Справа №2-2681/11
/заочне/
24 січня 2012 року Галицький районний суд міста Львова у складі :
головуючої-судді - ОЛЕКСІЄНКО М.Ю.
при секретарі - МОЙСЕВИЧ С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 458.407 грн. 25 коп., інфляційні втрати в розмірі 43.698 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 17.190 грн. 30 коп., проценти за договором у розмірі 57.928 грн. 50 коп., а всього 577.224 грн. 77 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 27 лютого 2010 року між ним (позикодавцем) та відповідачем (позичальником) було укладено договір позики на суму 50.000 доларів США, які ОСОБА_3 зобов'язався повернути до 31 травня 2010 року, про що видав розписку. Через декілька днів відповідач повторно звернувся до нього за позикою у розмірі 7.500 доларів США, які зобов'язався повернути в той же строк, однак свого обов'язку з повернення боргу не виконує. Натомість, останнім власноручно було складено додаткову розписку на підтвердження факту позики грошових коштів. Просить стягнути з відповідача борг за договором позики, інфляційні втрати, 3% річних, проценти за договором, а всього 577.224 грн. 77 коп.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримав, покликаючись на мотиви позовної заяви, дав аналогічні пояснення, пред'явив оригінали поданих розписок.
Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи, заперечень та пояснень по суті спору не надав. З врахуванням положень ст. 74 ЦПК України останній вважається належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 224, 225 ЦПК України, на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних мотивів.
27 лютого 2010 року відповідачем ОСОБА_3 було видано розписку, згідно якої останній зобов'язався повернути ОСОБА_2 до 31 травня 2010 року суму в розмірі 50.000 доларів США. До даної розписки представлено копію паспорта ОСОБА_3, завірену його підписом.
Згідно додаткової розписки ОСОБА_3 підтвердив, що 27 лютого 2010 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики коштів на суму 50.000 доларів США, які він зобов'язався повернути до 31 травня 2010 року. На підтвердження укладеного договору відповідачем було видано розписку від 27 лютого 2010 року. В подальшому, на протязі декількох днів ним було позичено додатково ще 7.500 доларів США, які останній зобов'язався повернути позивачу на тих же умовах, однак до даного часу свого зобов'язання по поверненню позичених сум не виконав.
В судовому засіданні досліджено оригінали обох вищезгаданих розписок позичальника -відповідача по справі ОСОБА_3
Зі змісту вказаних документів випливає, що між сторонами виникли зобов'язальні правовідносини договору позики.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Згідно із ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Суд приходить до висновку, що первинна та додаткова розписка свідчать про виникнення між сторонами одних і тих же правовідносин позики, оскільки друга розписка видана на розвиток першої, у них обох йдеться про єдину домовленість. При цьому, така домовленість зафіксована сторонами у належній формі, хоча й виражена у двох документах, що не суперечить вимогам ст. 639 ЦК України.
В ході розгляду справи відповідачем ОСОБА_3 не було висловлено своєї позиції щодо суті спору, як і не представлено будь-яких доказів на спростування доводів позивача.
За таких обставин суд вважає доведеними твердження ОСОБА_2 про факт укладенням між сторонами договору позики на суму 57.500 доларів США, а також про невиконання ОСОБА_3 свого обов'язку щодо повернення коштів.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
З врахуванням того, що за договором позики відповідачеві передавались грошові кошти, сума яких перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, суд вважає, що позикодавець ОСОБА_2 має право на одержання від позичальника ОСОБА_3 процентів у розмірі облікової ставки Національного Банку України.
Згідно з ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Станом на 12 вересня 2011 року, у момент пред'явлення позову, Національним Банком України встановлено наступний курс гривні відносно долара США: 797,23 грн. за 100 доларів США.
Таким чином, грошове зобов'язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 еквівалентом в іноземній валюті 57.500 доларів США в переведенні в національну валюту становить 458.407 грн. 25 коп.
Судом перевірено правильність розрахунків позивача процентів за договором позики, виходячи з облікової ставки Національного Банку України на момент укладення договору 27 лютого 2010 року (10,25%), які склали 57.928 грн. 50 коп.
Крім того, у відповідності до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З моменту закінчення строку виконання ОСОБА_3 зобов'язання за договором 31 травня 2010 року, позивачем проведено нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних у розмірі 43.698 грн. 72 коп. та 17.190 грн. 30 коп. відповідно. Правильність таких розрахунків судом перевірена та не викликає сумнівів.
Таким чином, остаточна сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 577.224 грн. 77 коп.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
З наведених вище підстав суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити в цілому.
На підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає, що на відповідача ОСОБА_3 слід покласти понесені позивачем ОСОБА_2 судові витрати: 1.700 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 212-215, 224-226, 218 ЦПК України, ст. ст. 533, 625, 638, 639, 1046-1050 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики у розмірі 458.407 грн. 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 43.698 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 17.190 грн. 30 коп., проценти за договором у розмірі 57.928 грн. 50 коп., а всього 577.224 (п'ятсот сімдесят сім тисяч двісті двадцять чотири) гривні 77 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1.700 гривень судового збору та 120 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Оригінал рішення.