"26" січня 2012 р.Справа № 3/112/5022-1715/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Турецького І.М.
Розглянув справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (код ЄДРПОУ 00130725) вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль в особі Гусятинського району електричних мереж (код ЄДРПОУ 22606536) вул. Б. Лепкого, 75, смт. Гусятин, Гусятинського району, Тернопільської області
до відповідача Державного підприємства "Санаторій "Збруч" (код ЄДРПОУ 03562201) вул. Санаторна, 10, смт. Гусятин, Тернопільської області
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін від:
Позивача: ОСОБА_1 -юрисконсульт І категорії , представник за довіреністю № 5141/25 від 27.12.2011р.
Відповідача : не з'явився
Суть справи:
Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" в особі Гусятинського району електричних мереж звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства "Санаторій "Збруч" про стягнення 221239 грн. 83 коп. - боргу за спожиту електричну енергію , 3016 грн. 49 коп. пені, 201 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 583 грн. 83 коп. 3% річних, 6740 грн. 35 коп. боргу за реактивну енергію. Судовий збір покласти на відповідача.
Відповідач своїм конституційним правом на захист скористався . Явку у призначені судові засідання свого представника не забезпечив, однак , надав суду письмовий відзив на позовну заяву №12 від 18.01.2012 року про визнання позову в повному обсязі , що підтверджується листом ВАТ "Тернопільобленерго" за № 465/25 від 25.01.2012р.
В порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи №3/112/5022-1715/2011 відкладався на 12 січня 2012 року на 11:40 год. та на 26 січня 2012 року на 12:30 год., що підтверджується ухвалами суду відповідно від 22.12.2011р. та від 12.01.2012р.
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:
26 жовтня 2006 року Відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго»в особі Гусятинського району електричних мереж ( як , постачальник) та державне підприємство "Санаторій "Збруч" (як , споживач ) уклали між собою договір №1062 про постачання електричної енергії, згідно якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 1250 кВт , а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору . Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності згідно додатку №5.
Відповідно до умов п.п. 2.3.3.. п.п. 2.3.4. п. 2.3. договору , споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків»та №7 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №6 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".
Пунктом 9.4. даного договору , передбачено , що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2007р. . Договір вважається продовженим на наступний календарний рік , якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
У відповідності до п.1, п.2, п.7 додатку №2 «Порядок розрахунків»до договору про постачання електричної енергії від 26.10.2006р. №1062 , споживач зобов'язується своєчасно проводити розрахунки за спожиту електричну енергію за діючими тарифами у відповідності з чинним законодавством та даним договором. Розрахунковим вважається період з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця . Перший день після закінчення розрахункового періоду є днем отримання рахунку на оплату. Щомісяця, в перший день після закінчення розрахункового періоду "Споживач" зобов'язується направляти представника до "Постачальника" електричної енергії для надання Акту про використану електричну енергію (за попередній розрахунковий період), та отримання рахунку на оплату вартості фактично спожитої електричної енергії. Рахунок оплачується "Споживачем" протягом 5 операційних днів від дня його отримання.
Як підтверджено матеріалами справи, позивач на виконання умов договору протягом вересня 2011 року - листопада 2011 року здійснив поставку відповідачу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок на загальну суму 221 239 грн. 83 коп. , що підтверджується копіями рахунками за активну енергію №1062/4109-1 , №1062/1, №1062/1.
А також, у відповідності до умов договору, позивачем виставлені рахунки за реактивну енергію за період з вересня 2011 року по листопад 2011 року на суму 6740 грн. 35 коп.
Як стверджує позивач та підтверджує відповідач у своєму відзиві на позов і вбачається з матеріалів справи , в порушення вимог договору, відповідачем не виконано своїх зобов'язань по оплаті вартості реактивної енергії та отриманої електричної енергії , не проведено повного розрахунку у строки та в порядку, визначеному умовами договору, внаслідок чого станом на час звернення з позовом до суду сума заборгованості склала 221 239 грн. 83 коп. за спожиту електричну енергію та 6740 грн. 35 коп. за реактивну енергію , що підтверджується долученим розрахунком позивача .
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло зобов'язання постачання (купівлі -продажу) електроенергії, згідно якого, в силу ст. ст. 712, 714 Цивільного кодексу України, одна сторона (постачальник) зобов'язана надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, при цьому кожна сторона має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. ст. 275 - 277 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.2 ст.27 Закону України "Про електроенергетику" , правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, порушення Правил користування електричною енергією.
Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою Національної комісії питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року №28 (з подальшими змінами і доповненнями) регулюються взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Згідно п. 5.1. Правил користування електричною енергією від 31 липня 1996 року № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
П. 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. встановлює, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.
Оцінивши докази в їх сукупності , господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 221 239 грн. 83 коп. боргу за спожиту електричну енергію та 6740 грн. 35 коп. боргу за реактивну енергію, документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.
П.п. 4.2.1. п. 4.2. даного Договору , встановлена відповідальність споживача , за внесення платежів , передбачених пунктами 2.2.3.-2.2.4. цього Договору , з порушенням термінів , визначених додатком №2 "Порядок розрахунків " , споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,2% за кожний день прострочення платежу , враховуючи день фактичної оплати , інфляційну суму за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у відповідності до чинного законодавства та 3% річних з простроченої суми.
За несвоєчасну оплату за спожиту електричну енергію , позивач нарахував відповідачу 3016 грн. 49 коп. пені, 201 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 583 грн. 83 коп. 3% річних, які на день розгляду справи позивачу не сплачені .
Статтями 549, 550, 551 Цивільного кодексу України , передбачено , що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтями 230, 231 ГК України , передбачено , що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором . Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розрахунок пені здійснений позивачем із дотриманням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та за період, що не суперечить п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд вважає , що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3016 грн. 49 коп. пені, 201 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 583 грн. 83 коп. 3% річних, документально обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Статтею 22 ГПК України, передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.
Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судовий збір, згідно ст. 49 ГПК України та Закону України " Про судовий збір" , покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 49, 81-1, 78, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551 , 610, 611, 625, 629, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 , 216, 230, 231, 232, 275- 277 ГК України , Законом України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про електроенергетику" , Правилами користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за № 417/1442 (із змінами та доповненнями), господарський суд
1. Позов задовольнити .
2. Стягнути з Державного підприємства "Санаторій "Збруч" (код ЄДРПОУ 03562201) вул. Санаторна, 10, смт. Гусятин, Тернопільської області в користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (код ЄДРПОУ 00130725) вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль в особі Гусятинського району електричних мереж (код ЄДРПОУ 22606536) вул. Б. Лепкого, 75, смт. Гусятин, Гусятинського району, Тернопільської області :
- на розподільчий рахунок із спеціальним режимом використання 26038328101395 ТВБВ №10019/028 Ощадбанк , МФО 338545, код ЄДРПОУ 22606536 -221 239 грн. 83 коп. боргу за спожиту електричну енергію ;
- на р/р 26009055101662 ТФ "Приватбанк" МФО 338783, код ЄДРПОУ 22606536 - 3016 грн. 49 коп. пені, 201 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 583 грн. 83 коп. 3% річних, 6740 грн. 35 коп. за реактивну енергію , 4568 грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, "30" січня 2012 року, через місцевий господарський суд.
5. Рішення направити сторонам у справі .
Суддя І.М. Турецький