"27" січня 2012 р.Справа № 13/32/5022-1655/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
Розглянув справу
за позовом Фермерського господарства "ЛАН-2005", с.Гаї-Розтоцькі, Зборівський район, Тернопільська область, 47232
до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк", квартал 278, буд. 22-б, м. Кременчук, Полтавська область, 39627
2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021
про cтягнення 75000,00 грн. заборгованості по договору відповідального зберігання майна, 5565,00 грн. інфляційних втрат, 2372,00 грн. трьох процентів річних.
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 26.10.2010р.
відповідача 1: ОСОБА_2, довіреність №0001 від 03.01.2012р.
відповідача 2: не з'явився
Суть справи: Фермерське господарство "ЛАН-2005", с.Гаї-Розтоцькі, Зборівський район, Тернопільська область, звернулося до господарського суду з позовом до відповідачів: Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк", м.Кременчук, Полтавська область та Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області, м. Тернопіль, про стягнення солідарно 75000,00 грн. заборгованості по договору відповідального зберігання майна, 5565,00 грн. інфляційних втрат, 2372,00 грн. трьох процентів річних.
Представникам позивача та відповідача 1 роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
Розгляд справи 09.12.2011 р. відкладався на 16.12.2011 р., 26.12.2011р., 13.01.2012р. та на 27.01.2012р. для надання можливості сторонам подати додаткові докази, заперечення проти позову та забезпечити участь повноважних представників в засіданні.
За клопотанням відповідача 1 відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України здійснюється фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (диск серійний номер 9DA608273321А00).
Відповідач 1 у поданому 16.12.2011р. відзиві, а також його повноважний представник в засіданнях, вважає позовну заяву безпідставною, пред'явленою з порушенням правил підвідомчості та підсудності, та такою, що задоволенню не підлягає. По суті позовних вимог до банку, зокрема, просить суд врахувати, що:
- постановою ВПВР ДВС Тернопільської області про призначення зберігачем майна від 04.12.2006 року, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, зберігачем майна призначено фізичну особу ОСОБА_3, а не позивача -юридичну особу;
- 19.06.2009р. ПАТ "Промислово-фінансовий банк" на адресу позивача було направлено повідомлення (вих.№01-0213/09) про дострокове розірвання договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006 року на підставі п.8.1 даного Договору з 02 листопада 2009 року та з вимогою про повернення майна, переданого на відповідальне зберігання. Для цього позивача повідомлялось про те, що уповноважені представники ПАТ "ПФБ" та ЗАТ "Градосфера" (охоронної організації з якою було укладено новий договір відповідального зберігання майна) прибудуть 02.11.2009р. о 10год. 00хв. за місцезнаходженням нерухомого майна (Тернопільська область, Зборівський район, смт. Залізці, вул.Бродівська, 1) та запропоновано позивачу з'явитися в зазначений час за вказаною адресою для здійснення передачі майна. Вказану вимогу позивач отримав 26.06.2009р., в підтвердження чого долучено копію повідомлення про вручення поштового відправлення.
- 26.06.2009р. на адресу ПАТ "ПФБ" надійшов лист від позивача в якому останній повідомляв про припинення охорони майна з 01.07.2009 р., переданого йому на зберігання та вимагав негайно розпорядитися вказаним майном. Даним листом позивач фактично відмовився від виконання обов'язків за договором відповідального зберігання майна від 05.12.2006 року.
- 02.11.2009р. представники ПАТ "ПФБ" та відділу охорони "Гермес" ЗАТ "Градосфера" прибули на місце і в час, зазначені в листі від 19.06.2009р. №01-0213/09, з метою отримання майна від позивача з відповідального зберігання та передачу майна ЗАТ "Градосфера" на відповідальне зберігання та охорону, однак представники позивача для повернення майна зі зберігання не з'явились, про що було складено відповідний акт;
- позивачем жодним чином не доведено факт виконання ним обов'язків по договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006р. в частині надання послуг зі зберігання, зокрема не надано суду актів приймання-передачі наданих послуг та рахунків на оплату наданих послуг, що є обов'язковим в розрізі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
У зв'язку із наведеним, відповідач 1 вважає, що починаючи з 02.11.2009р. майно, передане позивачу на відповідальне зберігання, знаходиться в останнього безпідставно і ним не вчиняється жодних дій, спрямованих на виконання свого обов'язку за договором стосовно повернення вказаного майна ПАТ "ПФБ", ігноруючи вимогу про його повернення, а тому просить в задоволенні позовних вимог ФГ "ЛАН-2005" відмовити повністю як безпідставно заявлених.
В судовому засіданні 13.01.2012р. представник позивача подав клопотання (вх.8338(н) від 13.01.2012р.) про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідачів солідарно 78000,00 грн. заборгованості по договору відповідального зберігання майна, 5565,00 грн. інфляційних втрат, 2372,00 грн. трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання та 1718,74 грн. витрат по сплаті судового збору. Разом з тим, до заяви не було долучено доказів направлення її копії відповідачам у справі.
Представник відповідача 1 проти поданої заяви про збільшення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем не дотримано встановленого ГПК України порядку подання такої заяви, оскільки її копію банку не було направлено, у зв'язку з чим за клопотанням представника відповідача 1 розгляд справи відкладався.
27.01.2012р. позивачем долучено до матеріалів справи докази направлення на адреси відповідачів копій заяви про збільшення позовних вимог.
Вказане клопотання про збільшення позовних вимог судом відхилено, оскільки згідно такого клопотання позивач просить додатково стягнути суму заборгованості по договору відповідального зберігання майна за інший період (грудень 2011р.), ніж вказаний у позовній заяві (з листопада 2009р. по листопад 2011р.), права на позов щодо якої позивач станом на дату подання позовної заяви (29.11.2011р.) не мав.
Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2012р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також повідомив суду, що майно, яке перебувало у господарства на зберіганні, відповідно до підписаного сторонами Акту прийому-передачі від 22.12.2011р., передано відповідачу-1 в рахунок погашення заборгованості по виконавчому провадженні, про що також складено акт державного виконавця від 22.12.2011р.
В судовому засіданні 27.01.2012р. представником відповідача 1 заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача у справі Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області, на належних -Відділ примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області та Відділ ДВС Зборівського районного управління юстиції, оскільки призначення зберігача здійснювалось ВПВР ДВС Тернопільської області, а виконавче провадження про стягнення заборгованості з ТОВ "Залозецький завод продтоварів" знаходиться на виконанні у Відділі ДВС Зборівського районного управління юстиції.
Враховуючи, що представник позивача заперечив щодо заміни відповідача 2, як неналежного, відтак, керуючись ст.24 ГПК України, розгляд справи здійснюється судом згідно з пред'явленим позовом.
Також, в засіданні 27.01.2012р. представник відповідача 1 заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи №18/3636/11 за позовом ПАТ "Промислово-фінансовий банк" до Фермерського господарства "ЛАН-2005" та ЗАТ "Градосфера", що перебуває в провадженні господарського суду Полтавської області.
Суд, розглянувши заявлене клопотання, відхилив його, оскільки:
Відповідно до вимог частини 1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Як вбачається із долучених відповідачем 1 копій позовної заяви ПАТ "Промислово-фінансовий банк" та ухвали господарського суду Полтавської області від 10.01.2012р., предметом позову у справі №18/3636/11 є стягнення 81500,00 грн. штрафу за договором відповідального зберігання майна від 05.12.2006 року, в т.ч. 76500,00 грн. штрафу за неповернення майна зі зберігання та 5000,00 грн. штрафу за невиконання обов'язків за договором.
Обгрунтовуючи заявлене клопотання, Відповідач 1 зазначає, що в разі встановлення господарським судом Полтавської області факту неправомірності знаходження майна у ФГ "ЛАН-2005" з 02.11.2009 року, у останнього будуть відсутні правові підстави для нарахування плати за зберігання майна, а отже і позовна заява, що розглядається господарським судом Тернопільської області, не підлягатиме задоволенню.
В даному випадку суд, враховуючи факти, встановлені у справах №2/18-357, №4/81-1414 та №17/80-1667 не вбачає підстав для неможливості розгляду даної справи по суті, у зв'язку з чим і відхилено клопотання ПАТ "Промислово-фінансовий банк".
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. У поданих запереченнях від 15.12.2011р. (вх.№19060 від 16.12.2011р.) Управління ДВС зазначає, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.04.2009р. по справі №2/18-357, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2009р., відмовлено у задоволенні позову ФГ "ЛАН-2005" в частині заявлених позовних вимог до Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Тернопільської області про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором відповідального зберігання, укладеним 05.12.2006 р. А тому, оскільки у справі №13/32/5022-1655/2011 розглядаються позовні вимоги, що виникли із тих же підстав, просить в частині вимог до Управління ДВС Головного управління юстиції у Тернопільській області відмовити, та розглядати справу без участі його представника.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, господарський суд встановив:
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до ст. 1 ГПК України правом на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів наділені, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Позивач - Фермерське господарство "ЛАН-2005", с.Гаї-Розтоцькі, Зборівський район, Тернопільська область, є юридичною особою, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 21.11.2011р. №31-51, а отже наділений правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
05.12.2006р. між Акціонерним комерційним "Промислово-фінансовим банком", як Поклажодавцем (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Промислово-фінансовий банк") та Фермерським господарством "ЛАН-2005" (Зберігач) укладено договір відповідального зберігання майна, згідно з умовами якого Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне безвідплатне зберігання обладнання для виробництва плодоовочевої консервації (п.1.1).
Згідно п.1.2. договору відповідального зберігання, обладнання передано по акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору.
Отже, між позивачем та відповідачем-1 виникли зобов'язання, що випливають із договору зберігання, у відповідності до якого та згідно ч.1 ст.936 ЦК України, одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Як вбачається з матеріалів справи, зазначений договір був укладений сторонами з метою реалізації постанови від 04.12.2006р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Тернопільської області Парубія І.М., якою призначено ОСОБА_3 зберігачем описаного та арештованого майна по виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису, виданого 15.12.2004 року про звернення стягнення на майно ТОВ "Залозецький завод продтоварів" на суму 1 415 215,52 грн. на користь АК "Промислово-фінансовий банк".
Відповідно до п.2.1 договору, Зберігач зобов'язаний прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання обладнання в належному стані в період дії цього договору; нести відповідальність за втрату або ушкодження обладнання Поклажодавця, що знаходиться в нього, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання обладнання від Поклажодавця до закінчення терміну його зберігання; повернути обладнання Поклажодавцю по першій вимозі.
Пунктом 3.2 договору сторони передбачили право Поклажодавця у будь-який час вимагати у Зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.
Відповідно до ч.1 ст.946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Відповідно до п.п.4.1.,4.2 договору передбачено оплату Поклажодавцем робіт, виконаних Зберігачем, в розмірі 3 000 грн. щомісячно, що сплачуються на поточний рахунок Зберігача не пізніше 5 числа кожного місяця.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що усі спірні питання, що виникають при використанні цього договору, повинні вирішуватись шляхом переговорів між Сторонами, а у разі недосягнення згоди, спір вирішується в порядку встановленому чинним законодавством .
Ніякі зміни в Договорі не можуть бути внесені без письмової згоди, завіреною вповноваженими представниками обох Сторін (п.7.2 Договору).
Пунктом 8.1. Договору, встановлено строк його дії - до 01 липня 2007 року, а також передбачено, що договір може бути розірваний кожною із сторін достроково, з попередженням другої сторони за один місяць. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за тиждень до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на такий самий термін.
Згідно із змістом ст.938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, як при припиненні дії договору (закінченні строку зберігання або дострокового розірвання договору), так і за першою вимогою поклажодавця.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що ПАТ "Промислово-фінансовий банк" як поклажодавець, не виставляє вимоги про повернення йому майна, переданого на зберігання ФГ "ЛАН-2005" та відмовляється здійснювати договірну оплату за його зберігання, у зв'язку з чим станом на 24.11.2011р. заборгованість ПАТ "Промислово-фінансовий банк" перед ФГ "ЛАН-2005" за період з листопада 2009р. по листопад 2011р. становить 75000 грн. А оскільки Відділом ДВС Головного управління юстиції в Тернопільській області (правонаступником якого є Управління ДВС Головного управління юстиції) не було вжито заходів спрямованих на реалізацію стягувачем свого права внести на депозит державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних авансових витрат виконавчого провадження, зокрема на збереження майна, просить суд стягнути заборгованість, що виникла, із відповідачів солідарно.
Суд, оцінивши відповідно до ст.43 ГПК України подані сторонами докази та наведені доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
При цьому, суд виходив із наступного.
- як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги, заявлені позивачем до відповідачів, випливають виключно з умов договору зберігання, у якому відділ ДВС учасником не виступав та відповідно зобов'язань по договору на себе не брав. Договір зберігання укладався сторонами з метою реалізації виконавчого провадження по виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на договорі іпотеки від 13.05.2004р. про звернення стягнення на належне ТОВ "Залозецький завод продтоварів" майно.
- ОСОБА_3 постановою державного виконавця від 04.12.2006р. призначено зберігачем описаного та арештованого майна за його згодою, при чому останній підписав договір відповідального зберігання майна від 05.12.2006р. та акт прийому передачі даного майна від 05.12.2006р. від імені юридичної особи -Фермерського господарства "ЛАН-2005", в якому він є директором. Отже, АК "Промислово-фінансовий банк", підписавши вищезазначені документи, тим самим погодився що зберігачем арештованого майна буде фермерське господарство "ЛАН-2005";
- спір з приводу неналежного виконання договору зберігання від 05.12.2006р., за участю такого ж складу сторін, вже був предметом розгляду в господарському суді Тернопільської області (справа №2/18-357), рішенням у якій від 28.04.2009р. позовні вимоги ФГ "ЛАН-2005 до відповідачів: Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Тернопільської області та Акціонерного комерційного "Промислово-фінансового банку" задоволено частково та присуджено стягнути з АК "Промислово-фінансового банку", м. Київ, на користь позивача 36 000 грн. плати за зберігання обладнання (за період з лютого 2008р. по лютий 2009р.), 3 188 грн. 62 коп. -втрат від інфляційних процесів (за період з березня 2008р. по лютий 2009р.) та 577 грн. 50 коп. -3% річних (за період з 01.03.2008р. по 01.02.2009р.); в решті частині позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2009р. вищезазначене рішення господарського суду Тернопільській області у справі №2/18-357 залишено без змін.
- договір відповідального зберігання майна недійсним не визнавався. Навпаки, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2010р. по справі №4/81-1414 (залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2010р.) у первісному позові АК "Промислово-фінансового банку", м. Кременчук, Полтавської області, до відповідача: ФГ "ЛАН -2005", с. Гаї-Розтоцькі, Зборівського району, Тернопільської області, про визнання недійсним договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006р. , - відмовлено, а зустрічний позов ФГ "ЛАН -2005", с. Гаї -Розтоцькі, Зборівського району, Тернопільської області задоволено частково та стягнуто з відповідача - АК "Промислово-фінансового банку", м. Кременчук, Полтавської області: 27000грн. основного боргу (за період з лютого 2009р. по жовтень 2009р.), 379,58 грн. інфляційних втрат та 271,02 грн. -три проценти річних (за період з лютого 2009р. по жовтень 2009р.)
Так, при розгляді справи №4/81-1414 судами, зокрема, встановлено,що зміст договору зберігання від 05.12.2006р., укладеного між АК "Промислово-фінансовий банк" та ФГ "ЛАН-2005", відповідає вимогам діючого законодавства, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, сторонами виконувався протягом довгого часу, у зв'язку з чим суди дійшли до висновку про відсутність підстав для визнання його недійсним.
- Банк не звертався до ФГ "ЛАН-2005" з вимогою повернути взяте останнім на збереження майно.
Посилання Відповідача-1 про те, що 19.06.2009р. ПАТ "Промислово-фінансовий банк" на адресу позивача було направлено повідомлення (вих.№01-0213/09) про дострокове розірвання договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006 року на підставі п.8.1 даного Договору з 02 листопада 2009 року та з вимогою про повернення майна, переданого на відповідальне зберігання, для чого було запропоновано позивачу з'явитися 02.11.2009р. о 10год.00 хв. за вказаною у листі адресою для здійснення передачі майна, і вказану вимогу позивач отримав 26.06.2009р., суд розцінює критично, оскільки долучена до матеріалів справи копія повідомлення №38880 про вручення поштового відправлення представнику позивача 26.06.2009р. містить виправлення та не може вважатися належним доказом відправлення (вручення) позивачу саме вимоги про повернення майна.
Більше того, відповідач-1 на таке повідомлення про розірвання договору зберігання та про повернення майна від 19.06.2009р. не посилався при розгляді справи №4/81-1414, оскільки ні в рішенні від 21.10.2009р., ні в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2010р., ні в постанові Вищого господарського суду України від 11.11.2010р. про таке не згадувалося, а навпаки судами було зазначено про відсутність такої вимоги зі сторони банку, у зв'язку з чим і визнано обгрунтованим стягнення з АК "Промислово-фінансовий банк" плати за весь час зберігання майна (з лютого 2009р. по жовтень 2009р.) в сумі 27000грн.
Також, відповідність умов договору зберігання від 05.12.2006р. вимогам чинного законодавства досліджувалась господарським судом Тернопільської області у справі №17/80-1667, рішенням у якій від 02.12.2010р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ "Промислово-фінансовий банк", м.Кременчук Полтавської області до відповідача: ФГ "ЛАН-2005", с.Гаї-Розтоцькі Зборівського району Тернопільської області про визнання недійсним договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006р. та стягнення коштів в розмірі 33000,00 грн. При цьому судом встановлено, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором зберігання, а не охоронних послуг (на що посилався позивач при обгрунтуванні позову), у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Рішення господарського суду Тернопільської області від 02.12.2010р. у справі №17/80-1667 не оскаржувалось в апеляційному порядку, а отже набрало законної сили.
У відповідності до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішення у справах №2/18-357, №4/81-1414 та №17/80-1667 набрали законної сили у встановленому законом порядку, тому факти, встановлені у даних судових рішеннях не доводяться знову при розгляді даної справи в силу вимог ч.2 статті 35 ГПК України.
За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Факт виконання ФГ "ЛАН-2005" своїх договірних зобов'язань в частині приймання та зберігання обладнання по договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006р. підтверджується, зокрема, Актом прийому-передачі від 05.12.2006р. (Додаток №1 до Договору), Актом прийому-передачі від 22.12.2011р., згідно якого майно, що знаходилось на зберіганні у позивача, передане ним ПАТ "Промислово-фінансовий банк", підписаним представником останнього без жодних зауважень щодо стану майна.
Виконання ФГ "ЛАН-2005" своїх зобов'язань по договору зберігання підтверджується також Відділом ДВС Зборівського районного управління юстиції у листі №10334 від 09.11.2011р. (копію долучено відповідачем-1 до матеріалів справи), у якому, зокрема, зазначено, що 08.11.2011р. державним виконавцем здійснено виїзд на територію боржника (ТОВ "Залозецький завод продтоварів"), та встановлено, що усі двері до приміщень, де зберігається описане майно зачинені, а охоронець забороняв пересуватись по території боржника без зберігача майна (ОСОБА_3).
Як стверджує позивач, заборгованість відповідача-1 за надані послуги по зберіганню майна по договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006р. за період з листопада 2009р. по листопад 2011р. становить 75000 грн.
Згідно вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Приймаючи до уваги, що саме відповідач-1 взяв на себе зобов'язання по договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006р., та враховуючи, що на час подання позову до суду відповідач-1 не звертався до ФГ "ЛАН-2005" з вимогою повернути взяте на збереження відповідно до умов договору від 05.12.2006р. майно (належними доказами протилежного не доведено), як і доказів належної оплати з договором зберігання за період з листопада 2009р. по листопад 2011р., а тому позовні вимоги ФГ "ЛАН-2005" в частині стягнення з ПАТ "Промислово-фінансовий банк" 75000 грн. заборгованості підлягають до задоволення як обгрунтовано заявлені, підтверджені документально та не спростовані відповідачем.
Доводи відповідача-1 про те, що 26.06.2009р. на адресу ПАТ "ПФБ" надійшов лист від позивача, в якому останній повідомляв про припинення охорони майна з 01.07.2009 р., переданого йому на зберігання та вимагав негайно розпорядитися вказаним майном, а отже даним листом позивач фактично відмовився від виконання обов'язків за договором відповідального зберігання майна від 05.12.2006 року, судом до уваги не приймаються, враховуючи, що позивач продовжував зберігати майно (лист ДВС №10334 від 09.11.2011р., акт прийому передачі від 22.12.2011р.).
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.
Згідно з ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За період прострочення виконання грошового зобов'язання з листопада 2009р. по листопад 2011р. позивачем заявлено до стягнення на підставі ст.625 ЦК України також 5565,00 грн. інфляційних втрат та 2372,00 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період з листопада 2009р. по листопад 2011р.
Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення інфляційних витрат за методикою, зазначеною в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ", а саме такий перерахунок здійснювався від суми, яка підлягала сплаті за кожен місяць (3000 грн.) з врахуванням середнього показника інфляції за увесь термін прострочення такого платежу.
При перерахуванні судом враховано такі середні показники інфляції: за листопад 2009р.-жовтень 2011р. -116,015%, за грудень 2009р.-жовтень 2011р. -114,75%, за січень 2010р.-жовтень 2011р. - 113,729%, за лютий 2010р.-жовтень 2011р. -111,718%, за березень 2010р.-жовтень 2011р. -109,635%, за квітень 2010р.-жовтень 2011р. -108,657%, за травень 2010р.-жовтень 2011р. -108,984%, за червень 2010р.-жовтень 2011р. -109,64%, за липень 2010р.-жовтень 2011р. -110,082%, за серпень 2010р.-жовтень 2011р. -110,303%, за вересень 2010р.-жовтень 2011р. -108,995%, за жовтень 2010р.-жовтень 2011р. -105,92%, за листопад 2010р.-жовтень 2011р. -105,396%, за грудень 2010р.-жовтень 2011р. -105,08%, за січень 2011р.-жовтень 2011р. -104,247%, за лютий 2011р.-жовтень 2011р. -103,215%, за березень 2011р.-жовтень 2011р. -102,294%, за квітень 2011р.-жовтень 2011р. -100,88%, за травень 2011р.-жовтень 2011р. - 99,58%, за червень 2011р.-жовтень 2011р. -98,797%, за липень 2011р.-жовтень 2011р. -98,403%, за серпень 2011р.-жовтень 2011р. -99,699%, за вересень 2011р.-жовтень 2011р. -100,1%, за жовтень 2011р. -100%.
Розмір інфляційних втрат розраховується за формулою: сума боргу за місяць * середній індекс інфляції за весь час прострочення % - сума боргу сума боргу за місяць = індекс інфляції.
При цьому суд враховував наявні фактичні збитки від інфляції, та не враховував їх у періодах, у яких середній індекс інфляції дорівнював або становив менше 100%, оскільки в такому випадку збитків від інфляції фактично не було.
Всього, за період з листопада 2009р. по жовтень 2011р. перерахований розмір інфляційних втрат складає 4489,68 грн., які і підлягають до задоволення судом як обгрунтовано заявлені.
В частині стягнення 1075,32 грн. інфляційних втрат суд в позові відмовляє як надмірно заявлених.
Також суд визнає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 2372,00 грн. 3% річних суд за період з 06.11.2009р. по 24.11.2011р., оскільки ні договором, ні законом не встановлено іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.
Враховуючи, що судом встановлено прострочення виконання зобов'язань по договору відповідального зберігання майна від 05.12.2006р. в частині внесення плати за період з листопада 2009р. по листопад 2011р. відповідачем-1, а тому саме з останнього слід стягнути 4489,68 грн. інфляційних втрат та 2372,00 грн. 3% річних.
В частині позовних вимог, заявлених до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, суд відмовляє, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.58 Закону України "Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу. У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім'ї, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем.
Таким чином, оскільки державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області лише було призначено постановою від 04.12.2006р. ОСОБА_3 зберігачем майна ТОВ "Залозецький завод продтоварів", враховуючи відсутність відповідної угоди між зберігачем та державним виконавцем про визначення розміру винагороди за зберігання майна, а сам банк при підписанні договору про відповідальне зберігання майна від 05.12.2006р. погодився щодо надання послуг, передбачених зазначеним договором, за плату (що також встановлено при розгляді справи №2/18-357), і отже взяв на себе зобов'язання щодо внесення такої плати ФГ "ЛАН-2005", а тому суд вважає позовні вимоги до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області (як правонаступника відділу примусового виконання рішень ДВС Тернопільської області) заявленими безпідставно.
Посилання відповідача-1 на порушення судом правил підвідомчості та підсудності, оскільки позивачем в позовній заяві об'єднано вимоги, які слід розглядати в порядку різних видів судочинства, у зв'язку з чим просив суд припинити провадження у справі відносно Управління ДВС ГУЮ у Тернопільській області, а справу передати на розгляд до господарського суду Полтавської області, суд визнає безпідставними, виходячи з наступного.
В даному випадку, позивач не оскаржує бездіяльність органу ДВС, а просить стягнути з останнього солідарно з першим відповідачем заборгованість по договору зберігання майна, а також відповідні суми інфляційних втрат та трьох процентів річних, тобто до нього звернено матеріально-правову вимогу, що випливає із господарського зобов'язання, підставність заявлення якої до кожного з відповідачів і досліджувалась судом при розгляді даної справи.
Договір, заборгованість по якому позивач просить стягнути у позові, не є адміністративним договором в розумінні п.14 ст.3 КАС України, оскільки суб'єкт владних повноважень не виступає однією із сторін такої угоди. В даному випадку, позивач та перший відповідач уклали договір зберігання майна з метою реалізації постанови відділу примусового виконання рішень ДВС вільно, під час його укладання сторони домовились про зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, у змісті договору відсутні відносини влади і підпорядкування, а кожна сторона такого договору виступає як рівна одна до другої.
Відповідно до частин 2, 3 ст.15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
При цьому набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін, а лише з фактом пред'явлення позову до особи. В момент порушення справи не завжди достовірно відомо, чи є відповідач належним, а тому суд, установивши під час розгляду справи, що позов подано не до тієї особи, має право відповідно до ст.24 ГПК України за згодою позивача залучити іншого відповідача або замінити неналежного відповідача належним, або за відсутності такої згоди розглянути справу згідно з пред'явленим позовом.
Відтак, позовна заява правомірно подана до господарського суду Тернопільської області за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Питання правомірності визначення позивачем підсудності справи за участю такого ж складу сторін вже розглядалося господарським судом Тернопільської області у справі №2/18-357 за позовом ФГ "ЛАН-2005", с.Гаї-Розтоцькі, Зборівський район, Тернопільська область, до відповідачів: Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Тернопільської області та Акціонерного комерційного "Промислово-фінансового банку", м.Київ, про стягнення 36000 грн. плати за зберігання обладнання, 3188,62 грн. втрат від інфляційних процесів, 3335,68 грн. пені, 577,50 грн. річних, рішення у якій залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2009р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.11.2009р.
Також, додатково суд вважає за необхідне зазначити, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи (п.20.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам"), що в даному випадку місця не мало.
Згідно ст.49 ГПК України судовий збір покладається на позивача та відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк", квартал 278, буд. 22-б, м.Кременчук, Полтавська область, код 25292831, на користь Фермерського господарства "ЛАН-2005", с.Гаї-Розтоцькі, Зборівський район, Тернопільська область, код 32147256: 75000,00 грн. заборгованості по договору відповідального зберігання майна, 4489,68 грн. інфляційних втрат, 2372,00 грн. трьох процентів річних та 1637,23 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Промислово-фінансовий банк", м. Кременчук, Полтавська область, відмовити.
4. В частині позовних вимог до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного рішення 01 лютого 2012р., через місцевий господарський суд.
Суддя С.Г. Стопник