нежилого приміщення) без права викупу 01.01.10 позивач передав, а відповідач прийняв в користування об'єкт оренди, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі об'єкта оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2010 р. сторони підписали Протокол про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України про зарахування зустрічних однорідних вимог, в тому числі і за договором оренди нерухомого майна 3 10-О/10 від 01.01.10. Відповідно до п. 2 Протоколу з моменту набрання ним чинності позивач не є зобов'язаним за своїми зобов'язаннями, а відповідач залишається боржником позивача на суму 730,76 грн.
Як стверджує позивач, після закінчення строку дії оренди, встановленого договором, відповідач продовжував користуватись об'єктом оренди, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000424 від 30.11.10 на суму 5386,20 грн., № ОУ-0000354 від 31.12.10 на суму 5534,04 грн., № ОУ-0000016 від 31.01.11 на суму 5386,20 грн.
З пояснень позивача вбачається, що з лютого 2011 року по теперішній час відповідач ухиляється від отримання та підписання будь-яких документів, що направляються йому позивачем. Тому, з метою підтвердження факту користування відповідачем об'єктом оренди в період з лютого по жовтень 2011 року уповноваженими особами позивача та ПП «Філатов і компанія», що є орендарем суміжним з орендованими відповідачем приміщень, було складено акт від 28.12.11, з якого вбачається, що протягом вказаного періоду відповідач зберігав своє майно на об'єкті оренди, доступ до якого був лише у представників відповідача.
Доказів звільнення об'єкту оренди та передачі його за актом позивачеві в період з лютого по жовтень 2011 року відповідачем не надано, доказів на спростування повідомленого позивачем не надано.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав зобов'язання по сплаті орендної плати за договором № 10-О/10 від 01.01.10, а саме не здійснив вчасно оплату орендної плати та відшкодування комунальних послуг за період з листопада 2010 по жовтень 2011 року на суму 63925,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою позивача вих. № 24-01-2-юр станом на 24.01.12.
Факт наявності заборгованості зі сплати орендної плати згідно умов договору оренди № 10-О/10 від 01.01.10 за період з листопада 2010 по жовтень 2011 року відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Одностороння відмова від договору оренди не допускається (ст. 291 ГК України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 63 925,40 грн підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 550,69 грн, суму збитку внаслідок інфляції в розмірі 10 819,44 грн та 3 % річних в розмірі 1 071,19 грн, що нараховані з 11.10.10 по 16.11.11.
Згідно ст. ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.1. договору передбачено відповідальність відповідача за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від розміру несплаченої суми, за кожен день прострочення, протягом усього часу заборгованості.
Оскільки п.8.1 договору передбачено інший ніж у ч. 6 ст. 232 ГК України строк для нарахування пені, тому нарахування пені має здійснюватись відповідно до положень договору (протягом усього часу заборгованості). Аналогічна позиція міститься в інформаційному листі ВГСУ від 21.11.11 № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».
Враховуючи викладене, суд погоджується з обґрунтованим розрахунком суми пені, що наданий позивачем в поясненнях від 24.10.12. Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню в розмірі 5550,69 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення суми заборгованості, наданий позивачем в пояснення від 24.01.12 № 24-01-1-юр, суд встановив, що його розмір - 1 182,13 грн є законним та обґрунтованим. Оскільки позивачем не було уточнено позовні вимоги в частині стягнення інфляційного збільшення суми заборгованості, то позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 1 182,13 грн., в іншій частині стягнення інфляційного збільшення суми заборгованості - 9 637,31 грн слід відмовити.
Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком позивача розміру 3 % річних, що міститься в позовній заяві, та задовольняє зазначені вимоги повністю в розмірі 1 071,19 грн.
Відповідно до ч.1 статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісервіс-Агрозапчастина" (01103 м Київ, вул. Кіквідзе, 11, код ЄДРПОУ 34808007) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6» (01133 м Київ, вул. Л.Первомайського, 9, код ЄДРПОУ 04012885) суму основного боргу в розмірі 63 925 (шістдесят три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн 40 коп., пеню в розмірі 5 550 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) 69 коп., 1 182 (одну тисячу сто вісімдесят дві) грн 13 коп. інфляційного збільшення суми заборгованості, 3% річних у розмірі 1 071 (одна тисяча сімдесят одна) грн 19 коп., 1 434 (одну тисячу чотириста тридцять чотири) грн 59 коп. - судового збору.
3. В частині стягнення 9 637,31 грн інфляційного збільшення суми заборгованості - відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 26.01.2012 р.