73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36
24.01.2012 Справа № 5024/2437/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Валігурському Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 139681 грн. 62 коп.
за участі представників:
позивача - ОСОБА_3- представника за дорученням від 22.12.2011 р.,
відповідача - не прибув.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з відповідача 98296 грн. 22 коп. заборгованості за поставлений товар, 4914 грн. 81 коп. штрафу, 8652 грн. 76 коп. 3% річних та 27817 грн. 83 коп. інфляційних втрат.
Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 10 січня 2012 року надісланою за адресою реєстрації ФОП ОСОБА_2: АДРЕСА_1, яка вказана у витязі з ЄДРЮОФОП від 10.01.2012 р. Проте, відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
У зв'язку з цим справа, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд
Між сторонами був укладений договір поставки №141 від 30 грудня 2008 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар, а відповідач в порядку та на умовах, визначених цим договором - прийняти та оплатити товар.
За видатковими накладними №В000008888 від 01 грудня 2008 року, №В000010122 від 03 грудня 2008 року, №В000010543 від 05 грудня 2008 року, №В000010657 від 05 грудня 2008 року, №В000010774 від 08 грудня 2008 року, №В000011251 від 10 грудня 2008 року, №В000011447 від 10 грудня 2008 року, №В000011555 від 12 грудня 2008 року, №В000014828 від 17 грудня 2008 року, №В000014957 від 17 грудня 2008 року позивач передав відповідачу товар цифрову та комп'ютерну техніку загальною вартістю 98296 грн. 22 коп.
Як посилається позивач в позовній заяві, постачання товару відповідачу здійснювалось на підставі договору поставки №141 від 30 грудня 2008 року (далі - договір).
Відповідно до пункту 2.4. договору покупець зобов'язаний сплатити постачальникові загальну ціну товару протягом семи календарних днів з дати поставки шляхом готівкового розрахунку.
У зв'язку з тим, що відповідач за поставлений товар не розрахувався позивач звернувся до суду з даним позовом. Крім того, позивач посилаючись на порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого товару, нарахував 4914 грн. 81 коп. штрафу, 8652 грн. 76 коп. 3% річних та 27817 грн. 83 коп. інфляційних втрат. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625,692 ЦК України.
Проте, з такими доводами позивача суд не погоджується виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постачання позивачем товарів відповідачу було здійснено до укладення сторонами договору. У договорі поставки №141 від 30 грудня 2008 року відсутні умови щодо зобов'язань сторін, які виникли на підставі видаткових накладних №В000008888 від 01 грудня 2008 року, №В000010122 від 03 грудня 2008 року, №В000010543 від 05 грудня 2008 року, №В000010657 від 05 грудня 2008 року, №В000010774 від 08 грудня 2008 року, №В000011251 від 10 грудня 2008 року, №В000011447 від 10 грудня 2008 року, №В000011555 від 12 грудня 2008 року, №В000014828 від 17 грудня 2008 року, №В000014957 від 17 грудня 2008 року.
Як вказує позивач в листі від 22.12.2011 року, при складенні договору поставки сторонами була допущена описка, а саме датою укладення договору зазначено місяць грудень замість листопада. Позивач зазначає, що договір був укладений сторонами 30 листопада 2008 року.
Проте доказів такої описки позивачем суду не надано. У видаткових накладних підстав передачі позивачем відповідачу товарів, зокрема посилань на договір поставки №141 від 30 грудня 2008 року, також не зазначено.
При цьому суд зазначає, що згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності зі ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
В силу ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення встановлені ст. 509 ЦК України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини, що породили взаємні зобов'язання, а саме: зобов'язання позивача з передачі відповідачу обумовленого товару, та зобов'язання відповідача оплатити отриманий від позивача товар.
До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, у відповідності зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем був переданий відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними №В000008888 від 01 грудня 2008 року, №В000010122 від 03 грудня 2008 року, №В000010543 від 05 грудня 2008 року, №В000010657 від 05 грудня 2008 року, №В000010774 від 08 грудня 2008 року, №В000011251 від 10 грудня 2008 року, №В000011447 від 10 грудня 2008 року, №В000011555 від 12 грудня 2008 року, №В000014828 від 17 грудня 2008 року, №В000014957 від 17 грудня 2008 року. Згідно до вказаних документів, всього було передано товару на загальну суму 98296,22 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналіз вищевикладених обставин справи свідчить про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати вартості отриманого товару. Доказів оплати товару суду не надано. Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заявлена сума боргу в розмірі 98296,22 грн. боргу.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 4914 грн. 81 коп. штрафу, 8652 грн. 76 коп. 3% річних та 27817 грн. 83 коп. інфляційних втрат нарахованих за період 01.01.2009 р. по 07.12.2001 р. суд дійшов висновку про необґрунтованість їх нарахування, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вимога оплатити за одержаний за вказаними вище накладними товар не пред'являлась, певної дати оплати відповідачем товару сторонами не встановлено, відповідно на час подачі позову відповідачем не було допущено прострочення з його оплати, а тому нараховані позивачем штраф, інфляційні втрати та 3 % річних стягненню не підлягають.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 98296,22 грн. основного боргу. В задоволенні решти позову має бути відмовлено.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_4 в ХФ ПАТ "Західінкомбанк", МФО 303484) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_2, АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_3 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 326182) - 98296 грн. 22 коп. основного боргу та 1965 грн. 92 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.І. Александрова
Дата підписання
рішення 26.01.2012 р.