91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
02.02.12 Справа № 14пд/5014/177/2012.
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліспрод" в особі ліквідаційної комісії, м. Лисичанськ Луганської області
до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії -Луганського обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Луганськ
про розірвання договору відновлювальної кредитної лінії
суддя Лісовицький Є.А.
Представники:
від позивача: представник - ОСОБА_1., довіреність № б/н від 12.12.11;
від відповідача: провідний юрисконсульт - ОСОБА_2., довіреність № 1336 від 23.06.11.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про розірвання договору відновлювальної кредитної лінії № 27 від 13.10.2008 року.
Позивач вважає, що договір № 27 слід розірвати, як такий, що не має права на існування, оскільки: по - перше з моменту дострокового стягнення кредитних коштів шляхом звернення стягнення на належне Позивачу майно та додатково нарахованих (до 05.11.2011 року) та стягнутих сум, внаслідок взаємного невиконання зобов'язань сторонами при задоволенні позову Відповідача про дострокове стягнення кредитних коштів шляхом звернення стягнення на майно по справі № 19\213 та додатково стягнутих сум (справа № 4\204\2011), необхідно врахувати, що нарахування Відповідачем грошових зобов'язань позивачу за договором № 27 після стягнення 12.07.2011 року з Позивача в судовому порядку повної суми кредитних коштів в розмірі 2081933,37 гривні та додатково нарахованої заборгованості у сумі 701000,17 гривень, та примусового виконання рішень суду є безпідставним та значною мірою позбавляє Позивача того, на що він розраховував при укладанні цього договору та негативно впливає на його майнові права (ч. 2 ст. 652 ЦК України); по - друге з моменту прийняття рішення про припинення товариства шляхом його ліквідації у добровільному порядку, а саме з 30.08.2011 року (прийняття рішення) товариства не здійснює свою господарську діяльність, тобто не отримує прибутку, а тому у Позивача з 30.08.2011 року була відсутня можливість користуватися кредитними коштами за названим кредитним договором та його сплачувати про, що було відомо Відповідачу.
Умовами договору № 27 не передбачено такої події (юридичного факту), як те що належне виконання договору, тобто повне виконання його є зарахування наданого кредиту на розрахунковий рахунок Відповідача, а тому слід прийти до висновку, що стягнувши (задовольнивши свої вимоги) іпотечним майном Відповідач задовольнив свої вимоги, що підтверджується судовим рішенням а Позивач виконав їх у примусовому порядку, що в свою чергу передбачено як договором № 27 та і договором іпотеки.
Відповідач заперечує проти позову з мотивів, викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, третьої особи у справі суд, -
13.10.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»в особі філії - Луганського обласного управління, нове найменування ПАТ Державний ощадний банк України»в особі філії - Луганського обласного управління надалі по тексту - Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліспрод»надалі по тесту - Позивач) було укладено Договір відновлюваної кредитної лінії № 27 від 13.10.2008 року (надалі по тексту - Договір № 27) відповідно до якого (договору) банк виступив як юридична особа, що надає кредит а TOB «Ліспрод»позичальником.
Відповідно до п. 2.1. Договору № 27 - банк зобов'язується надавати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов'язується отримувати, та належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки Кредит та сплатити проценти та інші платежі за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 2.2. Договору № 27 - кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 12 жовтня 2011 року.
Відповідно до п. 2.3. Договору № 27 - сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 1800 000,00 гривень.
В зв'язку з порушенням з боку Позивача умов договору № 27 (невчасна оплата чергових платежів), Відповідач скориставшись своїм правом, яке передбачено статтею 16 ЦК України та 20 ГК України звернувшись до господарського суду Луганської області з вимогою стягнення з Позивача заборгованості за договором № 27 шляхом звернення стягнення на належне Позивачу, нерухоме майно" (комплекс будівель та споруд цеху №1) яке відповідно до договору іпотеки від 15.10.2008 року забезпечувало виконання цього договору (пункт 4.1., 4.1.1. договору №27).
Рішенням господарського суду Луганської області від 12.07.2011 року у господарській справі 19\213 позовні вимоги про звернення стягнення на майно на суму боргу у розмірі 2081933,37 гривень було задоволено у повному обсязі.
Додатково на підставі рішення господарського суду Луганської області від 26.12.2011 року у справі № 4\204\2011 Відповідач з Позивача стягнув нараховану у період часу з 1.08.2010 року по 05.10.2011 року заборгованість у сумі 701000,17 гривень, яка заборгованість) включає у себе заборгованість за строковими відсотками, заборгованість за іростроченими відсотками, пеня.
Позивач вважає, що з моменту примусового стягнення судом іпотеки, Відповідач виявив намір достроково отримав кошти за Кредитним договором № 27, чим в односторонньому порядку достроково виявив намір розірвати договір № 27.
На підставі протоколу загальних зборів TOB «Ліспрод»№ 33 від 30 серпня 2011 року, загальними зборами товариства було прийнято рішення про припинення TOB «Ліспрод»шляхом його ліквідації у добровільному порядку (п. 1 розділу порядок денний протоколу № 33). Також протоколом № 33 було затверджена та призначена ліквідаційна комісія з припинення товариства (п.2 розділу порядок денний протоколу № 33).
10 вересня 2011 року в газеті «Наша газета»№ 131 була опублікована інформація, що Позивач повідомляє про припинення діяльності на підставі протоколу № 33.
В зв'язку з прийняттям рішення про припинення діяльності Позивача відділом державної виконавчої служби міста Лисичанську було 28.09.2011 року на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.09.2011 року (ВП № 28167564) головним державним виконавцем відділу виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції у порядку п.7 ч.1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження»було прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання судових наказів та передано їх голові ліквідаційної комісії TOB «Ліспрод»для подальшого його виконання у встановленому законом порядку.
Про факт припинення діяльності Позивача у добровільному порядку Відповідач знав, скільки двічі на підставі заяви № 79-03\2287 від 19.09.2011 року та заяви № 91/1-02/2396 звертався на адресу голови ліквідаційної комісії з вимогою про вступ до реєстрів вимог кредиторів, з посиланням у цих заявах на вищезазначене оголошення у газеті «Наша газета».
Пунктом 2 ч.1 статті 651 ЦК України передбачено, що підставами розірвання договору є також інші випадки, встановлені договором або законом, що, на думку позивача, надає йому право послатися на статтю 652 ЦК України, як стосовно порушення договору другою стороною (Відповідачем) (про дострокове стягнення кредитних коштів шляхом звернення стягнення на майно по справі № 19\213 та фактичною відмовою Відповідача від своїх зобов'язань - надати кредитні кошти в валюті України строком до 12.10.2011 року) так і стосовно істотною зміною обставин (прийняття рішення про припинення товариства шляхом його ліквідації у добровільному порядку, а саме з 30.08.2011 року (прийняття рішення) товариства не здійснює свою господарську діяльність, тобто не отримує прибутку, а тому у Позивача з 30.08.2011 року була відсутня можливість користуватися кредитними коштами за названим кредитним договором та його сплачувати про, що було відомо Відповідачу).
Тому позивач звернувся з позовом про розірвання договору № 27 від 13.10.08.
Оцінивши матеріали справи суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 статті 651 ЦК України - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач двічі на підставі двох письмових заяв № 130 від 18.11.2011 року та № 216 від 27.12.2011 року звертався на адресу Відповідача з вимогою розірвати договір відновлювальної кредитної лінії № 27 від 13.12.2008 року.
Відповідач письмовими відповідями № 79-05/2643 від 24.11.2011 року та № 79-05\2789 від 29.12.2011 року відмовляв у розірвані вищезазначеного договору з посиланням на той факт, що розірвання цього договору спричинить збитки останньому.
Відповідно до ч.1 статті 652 ЦК України - у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Позивач вказує, що в момент укладення договору № 27 сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, тобто припинення діяльності TOB «Ліспрод»а тому можливо як Позивач так і Відповідач не укладали б цей кредитний договір.
Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виконання при всій турботливості та обачливості, які від неї вимагались, тобто на сьогоднішній день на TOB «Ліспрод»проводиться затверджений порядок та у строки ліквідаційної процедури товариства, а тому після проведення затвердженої процедури в рамках ЦК України, ГК України та Закону України «Про господарські товариства»до єдиного державного реєстру буде внесено запис про його припинення, що також унеможливлює існування у майбутньому правовідносин між Позивачем та Відповідачем (стаття 110 ЦК України).
З вищезазначеного вбачається, що позивачем не обґрунтовано наявність всіх необхідних умов для розірвання кредитного договору.
Крім того, відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Дана норма діяла і на момент укладення кредитного договору - 13 жовтня 2008 року, сторони договору знають про її існування, отже припускали можливість взаємного припинення. Тому твердження, що припинення діяльності TOB «Ліспрод»є істотною зміною обставин, яку сторони не допускали, безпідставні та не знаходять законодавчого підтвердження. Законодавець чітко встановлює можливість припинення юридичної особи, види припинення та наслідки.
Позивач також зазначає, що TOB «Ліспрод»не отримує прибутку, однак не наводить норм, як неотримання прибутку (неможливість виконання зобов'язання) пов'язано з припиненням зобов'язання (розірвання кредитного договору).
Натомість, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Неотримання прибутку не може виступати істотною зміною обставин тому, що підприємництво пов'язано з ризиком неотримання прибутку.
Згідно ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст. 142 ГК України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Формування ринкової системи господарювання пов'язане з розширенням підприємницької діяльності у всіх сферах економіки. Створення власної справи практично неможливе без певного ризику. Немає сумніву, саме ризик може впливати на отримання прибутку.
Підприємницький ризик -ризик, який виникає у будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, її реалізацією, наданням послуг, проведенням фінансових операцій, здійсненням проектів. Разом з цим, це загроза потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.
Отже, з законодавчих приписів та звичаїв ділового обороту випливає, що ризик зміни таких обставин як отримання (не отримання) прибутку несе зацікавлена сторона, в нашому випадку саме TOB «Ліспрод».
Також суд враховує, що основне зобов'язання TOB «Ліспрод»не виконується належним чином - боржник не виконує умови кредитного договору. У зв'язку з цим банк звертався до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Твердження позивача, що таким чином банк порушив вимоги кредитного договору щодо можливості позивачу користуватись кредитними коштами до 12.10.11, нормативно не обґрунтоване та не відповідає дійсності.
Позовні вимоги AT «Ощадбанк»до TOB «Ліспрод»про звернення стягнення на майно та стягнення штрафних санкцій рішеннями господарського суду Луганської області від 26.12.2011 року та 12.07.2011 року задоволені повністю. Але кошти фактично не сплачені і TOB «Ліспрод»продовжує ними користуватись і після 12.10.11. Дострокове стягнення простроченого кредиту передбачено ст.1050 ЦК України, тому така дія банку є правомірним захистом законного інтересу, а не порушенням кредитного договору.
Таким чином, позивачем не доведено можливість розірвання договору як на підставі ст.652 ЦК України, так і з причини порушення кредитного договору відповідачем.
За таких підстав у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України суд, -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні 02.02.12 було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Дата підписання рішення 6 лютого 2012 р.
Суддя Є.А.Лісовицький