"11" січня 2012 р.Справа № 8/74/5022-1473/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Гирили І.М. , судді < заповнити при колегіальному розгляді > Розглянув справу:
за позовом Прокурора м. Тернополя, бул. Шевченка, 7, м. Тернопіль, в інтересах держави, в особі Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м. Тернопіль, 46000, від імені якої діє Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, вул. Шевченка, 21, м. Тернопіль
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про стягнення 8 045грн. 62 коп. заборгованості по орендній платі, 502грн. 39 коп. пені та 3 208грн. 82 коп. плати за фактичне користування приміщенням та звільнення приміщення комунальної власності у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди
За участю представників від:
Прокурора: Василишин Г.Б. -старшого помічника прокурора, посвідчення № 67
Позивача: ОСОБА_3 -головного спеціаліста -юрисконсульта управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, довіреність № 12 від 29.06.2011р.
Відповідача: не прибув
В попередніх судових засіданнях представникам прокурора та позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Прокурор м. Тернополя звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави, в особі Тернопільської міської ради, від імені якої діє Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, надалі -позивач, до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, надалі -відповідач, про стягнення 8 045грн. 62 коп. заборгованості по орендній платі, 502грн. 39 коп. пені, 3 208грн. 82 коп. плати за фактичне користування приміщенням та звільнення приміщення у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №7015 від 23.06.2009 року в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів, внаслідок чого станом на 22.06.2011 року утворилась заборгованість по орендній платі в сумі 8 045грн. 62 коп., на яку відповідно до умов договору (п.3.9) нараховано та заявлено до стягнення 502 грн. 39 коп. пені.
Окрім того, зазначено, що відповідачем неналежним чином виконано зобов'язання за Договором №7015 від 23.06.2009 року в частині внесення плати за фактичне користування приміщенням після припинення дії даного договору за період з 23.06.2011р. по 31.08.2011 року в сумі 3 208грн. 82 коп., а також порушено вимоги ст. 785 Цивільного кодексу України та ст. 291 Господарського кодексу України щодо звільнення та передачі за актом приймання -передачі об'єкту комунальної власності у зв'язку із закінченням строку дії договору, на який його було укладено.
В підтвердження викладеного надано: Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №7015 від 23.06.2009 року; Акт передавання нежитлових приміщень в оренду від 23.06.2009р., підписаний повноважними представниками обох сторін; Додаток до договору оренди нежитлових приміщень №7015 від 23.06.2009р.; Додаток від 13.12.2010р. до договору оренди нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна комунальної власності №7015 від 23.06.2009р.; розрахунок заборгованості; претензію №737-у від 06.07.2011 року, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше на 15:30 год. 14.11.2011р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 15:20 год. 05.12.2011р., до 11:40 год. 21.12.2011 року та, відповідно, до 10:20 год. 11.01.2011р. у зв'язку із неявкою в судові засідання представника відповідача, а також неподання сторонами усіх витребовуваних судом документів.
Строк вирішення спору, в порядку 69 ГПК України, було продовжено до 11.01.2012р., про що судом винесено відповідну ухвалу від 21.12.2011р.
Відповідач в судове засідання 11.01.2012 року не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Разом з тим, 21.12.2011р. на адресу суду направив відзив на позов б/н від 21.12.2011 року (отримано та зареєстровано канцелярією суду за вх. №19236(н)), згідно якого підтвердив факт укладення 23.06.2009 року Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №7015. Зазначив, що:
- відповідно до п.10.1 Договору останній укладено строком на один рік, - з 23.06.2009р. по 22.06.2010р. включно.
- 13.12.2010р. між Орендодавцем та ФОП ОСОБА_2 в зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди укладено додаток до договору оренди нежитлових приміщень №7015 від 23.06.2009р., згідно якого термін дії Договору оренди продовжено до 22.06.2011р. Додаток вступив в дію з 23.06.2010р. і є невід'ємною частиною даного договору оренди №7015.
- п. 10.6. договору №7015 від 23.06.2009р. визначено, що чинність цього договору припиняється внаслідок: приватизації орендованого майна Орендарем та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
03.02.2011р. між Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу приміщення. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №149. За умовами Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупця нежиле приміщення, яке є комунальною власністю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 110,4 кв. м., а Покупець зобов'язався прийняти вказаний об'єкт приватизації і сплатити вартість відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі та зареєструвати право власності на об'єкт приватизації в ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" (п. 1.1.);
Звертає увагу на те, що відповідно до ст. 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ст. 291 ГК України, п. 10 договору оренди, однією з підстав припинення договору оренди є викуп (приватизація) об'єкта оренди орендарем. Вважає, що договір оренди №7015 від 23.09.2009р. припинив свою дію внаслідок приватизації майна орендарем.
Зазначає, що в силу ч. 1 ст. 25 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації..
У відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.
Ст. 289 ГК України, передбачає право орендаря на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Згідно ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі викупу (приватизації) об'єкта оренди.
Вважає, що цивільне законодавство України не допускає одночасне існування договорів оренди та купівлі - продажу між одними і тими ж сторонами щодо одного і того самого майна.
З огляду на наведене, враховуючи, що об'єкт оренди за договором оренди №7015 від 23.06.2009р. був приватизований ним на підставі ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" шляхом викупу, вважає, що орендні правовідносини між сторонами за договором оренди, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 291 ГК України, припинилися з моменту укладення між ними договору купівлі-продажу цього ж приміщення №149 від 03.02.2011р. та його посвідчення приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5
Окрім того, зазначає, що договір купівлі - продажу укладений на умовах сплати вартості об'єкта у певні строки, відповідно у відповідача виник обов'язок, що полягав у внесені плати за договором купівлі-продажу у строки, встановлені цим договором, а у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання - сплати пені, а стягнення за цей період орендної плати призведе до отримання позивачем подвійної вигоди, що суперечить визначеним ст. 3 Цивільного кодексу України загальним засадам цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності та розумності.
Разом з тим зауважує, що за час дії договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №7015 від 23.06.2011р. та додатку до нього від 13.12.2010р., відповідачем орендну плату сплачено у повному обсязі. Вважає, що даний факт підтверджений і долученим позивачем до матеріалів справи розрахунком.
Відтак, вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі, пені та платі за фактичне користування приміщенням вважає необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають до задоволення. В підтвердження надав Договір купівлі-продажу приміщення від 03.02.2011 року.
В судове засідання 11.01.2012 року представники прокурора та позивача прибули та в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України звернулись із письмовою заявою про уточнення позовних вимог № 90-148 вих-12 від 06.01.2012р. (зареєстровано канцелярією суду 11.01.2012р. за вх.. № 8270(н)), згідно якої, у зв'язку із тим, що 03.02.2011р. між Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_2 укладено договір купівлі -продажу приміщення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2, площею 110,4 кв. м, просять прийняти їх відмову в частині заявленої до стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 8 045,62 грн. та пені в сумі 502,39 грн. та, відповідно, припинити в цій частині позову провадження; в частині інших позовних вимог просять позов задовольнити, а саме: стягнути з відповідача заборгованість по платі за фактичне користування приміщенням в сумі 3 208,82 грн. та зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення комунальної власності по АДРЕСА_2, площею 110,4 кв. м та передати по акту управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення в судових засіданнях представників прокурора та позивача, дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне:
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України “Про прокуратуру”, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру” при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також, підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
23.06.2009р. між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, як уповноваженим органом по укладанню договорів оренди (правонаступником якого є Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (докази на підтвердження -в матеріалах справи), як Орендодавцем, з однієї сторони, та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2, як Орендарем, з другої сторони, був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №7015, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 11.06.2009р. за № 884 передає, а Орендар 23.06.2009р. приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно (нежитлові приміщення) комунальної власності (надалі - Майно), площею 110,4 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_2 на першому поверсі, що знаходиться на балансі КЖЕП "Фаворит", вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/ висновком про вартість майна станом на 31.03.2009 року і становить за незалежною оцінкою 261 410 грн. Майно передається в оренду з метою використання під майстерню з ремонту одягу (п. 1.1. р. 1 Договору).
П. 2.1. р. 2 Договору сторони передбачили, що вступ Орендаря в строкове платне користування майном настає одночасно із підписанням сторонами Договору та акту приймання-передачі Майна. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендодавця.
Орендодавець зобов'язався передати Орендарю в оренду Майно, згідно п. 1.1 цього Договору, по акту прийняття -передачі, який підписується одночасно з цим договором (п. 7.1. р. 7 Договору).
Акт передавання нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2, площею 110,4 кв.м в оренду від 23.06.2009р., підписаний повноважними представниками сторін свідчить про те, що вищезгадане приміщення було передано в оренду СПД-ФО ОСОБА_2
Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, що перебуває у комунальній власності регулюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який передбачає істотні умови договору, а також інші умови, передбачені за згодою сторін.
У відповідності до статті 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” - орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
За своїм змістом і правовою природою, укладений між сторонами Договір є договором оренди і сторони в ньому досягли згоди по всіх істотних умовах, визначили права та обов'язки сторін.
У відповідності до п. 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України, з врахуванням особливостей, передбачених ГКУ.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Так, ст. ст. 525,526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст.762 ЦК України).
Відповідно до п. 5.3 р.5 Договору, Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування майном.
Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.95р. №786 (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди комунального майна (п. 3.1. р. 3 Договору).
Орендна плата, визначена за результатами конкурсу на право оренди становить без ПДВ за перший місяць 1200 грн. Орендна плата за перший місяць оренди вноситься протягом 10 днів з дня підписання Договору. Орендна ж плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць оренди і перераховується Орендарем на рахунок Орендодавця (міського бюджету)/ Балансоутримувача не пізніше 15 числа наступного місяця (п.п. 3.1.- 3.2, 3.6 р.3 Договору) на вказаний у п. 3.5. р. 3 Договору рахунок.
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
П. 3.9 р. 3 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати Орендар сплачує пеню (від несплаченої суми) в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення (включаючи день оплати).
П. 10.1. р. 10 даного Договору сторони визначили, що Договір укладено на 1 рік, що діє з 23.06.2009р. по 22.06.2010р.
13.12.2010р. між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, а Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, як уповноваженим органом по укладанню договорів оренди (правонаступником якого є Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (докази на підтвердження -в матеріалах справи), як Орендодавцем, з однієї сторони, та суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_2, як Орендарем, з другої сторони, був укладений додаток до договору оренди нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна комунальної власності №7015 від 23.06.2009р., який вступив в дію з 23.06.2010р. і є невід'ємною частиною договору оренди № 7015, згідно з яким сторони домовились про продовження терміну дії Договору оренди до 22.06.2011р.
Згідно п.6.3. р. 6 Договору після закінчення терміну Договору оренди, Орендар, якщо він належним чином виконував свої зобов'язання, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження Договору оренди на новий термін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору, переважне право Орендаря на укладення Договору припиняється.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди ( п. 10.3. р. 10 Договору ).
Згідно з п. п. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви від однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той же термін і на тих же самих умовах, які були передбачені договором.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання п. 10.3 Договору оренди та вимог статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна, 07.07.2011р. Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради відповідачу направлялось повідомлення № 737-у від 06.07.2011р. (належним чином засвідчена копія повідомлення та квитанції про направлення відповідачу знаходяться в матеріалах справи) про те, що договір оренди припинив свою дію 22.06.2011р., продовжуватись на наступний строк не буде, а відтак зобов'язувало Орендаря погасити наявну, на думку позивача, у нього заборгованість в загальній сумі 7 197,76 грн., з яких: 6 993,57 грн. -заборгованість по орендній платі та 204,19 грн., нарахована станом на 22.06.2011р. пеня та звільнити орендоване ним приміщення і в 10-денний термін передати по акту -передачі Управлінню, яка залишена відповідачем без належного реагування та задоволення.
Як вбачається із тексту позовної заяви та долученого до неї помісячного розрахунку орендної плати за користування нежитловим приміщенням згідно договору №7015, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати виконав не належним чином, внаслідок чого його заборгованість по орендній платі станом на 22.06.2011р. становила 8045,62 грн. Окрім того, із поданого позивачем розрахунку пені за прострочення термінів оплати за оренду приміщення згідно договору №7015, позивачем нараховано відповідачу за період з 16.02.2011р. по 19.09.2011р. (з врахуванням дії договору оренди № 7015 до 22.06.2011р. та, відповідно, нарахуванням орендної плати до 22.06.2011р., залишку несплаченої пені за грудень місяць 2010р. в сумі 1,90 грн.) пеню в розмірі 502,39 грн., які позивач і просив спочатку стягнути в судовому порядку з відповідача.
Разом з тим, в судовому засіданні 11.01.2012 року представники прокурора та позивача, в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України, звернулись із письмовою заявою за № 90148 вих-12 від 06.01.2012р., згідно якої просять суд прийняти їх відмову в частині заявленої до стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 8 045,62 грн. та пені в сумі 502,39 грн. та, відповідно, припинити в цій частині позову провадження у справі, обґрунтовуючи укладенням 03.02.2011р. між Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_2 договору купівлі -продажу приміщення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2, площею 110,4 кв. м., яке було об'єктом оренди згідно Договору № 7015 від 23.06.2009р.
У відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Вищий господарський суд України в п. 6 Інформаційного листа від 14.08.2007 р. №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначив наступне: приписи ч. 4 ст. 22 ГПК, передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.
У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку. Якщо ж позовна заява містить тільки одну вимогу, то відмова позивача від її частини має розглядатися як зменшення розміру позовної вимоги.
У відповідності до п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
Враховуючи те, що позовна заява містить декілька позовних вимог, що часткова відмова від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає часткову відмову позивача та прокурора від позову, як таку, що подана відповідно до ст. 22, 78 ГПК України та припиняє провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 8 045грн. 62 коп. заборгованості по орендній платі та 502грн. 39 коп. пені у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Як зазначалось вище, п. 10.1. р. 10 Договору оренди № 7015 сторони визначили, що Договір укладено на 1 рік, що діє з 23.06.2009р. по 22.06.2010р. Додатком від 13.12.2010р. до Договору № 7015, який вступив в дію з 23.06.2010р. і є його невід'ємною частиною, сторони продовжили терміну дії Договору оренди до 22.06.2011р.
Разом з тим, п. 10.6. р. 10 договору №7015 від 23.06.2009р. встановлено, що чинність цього договору припиняється, зокрема, внаслідок: приватизації орендованого майна Орендарем та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.
Ст. 289 ГК України, передбачає право орендаря на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 291 ГК України, п. 10 договору оренди № 7015, однією з підстав припинення договору оренди є приватизація об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря).
Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2011р. між Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, як Продавцем, з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_2, як Покупцем, з другої сторони, укладено договір купівлі - продажу приміщення, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця нежиле приміщення, яке є комунальною власністю, що знаходиться в багатоповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 110,4 кв. м, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний об'єкт приватизації і сплатити вартість відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі та зареєструвати право власності на об'єкт приватизації в ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" (п. 1.1. Договору). Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №149 (рішення Тернопільської міської ради № 5/29/5 від 02.10.2009р., яким затверджено, зокрема, перелік об'єктів комунальної власності міста, які підлягають приватизації шляхом викупу орендарем та безпосередньо сам перелік об'єктів (додаток № 2 до рішення) -в матеріалах справи).
У відзиві на позов відповідач, посилаючись на ч. 1 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" зазначає, що право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації.
Стверджує, що цивільне законодавство України не допускає одночасне існування договорів оренди та купівлі - продажу між одними і тими ж сторонами щодо одного і того самого майна.
З огляду на наведене, враховуючи, що об'єкт оренди за договором оренди №7015 від 23.06.2009р. був приватизований ним на підставі ст. 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" шляхом викупу, вважає, що орендні правовідносини між сторонами за договором оренди, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 291 ГК України, припинилися з моменту укладення між ними договору купівлі-продажу цього ж приміщення,- з 03.02.2011р. та його посвідчення приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5
Враховуючи приписи чинного законодавства (ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 291 ГК України), беручи до уваги п. 10 договору оренди № 7015 та факт укладення 03.02.2011р. вищевказаного договору купівлі -продажу приміщення, суд погоджується з доводами відповідача щодо припинення дії договору оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 7015 від 23.09.2009р. внаслідок приватизації даного майна орендарем з 03.02.2011р. Слід відзначити, що подана в судовому засіданні 11.01.2012 року, в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України, письмова заява № 90148 вих-12 від 06.01.2012р. про часткову відмову від позовних вимог, а саме: відмову в частині заявленої до стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 8 045,62 грн. та пені в сумі 502,39 грн. також обґрунтована заявниками укладенням 03.02.2011р. між Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради та ФОП ОСОБА_2 договору купівлі -продажу приміщення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2, площею 110,4 кв. м., яке було об'єктом оренди за договором № 7015 від 23.06.2009р.
Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", зокрема, визначено способи малої приватизації, а саме: приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу та продажу на аукціоні, за конкурсом та визначено продавців об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, якими відповідно є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами. Продавцями об'єктів приватизації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, є органи по управлінню її майном, створювані Верховною Радою Автономної Республіки Крим (ст.ст. 3,4 Закону).
У відповідності до п. 1 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.
Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу об'єкта. У триденний термін після сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі приватизованого об'єкта (ч. ч. 5, 6 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)").
П. 1. 5 р.1 Договору купівлі -продажу приміщення від 03.02.2011р. визначено, що об'єкт приватизації продано Покупцю за 252 329 грн., в т.ч. 42 055 грн. ПДВ.
П. 2.1. р. 2 Даного договору сторони визначили порядок розрахунків за придбаний об'єкт, а саме встановили, що Покупець зобов'язаний внести 252 329 грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення Договору купівлі -продажу. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу об'єкта.
04.04.2011р. між Сторонами укладено Договір про внесення змін до Договору купівлі -продажу приміщення від 03.02.2011р. за реєстровим номером 149 в частині викладення п. 2.3. Договору в іншій редакції (зміна реквізитів Продавця).
Р. 3 Договору купівлі -продажу приміщення встановлено, що передача об'єкта приватизації здійснюється Продавцем Покупцю в 3-денний строк після сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації. Передача об'єкта приватизації Продавцем і прийняття об'єкта приватизації Покупцем засвідчується актом приймання -передачі, який підписується сторонами.
У відповідності до ч. 1 статті 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", право володіння, користування і розпорядження (право власності) об'єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.
Зазначене сторони передбачили і у п. 13.2. р. 13 Договору купівлі -продажу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором купівлі -продажу приміщення від 03.02.2011р. в частині проведення розрахунків за Майно виконав неналежним чином, вартість придбаного об'єкта приватизації (нежиле приміщення по АДРЕСА_2, площею 110, кв.м) сплатив частково, - в сумі 130 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку позивача.
В зв'язку з наведеним, позивачем 12.03.2011р. та 08.04.2011р. на адресу відповідача були направлені претензії № 228-у від 10.03.2011р. та № 392-у від 08.04.2011р. з вимогами сплатити повну вартість придбаного об'єкта приватизації та, відповідно, надати згоду на розірвання договору купівлі -продажу від 03.02.2011р. Зазначені вимоги залишені відповідачем без належного реагування та задоволення.
Доказів сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації та отримання його від Продавця згідно акту приймання -передачі відповідачем не подано, а судом не здобуто.
Таким чином, твердження відповідача про набуття ним, в силу ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", права власності на об'єкт приватизації (нежиле приміщення по АДРЕСА_2, площею 110, кВ.м) з моменту укладення договором купівлі-продажу та його посвідчення нотаріусом (з 03.02.2011р.) суд вважає помилковим та таким, що не заслуговує на увагу.
Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
П. 2.4. р. 2 Договору № 7015 від 23.06.2009р. передбачено, що у разі припинення цього Договору, або по закінченні терміну дії Договору оренди, якщо договір не продовжений, Орендар зобов'язаний в 10-ти денний термін повернути Орендодавцю Майно з проведенням санітарної побілки, збереженими всіма конструктивними елементами і оснащенням, без якого це приміщення не може бути надане іншому орендарю для негайного використання.
Окрім того, п. 5.18. р. 5 Договору сторони визначили, що у разі припинення або розірвання Договору в 10-ти денний термін орендар зобов'язується повернути Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, разом з отриманим обладнанням та інвентарем і зі всіма зробленими у ньому невід'ємними поліпшеннями, відшкодувати Орендареві збитки, у разі погіршення стану або втрати ( повної або часткової ) орендованого майна з вини Орендаря та сплатити орендну плату відповідно до умов договору.
Відносини між Орендарем та Орендодавцем припиняються з дати зазначеної в договорі оренди та акті передачі -приймання орендованого майна від Орендаря до Орендодавця. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання -передачі (п. 2.7. р. 2 Договору).
В п. 2.5. р. 2 договору сторони передбачили, що за затримку повернення орендованого приміщення Орендар сплачує Орендодавцю плату за фактичне користування Майном в розмірі орендної плати.
Станом на дату розгляду справи відповідачем на подано, а судом не здобуто доказів повної сплати ним вартості придбаного згідно договору купівлі -продажу приміщення від 03.02.2011р. об'єкту приватизації -нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 110,4 кв.м та, відповідно, отримання його від Продавця згідно акту приймання -передачі (тобто, набуття відповідачем права власності на придбаний об'єкт приватизації), як і доказів повернення Орендодавцю (позивачу) по акту приймання -передачі відповідачем даного Майна, що, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач -СПД-ФО ОСОБА_2 без належних правових підстав фактично користується орендованим раніше ним майном -нежитловими приміщеннями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, площею 110,4 кв.м по даний час, чим порушує умови договору та норми чинного законодавства України.
Згідно представлених позивачем розрахунків, відповідачу нараховано та заявлено до стягнення за період з 23.06.2011р. по 31 серпня 2011р. плату за фактичне користування майном в сумі 3 208,82 грн.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок нарахування відповідачу плати за фактичне користування приміщенням комунальної власності, суд вважає його обґрунтованим та таким, що проведений у відповідності до норм чинного законодавства та умов Договору.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача плати за фактичне користування приміщення в сумі 3 208,82 грн. та звільнення нежитлового приміщення комунальної власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 110,4 кв. м та передачі його по акту прийому-передачі позивачу підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.
Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із наступними змінами та доповненнями (чинна редакція на момент звернення до суду з даним позовом та порушення провадження у даній справі), із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а із позовних заяв немайнового характеру -5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.)
В силу ч.3 ст. 49 ГПК України (в редакції чинній на момент звернення до суду та порушення провадження у справі), державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
За даних обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 117,09 грн. (32,09 грн. -майнова вимога та 85 грн. -немайнова вимога) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 64,41 грн., згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22,29, 32, 33, 43, 49, п.4 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, вул. Шевченка, 21, м. Тернопіль, ідентифікаційний код № 23588119 -3 208 грн. 82 коп. плати за фактичне користування нежитловим приміщенням
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 8 045 грн. 62 коп. та пені в сумі 502 грн. 39 коп. по п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК.
4. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в дохід Державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі - 117 грн. 09 коп. державного мита.
5. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на р/р 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, Одержувач: Державний бюджет м. Тернополя, код 22050003 -64 грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Зобов'язати фізичну особу -підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер 292 звільнити нежитлове приміщення комунальної власності площею 110,4 м2, розміщене за адресою: АДРЕСА_2 та передати його по акту прийому-передачі Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, вул. Шевченка, 21, м. Тернопіль, ідентифікаційний код № 23588119.
7. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення -16.01.2012р.).
8. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.
9. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9602
Суддя І.М. Гирила