01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"30" січня 2012 р. Справа № 21/267-09
за позовом Публічного акціонерного товариства «Трібо», Київська обл., м. Біла Церква
до Приватного підприємства «Хімагроцентр», Київська обл., м. Біла Церква
про стягнення 595 539,63 гривень
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
16.10.2009р. Відкрите акціонерне товариство «Трібо», яке в подальшому перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Трібо»(далі-ПАТ «Трібо»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Хімагроцентр»(далі-ПП «Хімагроцентр»/відповідач) про стягнення 595 539,63 грн., з яких: 517 308,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 16.03.2010р., 13 478,35 грн. 3% річних та 64 753,28 грн. інфляційних втрат.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.10.2009р. порушено провадження у справі №21/267-09 та призначено її до розгляду на 09.11.2009р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2009р. розгляд даної справи відкладено на 25.11.2009р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2009р. провадження у даній справі зупинено до вирішення господарським судом Київської області справи №22/006-09 за позовом ПП «Хімагроцентр» до ВАТ «Трібо»про розірвання договору купівлі-продажу від 16.03.2010р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.01.2012р. провадження у даній справі поновлено, розгляд справи призначено на 30.01.2012р.
В судові засідання 09.11.2009р. та 30.01.2012р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
11.04.2011р. між ВАТ «Трібо»(далі-продавець) та ПП «Хімагроцентр»(далі-покупець) укладено договір купівлі-продажу частини житлової будівлі (далі-Договір), відповідно до якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність частину житлової будівлі гуртожитку, а саме: приміщення 4-5 поверхів та сходинкові клітини, площею 1383,2 кв.м., що знаходиться в місті Біла Церква по вул. Шолом-Алейхема буд. 82.
Продаж вчинено за домовленістю сторін за 517 308,00 грн., які покупець зобов'язується сплатити на користь продавця після повного погашення продавцем всіх боргів по комунальним та іншим платежам в строк до 15.11.2008р. (п. 3 Договору).
Договір посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1. та зареєстрований в реєстрі за № 3308.
Посилаючись на те, що відповідач свої обов'язки за Договором в частині оплати вартості частини житлової будівлі за Договором не виконав, позивач просить суд стягнути з останнього 517 308,00 грн. заборгованості за Договором.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" підставою позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором в частині оплати вартості частини житлової будівлі гуртожитку, яка є предметом спірного договору, внаслідок чого за відповідачем виникло 517 308,00 грн. заборгованості.
Відповідно до статей 175, 173 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Водночас, рішенням господарського суду Київської області від 22.03.2010р. у справі №22/006-09 за позовом ПП «Хімагроцентр»до ВАТ «Трібо»про розірвання договору, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.08.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2010р., договір купівлі-продажу від 16.03.2010р. розірвано.
Так, при винесенні зазначеного рішення господарським судом встановлено, що ВАТ «Трібо»(продавець) в порушення умов Договору в строк до 15.11.2008 не погасив заборгованість по комунальним та іншим платежам, а також не звільнив приміщення від мешканців, оскільки частина мешканців зареєстрована на відчуженій за договором купівлі-продажу від 16.10.2006 частині житлової будівлі гуртожитку, що позбавляє ПП «Хімагроцентр», як покупця можливості реалізувати своє право на користування придбаною частиною будівлі, та фактично позбавляє того, на що покупець розраховував при укладенні договору.
Приписами статей 651, 652 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та у разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність зі істотно зміненими обставинами, договір може бути розірваний.
За таких обставин, враховуючи, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність всіх передбачених ст. 652 ЦК України підстав для розірвання умов спірного договору оренди у зв'язку з істотною зміною обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про розірвання Договору з підстав ст. ст. 610, 611, 651, 655, 691 ЦК України, є обґрунтованою, підтверджена належними та допустимими доказами, а отже підлягає повному задоволенню.
Приписами статті 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Виходячи з наведених законодавчих положень, а також враховуючи той факт, що зобов'язання сторін за спірним договором, у розумінні ст. 173 ГК України, припинені з моменту набрання рішенням господарського суду Київської області від 22.03.2010р. у справі №22/006-09 про розірвання Договору законної сили (27.08.2010р.), суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 517 308,00 грн. заборгованості за Договором є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Оскільки у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 517 308,00 грн. заборгованості за Договором відмовлено, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 13 478,35 грн. 3% річних та 64 753,28 грн. інфляційних втрат, нарахованих на 517 308,00грн. заборгованості задоволенню не підлягають, тому що за своєю правовою природою є похідними від основної позовної вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 27.09.2011р. у справі №5002-26/363-2011.
Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 653, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175 Господарського кодексу України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя В.А. Ярема
Повне рішення складено 02.02.2012р.