Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77
Іменем України
м. Київ "27" червня 2006 р. 13 год. 10 хв. Справа № 124/9а-06
Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П., при секретарі Коваль Н.В., розглянувши справу
За позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Тульчинка», с. Безп'ятне, Васильківський район
про стягнення 13 592,76 грн.,
за участю представників:
позивача:Пуш Н.М., довір. № 03-222/465 від 31.06.2006р.,
відповідача:Кривша О.О., довір. № 01-05 від 05.06.2006р.,
обставини справи:
до господарського суду Київської області надійшла позовна заява № 03-120/345 від 17.05.2006 року Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі -Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Тульчинка» (далі -Відповідач) про стягнення 13 592,76 грн., з яких 13 500 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання в 2005 році встановленого у відповідності зі ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» нормативу робочих місць на підприємстві відповідача та 92,76 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Представник позивача, в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги посилаючись на обставини викладені в позові.
Відповідач у запереченнях проти адміністративного позову зазначив, що позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що протягом 2005 року до його товариства не надходило жодних повідомлень та пропозицій від органів виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органів місцевого самоврядування, громадських організацій інвалідів стосовно працевлаштування чи сприяння працевлаштуванню інвалідів, в зв'язку з чим, вважає, що покладати на підприємство відповідальність у вигляді штрафних санкцій за неналежне виконання своїх обов'язків спеціально уповноваженими органами неправомірно, а тому просить суд в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судом встановлено:
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Як вбачається з даних Державної статистичної звітності за 2005 рік (Ф №10-П1), наданої відповідачем середньооблікова чисельность штатних працівників облікового складу за рік складає 50 чоловік. Таким чином, згідно з ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачу встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості двох робочих місць.
Фактично відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда, що підтверджено звітом відповідача за 2005 рік (Ф №10-П1), чим порушено ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» .
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за порушення встановленого нормативу робочих місць відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Враховуючи, що відповідачем не працевлаштовано 2 інваліда, а середньорічна заробітна плата на його підприємстві становить 3 375 грн., що підтверджено статистичним звітом відповідача за 2005 рік (Ф №10-П1), адміністративно-господарські санкції розраховуються виходячи з середньорічної заробітної плати і становлять (3 375 грн. х 2 (не зайняті інвалідами робочі місця) = 6 750) 6 750 грн.
Посилання відповідача на те, що протягом 2005 року до його товариства не надходило жодних повідомлень та пропозицій від органів виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органів місцевого самоврядування, громадських організацій інвалідів стосовно працевлаштування чи сприяння працевлаштуванню інвалідів суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньо облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Проте, позивачем не були створені робочі місця для інвалідів у кількості 2-х робочих місць та не було інформовано органи працевлаштування, зазначені в частині першій статті 18 Закону, про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано доказів про вжиття всіх передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, зокрема інформування уповноважених органів про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Таким чином, посилання відповідача на те, що протягом 2005 року до його товариства не надходило жодних повідомлень та пропозицій від органів виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органів місцевого самоврядування, громадських організацій інвалідів стосовно працевлаштування чи сприяння працевлаштуванню інвалідів не може бути підставою звільнення від сплати штрафних санкцій, нарахованих позивачем у відповідності до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
На момент звернення позивача до суду з даним позовом адміністративно-господарські санкції в сумі 6 750 грн. відповідачем не сплачені.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 6 750 грн. адміністративно-господарських санкцій.
Крім того, частиною 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
За таких обставин, на підставі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з відповідача підлягає стягненню 6 750 грн. адміністративно-господарських санкцій та 92,76 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до п. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Беручи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 158, 161, 163, 167 та п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Тульчинка» (08628, Київська область, Васильківський район, с. Безп'ятне, вул. Васильківська, 72, код 32904369) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, код 24074109) 6 750 грн. адміністративно-господарських санкцій та 92,76 грн. пені.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України -з дня складання в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суддя Є.П. Євграфова