"30" січня 2012 р. Справа № 16/89/5022-1720/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Хоми С.О.
За позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_1.
до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, АДРЕСА_2.
За участю представників сторін:
-позивача: ОСОБА_4, представник, доручення № 3 від 16.01.2012 року.
-відповідача: не з'явився.
Суть справи.
Ухвалою суду від 16.01.2012 року розгляд справи було відкладено на 30.01.2012 року на 14 год. 00 хв., у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.77 ГПК України в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, АДРЕСА_1, звернувся до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2, про cтягнення суми основного боргу в розмірі 39080 грн. 38 коп., пені в розмірі 2117 грн. 37 коп., інфляційних втрат в розмірі 508 грн., 3% річних в розмірі 414 грн. 35 коп.; судових витрат.
Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобов'язань щодо оплати за поставлений товар згідно договору поставки товарів № б/н від 08.06.2011 року.
В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повній мірі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідач обґрунтований нормативно та документально підтверджений відзив на позов не подав, хоча судом було дотримано вимоги статті 64 Господарського процесуального кодексу України, своєчасно винесено і надіслано за юридичною адресою відповідача ухвалу від 19.12.2011 року про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду 27.12.2011 року і необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду. Ухвала суду від 19.12.2011 року про порушення провадження по справі та поштовий конверт повернулись з відміткою відділення поштового зв'язку: "Повертається по закінченню терміну зберігання".
Крім того, відповідач будь-яких додаткових документів суду не надав, а тому згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В ході розгляду справи представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.
Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
08 червня 2011 року між Приватним підприємцем ОСОБА_2, в подальшому "Постачальник", з однієї сторони та Приватним підприємцем ОСОБА_3, в подальшому "Покупець", з другої сторони, був укладений договір поставки товарів № б/н, згідно п.1.1. р.1 якого "Постачальник" зобов'язується передавати у власність товар згідно накладних у відповідності до замовлень "Покупця", а "Покупець" зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах, передбачених договором.
У відповідності до п.п.1.2, 1.3 р. 1 договору, відповідно, поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення "Покупця"; загальна вартість договору становить суму всіх накладних на відпуск товару.
Згідно п. 4.1 р. 4 договору поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням "Покупця"; товар доставляється транспортом "Постачальника".
Як визначається в п.п. 4.3, 4.4 р. 4 договору, відповідно, передача товару "Постачальником" і його приймання "Покупцем" по назві, асортименту, кількості та ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням "Покупця"; з моменту підписання накладної і передачі всіх необхідних документів, зобов'язання "Постачальника" по передачі доставленого товару, вважаються виконаними.
В п.п. 5.1, 5.2 р. 5, відповідно, зазначається, що ціна на товар погоджується сторонами в замовленні та зазначається в накладних; ціна товару визначається на основі прайс-листів "Постачальника" і погоджується сторонами в замовленні.
Згідно п. 6.1 р. 6 договору оплата за товар здійснюється "Покупцем" на протязі 14-ти календарних днів з моменту отримання товару.
Як визначається в п.п. 6.2. 6.3 р. 6 договору, відповідно, днем здійснення платежу, а отже, днем виконання платіжного зобов'язання "Покупцем", вважається день, в який сума, що підлягає оплаті списується з банківського рахунку "Покупця" на користь "Постачальника"; всі розрахунки за даним договором здійснюються в національні валюті України -гривні.
У відповідності до п.п.8.2.2 п. 8.2 р. 8 договору "Покупець" зобов'язаний оплатити замовлений товар в терміни, установлені даним договором.
Згідно п. 10.1 р. 10 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом невизначеного строку, до його розірвання у випадках та порядку, передбачених чинним законодавством України.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання передбачені умовами договору поставки № б/н від 08.06.2011 року належним чином та передав товар відповідачу на підставі накладних:
- видаткової накладної № 0000001508 від 08.06.2011 року на суму 34 533 грн. 18 коп.
- накладної № б/н від 10.06.2011 року на суму 4547 грн. 20 коп.
Всього на загальну суму 39080 грн. 38 коп.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується його підписом на вказаних накладних та відбитком печатки відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 порушила господарське зобов'язання та оплату вартості поставленого їй товару за вказаними накладними не здійснила. Відтак, борг відповідача за поставлений йому товар становить 39 080 грн. 38 коп.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як визначається ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .
Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати повної ціни переданого йому товару та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, відповідачем суду не подано, тому правомірними є вимоги щодо стягнення з відповідача 39 080 грн. 38 коп. боргу за переданий йому позивачем товар.
У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”№ 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п.9.2. р.9 договору поставки "Покупець" за даним договором за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 6.1 даного договору сплачує "Постачальнику" пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості простроченого платежу, за кожен день прострочки.
В зв'язку з неналежним виконанням умов договору в частині оплати отриманого товару, позивачем нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості за кожний день прострочки оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 2 117 грн. 37 коп. за період з 24.06.2011 року по 30.11.2011 року.
Судом здійснено перерахунок суми пені. За результатами здійсненого перерахунку суд вважає, що: до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення 2117 грн. 37 коп. пені, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.
В силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 414 грн. 35 коп. за період з 24.06.2011 року по 30.11.2011 року, нарахованих на суму заборгованості.
Перерахувавши суму 3% річних, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 414 грн. 35 коп. -3% річних, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 508 грн. інфляційних втрат за період з 24.06.2011 року по 30.11.2011 року.
У листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Відтак, умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за даний місяць, а якщо сума внесена з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Перерахувавши суму інфляційних втрат з урахуванням вищенаведених положень за період липень 2011 року - листопад 2011 року інфляційне збільшення суми боргу: - 586, 21, тобто має місце від'ємне значення.
А, відтак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 508 грн., нарахованих за період з 24.06.2011 року по 30.11.2011 року, як необґрунтовано заявлені.
За таких обставин справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 39080 грн. 38 коп. боргу, 2117 грн. 37 коп. пені, 414 грн. 35 коп. -3% річних, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи, не суперечать чинному законодавству та не оспорені відповідачем . В решті позову слід відмовити.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 43,49,82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 -39080 грн. 38 коп. боргу, 2117 грн. 37 коп. пені, 414 грн. 35 коп. -3% річних та 1487 грн. 83 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.
3. В решті позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5.Рішення надіслати сторонам по справі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.
Рішення підписано: 02 лютого 2012 року.
Суддя С.О. Хома