91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
30.01.12 Справа № 23/79пд/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд» (м. Луганськ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (м. Київ)
про визнання частково недійсними договорів
Суддя Воронько В.Д.
представники, присутні у судовому засіданні 26.01.2012, та після оголошення перерви, 30.01.2012:
від позивача -ОСОБА_1., довіреність № 167 від 19.12.2011;
від відповідача -не прибув.
У судовому засіданні 26.01.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.01.2012 до 11 год. 00 хв.
13.02.2008 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» укладені договори фінансового лізингу № 080213-54/ФЛ-Ю-О, № 080213-61/ФЛ-Ю-О, № 080213-62/ФЛ-Ю-О.
Відповідно до умов вказаних договорів предметом договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу найменування, каталоговий номер, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведені в специфікації (Додаток № 2) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.
Згідно пунктів 3.1, 3.2, які за своїм змістом, крім ціни лізингу і розміру лізингових платежів, є ідентичними, лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів та пунктів 3.4.1-3.4.5 договорів. Лізингові платежі включають:
3.1.1 -платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна;
3.1.2 -винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1-3.4.5 договорів.
Згідно з пунктами 3.4 договорів платежі за договором здійснюються в національній валюті (гривні). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у наступному порядку:
- п. 3.4.1 -лізингоодержувач здійснює платежі за цими договорами відповідно до графіку сплати лізингових платежів з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового платежу). Сума, що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового платежу) визначається за формулою: Sn=So*Kn/Ko, де «Kn»-курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США, встановлений НБУ на дату сплати лізингового платежу згідно графіку сплати лізингових платежів, «Ko»- курс гривні до долару США, за яким банківська установа фактично здійснила продаж кредиту у іноземній валюті, отриманого для придбання майна та його подальшої передачі у фінансовий лізинг лізингоодержувачу.
В даному пункті договорів також визначається порядок сплати суми, що підлягає сплаті на користь лізингодавця;
- п. 3.4.2 -порядок визначення суми лізингових платежів, що підлягають сплаті, передбачений п. 3.4.1 вказаних договорів, застосовується у випадку, коли курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США, встановлений НБУ, згідно графіку сплати лізингових платежів банківська установа по дорученню лізингодавця, фактично здійснила продаж кредиту у іноземній валюті, отриманих лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі у фінансовий лізинг лізингоодержувачу.
В інших випадках, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі з наступним коригуванням в порядку передбаченому п. 3.4 договорів.
25.11.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсними пунктів 3.4.1, 3.4.2 та 3.4.5 вищевказаних договорів фінансового лізингу.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що в ст. 3 договорів фінансового лізингу встановлені два різні види платежів як винагороду відповідача за отримане у лізинг майно, а саме: один платіж -це платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який визначає конкретний розмір платежу; другий платіж -це платіж як додаткова винагорода лізингодавцю, яка підлягає сплаті виключно внаслідок збільшення курсу долару США по відношенню до гривні.
Відносини, що виникають у зв'язку з вказаними договорами фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених Законом України «Про фінансовий лізинг».
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг»істотними умовами договору фінансового лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.
За ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Таким чином, перелік лізингових платежів встановлений законом та є вичерпним.
Відтак, платіж визначений п.п. 3.4.1, 3.4.2, 3.4.5 договорів фінансового лізингу є винагородою, яка виникає у відповідача виключно внаслідок збільшення курсу долару США по відношенню до гривні, який не передбачений частиною 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», і є незаконним.
Відповідач у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечив, зазначивши, що коригування розмірів лізингових платежів з п.п. 3.4.1-3.4.4 договору не призводить до збільшення загальної вартості майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів -комісію (винагороду) лізингодавцю за отримане в лізинг майно (п. 3.4.5 договору).
Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
В свою чергу Закон України «Про фінансовий лізинг»також не містить приписів, які б містили заборону щодо вираження розміру лізингових платежів у еквіваленті іноземної валюти.
Незважаючи на те, що розмір лізингових платежів за договорами встановлюється у еквіваленті іноземної валюти, сплата лізингових платежів за договорами здійснюється саме у гривнях, а тому посилання позивача на невідповідність окремих умов договорів положенням чинного законодавства є безпідставним.
Згідно з п. 3 ч. 13 ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору.
Частиною 3 ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
У ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Сторони у договорі та додатках до нього, добровільно встановили формальне визначення розміру лізингових платежів та положення про те, що у випадку одностороннього розірвання (дострокового припинення) лізингодавцем цього договору раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають, що відповідає принципу диспозитивності.
Таким чином, порядок встановлення розрахунку розміру лізингових платежів, не суперечить чинному законодавству.
Згідно статті 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона, лізингодавець, передає або зобов'язується передати другій стороні, лізингоодержувачеві, у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем ( прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця, постачальника, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату, лізингові платежі. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. За приписами статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", який встановлює особливості окремої форми непрямого виду лізингу, фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця, постачальника, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату, лізингові платежі. Згідно зі статтею 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору фінансового лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За приписами статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Судом установлено і це підтверджується матеріалами справи, що пунктом 3.1 договору фінансового лізингу сторони передбачили, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку та умов пунктів 3.4.1-3.4.5 договору. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує, компенсує, частину вартості предмету лізингу, а також чергових лізингових платежів кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує, компенсує, частину предмету лізингу; винагороду, комісію, лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу. Пунктами 3.4.1-3.4.5 договору фінансового лізингу встановлені два різні види платежів як винагороду відповідача за отриманий у лізинг майно, а саме: один платіж -це платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який визначає конкретний розмір платежу; другий платіж -це платіж як додаткова винагорода лізингодавцю, яка підлягає сплаті виключно внаслідок збільшення курсу долара США по відношенню до гривні. Але такий платіж не передбачений частиною 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».
Оспорювані пункти викладені в договорах таким чином, що лізингоодержувач на майбутнє не міг мати уяви щодо можливого розміру комісії і як наслідок не бути фінансово готовим до її сплати. В спірних пунктах містяться не визначені чітко зобов'язання однієї сторони.
Відповідачем надана постанова Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 12/149, у якій аналогічні пункти договору фінансового лізингу визнані такими, що відповідають чинному законодавству.
В той же час в постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі 66/311-10, прийнятій пізніше -12.09.2011, зазначено про невідповідність аналогічних пунктів вимогам чинного законодавства.
Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити в повному обсязі.
2.Визнати недійсними:
- п.п. 3.4.1., 3.4.2., 3.4.5. договору фінансового лізингу № 080213-54/ФЛ-Ю-О від 13.02.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»;
- п.п. 3.4.1., 3.4.2., 3.4.5. договору фінансового лізингу № 080213-61/ФЛ-Ю-О від 13.02.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»;
- п.п. 3.4.1., 3.4.2., 3.4.5. договору фінансового лізингу № 080213-62/ФЛ-Ю-О від 13.02.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг».
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»(м. Київ, вул. Дегтярівська, будинок 21 літера «Г», ідентифікаційний код 33880354) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд»(м. Луганськ, вул. 26 Бакинський комісарів, будинок 170, ідентифікаційний код 32279782) судовий збір у сумі 941 грн. 00 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
5.Рішення підписано -06.02.2012.
Суддя В.Д. Воронько