ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 16/52524.01.12
За позовом Автопідприємства Господарсько-фінансового Департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України
до Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України
про стягнення заборгованості за надані послуги 34 285,38 грн.
Суддя Ярмак О.М.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 за дов.
Від відповідача: ОСОБА_2 за дов.
13.12.2011р., 20.12.2011р., 17.01.2012р., 19.01.2012р. у судових засіданнях оголошувались перерви на підставі ст. 77 ГПК України.
Пред'явлені вимоги про стягнення 34 285,38 грн. заборгованості за надані послуги по договорах на користування легковим автомобілем на 2008 рік, укладених між позивачем та Державним комітетом з питань інвалідів та ветеранів України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з грудня 2008р. по лютий 2009р. на виконання умов договорів №17 від 01.04.2008р., №17 від 01.04.2008р., №17 від 05.05.2008р., №Д-17 від 09.09.2008р., позивачем було надано Державному комітету з питань інвалідів та ветеранів України послуги по користуванню легковим автомобілем на суму 34 285,38 грн., що підтверджується подорожніми листами, копії яких долучені до матеріалів справи.
Указом Президента України №1085/2010 від 09.12.2010р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади»було утворено Державну службу з питань інвалідів та ветеранів України, реорганізувавши Державний комітет України з питань ветеранів. Таким чином, Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України є відповідачем по даному спору, як правонаступник Державного комітету з питань інвалідів та ветеранів України.
Відповідач позов не визнає, у запереченнях та доповненнях до заперечень у задоволенні позову просить відмовити, вказуючи на необґрунтованість позовних вимог. Стверджує, що договірні правовідносини між сторонами діяли до 31 грудня 2008р., додатковими угодами, доповненнями чи змінами до договорів на новий термін не продовжувались. Надані позивачем рахунки не відповідають умовам договорів, подорожні листи оформлені неналежним чином, а тому не можуть бути прийняті як докази на підтвердження надання послуг.
Позивач подав відзив на заперечення відповідача, в якому позовні вимоги підтримав повністю та виклав власні міркування в обґрунтування своєї позиції та заперечення тверджень відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд,- в с т а н о в и в:
У період з квітня 2008р. по вересень 2008р. між позивачем (автопідприємство за договором) та Державним комітетом України у справах ветеранів (сторона), правонаступником якого є відповідач, були укладені договори на користування легковим автомобілем на 2008 рік, а саме: №17 від 01.04.2008р., №17 від 01.04.2008р., №17 від 05.05.2008р., №Д-17 від 09.09.2008р., за умовами яких автопідприємство зобов'язалось надавати замовнику у користування легковий автомобіль марки «Фольксваген Пассат 1,8»з 2 водіями у межах 12 годин на добу (враховуючи святкові і вихідні дні).
Умовами п.4.1 договорів визначено, що по закінченню поточного місяця автопідприємство підводить підсумки фактично виконаних обсягів робіт і не пізніше 10 числа місця, наступного за розрахунковим, виставляє замовнику рахунок на автопослуги. До рахунку додається акт виконаних робіт.
Відповідно до п.4.2 договору, замовник зобов'язаний в 5-денний банківський термін, з моменту отримання рахунку, провести розрахунок з автопідприємством за виконані автопослуги.
Позивач звернувся з позовом про стягнення 34 285,38 грн. заборгованості за надані послуги за користування легковим автомобілем, з яких: 673,16 грн. за послуги, надані згідно подорожнього листа №340875 від 18.12.2008р. автомобілем «Тойота-Коустер», державний реєстраційний номер 336-00 КА, решта суми 33612,22 грн. за послуги, надані згідно подорожніх листів за січень 2009р. по лютий 2009р.
Позивач стверджує, що ним були надані Державному комітету з питань інвалідів та ветеранів України послуги по користуванню легковим автомобілем на суму 34 285,38 грн. та посилається на подорожні листи, копії яких долучені до матеріалів справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на вимоги ст.193 ГК України, ст. 526 ЦК України та умови договорів №17 від 01.04.2008р., №17 від 01.04.2008р., №17 від 05.05.2008р., №Д-17 від 09.09.2008р.
Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судових засіданнях докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, яка кореспондується з ч.7 ст. 180 ГК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у встановлений строк.
Умовами п. 7.1 договорів визначено, що договори набирають чинності з моменту їх підписання сторонами і діють з 01 травня 2008р. по 31 серпня 2008р. Додатковою угодою від 29.08.2008р. до договору №17 від 05.05.08р. на користування легковим автомобілем сторонами було пролонговано термін дії договору до 20.09.2008р.
Договором №Д-17 на користування легковим автомобілем на 2008 рік від 09.09.2008р. встановлено термін його дії по 31 грудня 2008 року (п.7.1 договору).
Позивач стверджує, що листом №1114 від 29.12.2008р. відповідач звернувся до нього з проханням продовжувати надавати транспортні послуги по договору протягом січня 2009 року на суму 11 680,00 грн.
Згідно зі статями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів дії договорів №17 в січні та лютому 2009р. суду не надано.
Договорами №17, які діяли у 2008 році, послуги користування легковим автомобілем «Тойота-Коустер», не передбачені.
Крім того, у подорожньому листі №340875 в графі «у чиє розпорядження переходить автомобіль»зазначено: «Кабінет Міністрів України», подорожні листи підписані від замовника невстановленою особою, штамп замовника відсутній.
Наказом Державного комітету статистики України "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування" від 17.02.98 року N 74, зареєстрованим у Мін'юсті України 05.03.98 N 149/2589, затверджена типова форма № З первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкція про порядок її застосування.
Пунктом 2 Наказу № 74 встановлено, що перевізники, які експлуатують службові автомобілі - власні або орендовані (без водія), зобов'язані при випуску автомобіля з гаража видати водієві оформлений відповідно до вимог даної Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми N 3. Застосування будь-яких інших форм подорожніх листів для обліку роботи службових легкових автомобілів не допускається. На підставі умов договору у графі 1 розділу І "Завдання водієві" подорожнього листа відповідальна особа перевізника записує найменування і адресу замовника, до якого повинен прибути автомобіль для виконання завдання або прізвище, ініціали та посаду відповідальної особи підприємства (установи) у розпорядження якого надається автомобіль. Після виконання завдання відповідальна особа, в чиє розпорядження було надано автомобіль, у відповідному рядку на зворотному боці подорожнього листа підписом і штампом стверджує виконання обслуговування.
Таким чином, надані позивачем подорожні листи не є належними доказами у справі, оскільки оформлені неналежним чином, а саме: штампи замовника, що стверджують виконання обслуговування по договорах, відсутні, підписи від імені замовника в подорожніх листах вчинені невстановленими особами.
Акти прийому-здачі виконаних робіт згідно рахунків №2747 на суму 673,16 грн., №2759 на суму 220,34 грн., №2779 на суму 17 703,10 грн., №2806 на суму 15 909,12 грн. не є належними доказами надання послуг у розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України, оскільки вони замовником не підписані, а також датовані 2011 роком, в той час, як послуги, за твердженням позивача, надавались автопідприємством у період з грудня 2008р. по лютий 2009р.
Інших доказів, суду не надано.
Твердження позивача, викладені у відзиві на заперечення відповідача спростовуються наявними у справі матеріалами.
За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя О.М. Ярмак