91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
30.01.12 Справа № 15/240/2011
За позовом
Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ Донецької області
до Відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська», смт. Білоріченське Лутугінського району Луганської області
про стягнення 18 906 грн. 44 коп.
Суддя господарського суду Луганської області
Пономаренко Є.Ю.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1., юрисконсульт, довіреність № 398 від 01.01.2012;
від відповідача - ОСОБА_2., представник за довіреністю № 1 від 05.01.2012.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в накладній № 52394848 в сумі 14 630 грн. 00 коп., а також додаткових зборів в сумі 4 276 грн. 44 коп.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву від 16.01.2012 № 94, де просить зменшити розмір штрафних санкцій до однієї провізної плати відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України та відмовити в задоволенні вимог щодо стягнення додаткових зборів в сумі 4 276 грн. 44 коп.
Крім того, відповідачем подано клопотання від 30.01.2012 № б/н, де він просить суд залучити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ПАТ «Евраз Баглейкокс».
Вказане клопотання судом відхиляється з наступних підстав.
Відповідно до приписів ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або підчас розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.
В постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено наступне: «Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому».
Так, враховуючи, що предметом позову є стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену масу вантажу в накладній та збитків, що понесла залізниця у зв'язку з досилання надлишку вантажу, а відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, то вказане рішення не впливає на права та обов'язки вантажоотримувача -ПАТ «Евраз Баглейкокс».
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, суд встановив наступне.
При наданні Державним підприємством «Придніпровська залізниця»послуг з перевезення вантажів Відкритому акціонерному товариству «ГЗФ «Білоріченська»в червні 2011 року відповідно до накладної № 52394848 зі станції Збірна Донецької залізниці був відправлений вагон № 65289308. Під час контрольного зважування на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної у перевізному документі.
В накладній № 52394848 зазначено, що у вагоні № 65289308 нетто вантажу становить 69 000 кг. За результатами перевірки маса вантажу в вагоні № 65289308 становила на 1 720 кг більше, ніж вказано в накладній. На дане порушення станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було складено комерційний акт АА № 040199/273 від 11.06.2011.
Так, існує факт, що при внесенні інформації до відповідних граф вищезазначеної накладної вантажовідправником -відкритим акціонерним товариством «ГЗФ «Білоріченська» була неправильно зазначена маса вантажу.
Провізна плата вантажу згідно залізничної накладної № 52394848 становить 2 926 грн. 00 коп. за один вагон.
У зв'язку з наведеним порушенням позивач нарахував штрафну санкцію, встановлену чинним законодавством (2 926 грн. 00 коп. х 5 = 14 630 грн. 00 коп.).
Крім цього, у зв'язку з тим, що відповідачем було здійснено перевантаження вагону, позивач поніс додаткові витрати, пов'язані із маневровою роботою, зберіганням вантажу, переважуванням тощо. За виконання таких робіт залізницею законодавством передбачено сплата відповідних зборів. Так, не сплачено додаткових зборів на суму 4 276 грн. 44 коп., яку також позивач просить стягнути на свою користь.
Враховуючи вказане, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України.
Даний Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2).
Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, тощо) відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно із ст. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну; усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Згідно з п. п. 2.1 п. 2 Правил оформлення перевізних документів Вантажовідправник при заповненні комплексу перевізних документів повинен вказати точне й повне найменування установи, підприємства, організації, особи - одержувача вантажу, його код та адресу.
Відповідно до п. п. 5.5 п. 5 Правил оформлення перевізних документів у разі, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно з ст. 118 Статуту.
Пунктом 28 «Правил приймання вантажів до перевезення», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку вагон є напіввагоном та приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагонів, вантажу, їх маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагонах без перевірки маси та кількості вантажу.
Частиною першою ст. 26 Закону «Про залізничний транспорт»передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.
За змістом ст. 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України за № 334 від 28.05.2002.
Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно із п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Згідно ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Положеннями ст. 118 Статуту визначено штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Так, відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доводи позивача не спростував, належних доказів правильного оформлення перевізного документа та недотримання позивачем вимог складання актів на надав.
Разом з тим, відповідач заявив клопотання, за яким просить зменшити розмір штрафу.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до п. 15.26 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року N 411, норми ваги й довжини вантажних поїздів за напрямками і за кожною ділянкою визначається графіком руху та планом формування поїздів і мають відповідати типу локомотива, профілю колії на ділянках обертання поїздів та корисній довжині приймально-відправних колій на станціях цих ділянок, а на електрифікованих ділянках - умовам електропостачання.
Порядок формування та пропускання довгосоставних поїздів, великовагових, з'єднаних поїздів, а також вантажних поїздів підвищеної ваги й довжини визначається начальником залізниці відповідно до інструкції Державної адміністрації залізничного транспорту України.
Пунктом 15.27 вказаних правил встановлено, що забороняється ставити в поїзди вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.
При цьому слід зазначити, що перевантаження вагонів негативно впливає на основні засоби підприємства позивача.
Внаслідок перевантаження відбувається підвищений знос рухового складу, залізничних колій і т.і.
Крім того, така обставина може впливати на безпеку руху та завдати шкоду як майну, так і життю і здоров'ю людей.
Розмір санкцій визначено чинним законодавством та правильно застосовано позивачем.
Крім того, згідно положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання є правом, а не обов'язком судді при прийнятті рішення.
Так, вказана процесуальна норма разом з нормою ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України застосовуються на розсуд суду першої інстанції, який розглядає спір.
Тому, оцінивши наведені відповідачем доводи та надані ним докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відхилення клопотання щодо зменшення розміру штрафу.
Щодо стягнення з відповідача додаткових зборів в сумі 4 276 грн. 44 коп. слід зазначити наступне.
Згідно із ст. 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником.
Статтею 32 Статуту залізниць України встановлено, що вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). У разі завантаження вагонів (контейнерів) понад їх вантажопідйомність організація, яка проводила завантаження (відправник, залізниця, порт), зобов'язана вивантажити надлишок.
Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов'язок щодо визначення маси вантажу та завантаження вагонів без перевищення їх вантажопідйомності.
Відповідно до п. 1.1, 1.2 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів, затвердженого Наказом Укрзалізниці від 26.04.2006 № 152-Ц, вказані Правила встановлюють порядок комерційного огляду поїздів та вагонів, який здійснюється на залізничних станціях для виявлення й усунення комерційних несправностей. Комерційний огляд поїздів здійснюється на пунктах комерційного огляду (ПКО), які розташовані на залізницях таким чином, щоб був забезпечений огляд усіх поїздів, що надходять на залізницю і відправляються з неї, а також при перевезенні вантажів у межах однієї залізниці.
Вищевказаними Правилами в додатку 2 встановлений перелік комерційних несправностей, за наявності яких вагони забороняється відправляти зі станції. Відповідно до встановленого переліку згідно із п. 15.27 ПТЕ забороняється ставити в поїзди вагони, завантажені понад вантажопідйомність.
Як вище було зазначено, під час контрольного зважування на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної у перевізному документі, а саме маса вантажу в вагоні № 65289308 становила на 1 720 кг більше, ніж вказано в накладній, та перевищує вантажопідйомність вагону.
У зв'язку із виявлення вказаного факту залізниця виконала роботи відповідно до чинного законодавства та провела нарахування додаткових зборів:
І. Плата за користування вагонами в сумі 1 115 грн. 20 коп. (без ПДВ).
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника під'їзної колії, порту, підприємства.
Відповідно до наданих позивачем матеріалів вбачається, що вагон № 65289308 був затриманий на 96 годин 00 хвилин.
Плата за загальний час користування вагоном складає 1 115 грн. 20 коп. (без ПДВ) згідно із ставками плати за користування вагонами, визначеними в Тарифному керівництві № 1, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356.
ІІ. Збір за маневрову роботу в сумі 1 276 грн. 90 коп. (без ПДВ).
Пунктом 4.3 § 4 Розділу III Тарифного керівництва № 1 встановлено, що крім збору за зважування на вагах залізниці, нараховується збір за маневрову роботу, якщо вагони подаються на ваги локомотивом залізниці, згідно з пунктом 1.8. цього розділу.
Так, згідно із пунктом 1.8. встановлено, що за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів, нараховується збір у розмірі 292,60 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.
Зі спірним вагоном проводились чотири маневрові операції.
Відповідно до телеграфного розпорядження Укрзалізниці від 28.02.2011 № 313/ЦМ розрахунок плати за вантажні перевезення проводиться із застосування коефіцієнтів для даного вантажу в розмірі 1,091.
292,60 х 4 х 1,091 = 1276,90 грн.
ІІІ. Збір за зберігання вантажу в сумі 929 грн. 50 коп. (без ПДВ).
Відповідно до п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 866/5087, збір за зберігання у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: при затримці - з моменту затримки.
Згідно ст. 46 Статуту залізниць України вантажі, що прибули, зберігаються протягом 1 доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно із п. 2.1 § 2 розділу III Тарифного керівництва № 1 після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується за кожну добу в розмірі: 4,0 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах ( у тому числі контейнерах). У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округлюється до повної.
Спірний вагон було затримано по станції Нижньодніпровськ-Вузол на 96 годин 00 хвилин.
4,0 х 71т х 3 = 929,50 грн.
ІV. Збір за зважування в сумі 164 грн. 00 коп. (без ПДВ) .
Відповідно до п. 4.1 § 4 розділу III Тарифного керівництва № 1 за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за зважування вантажів у пунктах перевалки на вагах залізниці збір нараховується за кожну операцію в таких розмірах: 75,2 грн. за один вагон будь-якої вантажопідйомності - при зважуванні на вагонних вагах.
Збір нарахований за зважування вагону № 65289308 до та після вивантаження надлишку вантажу - 2 операції
75,20 х 2 х 1,091 = 164,00 грн.
V. Довідка про перевезення телеграфом в сумі 55 грн. 30 коп. (без ПДВ).
Параграфом 10 розділу III Тарифного керівництва № 1 встановлено, що за виконання залізницями послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, справляються збори згідно з таблицею 3.
Ставка збору складає 0,53.
53,0 х 1 х 1,091 = 55,30 грн.
VІ. Вартість перевізних документів в сумі 2 грн. 90 коп. (без ПДВ).
2,7 х 1 х 1,091 = 2,90 грн.,
де 2,7 -вартість бланків перевізних документів за 1 комплект у внутрішньому сполученні згідно із § 3 розділу III Тарифного керівництва № 1.
VІІ. Заповнення перевізних документів в сумі 17 грн. 30 коп. (без ПДВ)
Згідно із § 10 розділу III Тарифного керівництва № 1 за виконання залізницями послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, справляються збори згідно з таблицею 3.
Ставка збору за заповнення перевізних документів у внутрішньому сполученні за документ встановлена в розмірі 15,9.
1 х 15,9 х 1,091=16,60 грн.
Виходячи з наведених обставин, всього залізницею нараховано додаткових зборів за затримку вагону в сумі 4 276 грн. 44 коп. (з ПДВ).
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України відшкодування збитків є одним із належних способів захисту порушеного права.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками зокрема є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права. Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків зобов'язана довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність та розмір понесених збитків, причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням та збитками.
Притягнення до цивільно-правової відповідальності, зокрема у вигляді збитків, можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.
Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування шкоди, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність шкоди (збитків) у майновій сфері кредитора; протиправні дії відповідача; причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та шкодою.
Позивач довів всі складові правопорушення.
У даній ситуації позивачем, зокрема, доведено факт наявності шкоди, протиправну поведінку юридичної особи - відповідача у справі, як заподіювача шкоди.
Як наслідок присутній причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою підприємства -заподіювача.
Відповідно доведена і вина відповідача.
Суд визнав доведеними, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, всі складові настання відповідальності, тобто наявності складу правопорушення, а саме: наявність збитків (шкоди); протиправна поведінка заподіювача шкоди - відповідача; причинний зв'язок між збитками (шкодою) та протиправною поведінкою заподіювача; вина відповідача - заподіювача збитків (шкоди).
Відповідач доказів сплати збитків не надав.
Суд дійшов висновку щодо необхідності стягнення з відповідача додаткових зборів в сумі 4 276 грн. 44 коп.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача підлягає стягненню штраф у сумі 14 630 грн. 00 коп. та додаткові збори в сумі 4 276 грн. 44 коп.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати у складі: 1 411 грн. 50 коп. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця»до Відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська»про стягнення 18 906 грн. 44 коп. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська», смт. Білоріченське Лутугінського району Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00178502, на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, б. 108, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 01073828, штраф у сумі 14 630 грн. 00 коп., додаткові збори в сумі 4 276 грн. 44 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1 411 грн. 50 коп. Наказ видати позивачу.
В судовому засіданні 30.01.2012 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 02.02.2012.
СуддяЄ.Ю. Пономаренко