"17" листопада 2011 р.Справа № 6/17/5022-186/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі < Список > судді Шумського І.П. , судді < заповнити при колегіальному розгляді >
Розглянув справу
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор" (вул. Гайова, 29, м.Тернопіль, 46000)
до відповідача - Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія" (вул. Комінтерну, 15, м. Київ 32, 01032)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про: визнання договору іпотеки до кредитного договору № КФО-24-2005 від 24.05.2005р. недійсним.
За участю представників сторін:
Позивача -не з'явився
Відповідача -не з'явився
Третьої особи -не з'явився
Суть справи:
У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алігатор" звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія" про визнання договору іпотеки від 24 травня 2005 року до кредитного договору №КФО-24-2005 від 24 травня 2005 року недійсним.
Ухвалою суду від 29 листопада 2010 року порушено провадження у справі №27/426, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14 грудня 2010 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25 січня 2011 року, в порядку ст. 15 ГПК України, матеріали справи №27/426 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Тернопільської області.
Дана ухвала ніким не оскаржувалась.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 09 лютого 2011 року подані позивачем матеріали прийнято розгляду, порушено провадження у справі №6/17/5022-186/2011.
Ухвалою суду від 17 березня 2011 року провадження у справі №6/17/5022-186/2011 було зупинено до закінчення провадження апеляційним судом Рівненської області у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і ВАТ Банк "Біг Енергія" про визнання недійсним кредитного договору №КФО-24-2005 від 24.05.2005 року.
Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення, ухвалою суду від 24 жовтня 2011 року розгляд справи №6/17/5022-186/2011 поновлено.
Судове засідання неодноразово відкладалось, востаннє на 17 листопада 2011 року.
В порядку ст. 69 ГПК України, ухвалою від 03 листопада 2011 року термін розгляду справи було продовжено.
Третя особа, його представник, в судове засідання жодного разу не з'явились, пояснень щодо предмету спору не надали.
17 листопада 2011 року уповноважені представники сторін, участь яких не визнавалась судом обов'язковою, в судове засідання не з'явились.
Про час та місце розгляду справи учасники процесу були повідомлені належним чином, в порядку, передбаченому ст.64,87 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 та пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530.
Зважаючи на неодноразову неявку в судове засідання представника позивача, третьої особи, не зазначення причин та доказів, що вказують на причини такої неявки, недотримання приписів ст.22 ГПК України щодо зобов'язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, за наявними у ній документами.
У попередніх засіданнях представникам сторін роз'яснювались належні їм права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.
Розглянувши матеріали справи, беручи до уваги дані у попередніх засіданнях пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
- 24 травня 2005 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ВАТ Банк "Біг Енергія" укладено кредитний договір №КФО-24-2005, за змістом якого банк надав позичальнику ОСОБА_1 споживчий кредит на суму 1272000 грн. строком до 24 травня 2010 року на умовах платності, забезпеченості, повернення та цільового характеру використання.
В забезпечення виконання позичальником зобов'язання по кредитному договору №КФО-24-2005 від 24 травня 2005 року, цього ж дня між ВАТ Банк "Біг Енергія" (іпотекодержателем) та ТОВ "Алігатор" (іпотекодавцем-поручителем) заключено договір іпотеки.
Рішенням Рівненського районного суду від 28 липня 2010 року у справі №2-980/2010 року за позовом ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_1 та ВАТ Банк "Біг Енергія" кредитний договір №КФО-24-2005 від 24.05.2005 року визнано недійсним.
У зв'язку з визнанням недійсним основного зобов'язання щодо надання кредиту, з посиланням на ст.548 ЦК України, ТОВ "Алігатор" звернулось до господарського суду з позовом про недійсність правочину щодо його забезпечення (іпотечного договору).
Відповідач у відзиві на позов та усних поясненнях представника, доводи позивача спростовує, посилаючись на не набрання судовим рішенням Рівненського районного суду від 28 липня 2010 року у справі №2-980/2010 року законної сили, оскільки останнє оскаржено до апеляційного суду Рівненської області.
В процесі розгляду справи відповідачем представлено рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2011 року, яким скасовано рішення Рівненського районного суду від 28 липня 2010 року у справі №2-980/2010 року та в задоволенні позову ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_1 та ВАТ Банк "Біг Енергія" про визнання недійсним кредитного договору №КФО-24-2005 від 24.05.2005 року відмовлено.
В силу ст. 319 ЦПК України, рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2011 року набрало законної сили з дати винесення.
Інформація щодо його оскарження (скасування) в касаційному порядку, відсутня.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи і заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У відповідності до змісту ст.22 ГПК України, право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу. Змінити їх заявник може лише до початку розгляду справи по суті, шляхом подання відповідної письмової заяви.
Як зазначалось вище, підставою пред'явлення ТОВ "Алігатор" позову про визнання недійсним договору іпотеки, стало визнання недійсним в судовому порядку кредитного договору №КФО-24-2005 від 24.05.2005 року (основного зобов'язання) - ст. 548 ЦК України.
Однак, зібраними у справі доказами заперечено (станом на 17 листопада 2011 року) наявність підстави, з якою позивач пов'язує свою вимогу.
Так, стаття 1 Закону України "Про іпотеку" надає визначення, згідно з яким, іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
У відповідності до ст. 2 Закону України "Про іпотеку" законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.
За змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України, ст.199 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ч.2 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до загальних умов встановлених ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу приписів ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і нею може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання.
Частиною 2 ст. 548 ЦК України визначено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину (договору), згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У відповідності до п.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спір по суті суд враховує, що відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада 2009 року та п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"№ 02-5/111 від 12 березня 1999 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, вирішуючи спори про визнання угод (правочинів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків.
Проте, наданими суду доказами, позивачем не спростовано презумпції правомірності правочину (договору) та не підтверджено наявності обставин, зазначених в ст.548 ЦК України.
Зокрема, як зазначалось вище, рішення Рівненського районного суду від 28 липня 2010 року у справі №2-980/2010 року, на яке позивач посилається як на підставу своїх вимог, скасовано рішенням апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2011 року, що набрало законної сили.
В силу ч.4 ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 25 липня 2011 року, в задоволенні позову ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_1 та ВАТ Банк "Біг Енергія" про визнання недійсним кредитного договору № КФО-24-2005 від 24 травня 2005 року відмовлено за безпідставністю вимог.
Від так, недійсність основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою не встановлена.
Інших підстав для визнання недійсним договору іпотеки позивачем не зазначено.
З врахуванням усього вищепереліченого, підстав для задоволення позову з наведених у ньому підстав у суду немає.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі не відшкодовуються.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4-3, 12, 33-35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.
Дата підписання рішення 18 листопада 2011 року.
Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8835
Суддя І.П. Шумський