"15" вересня 2008 р.
Справа № 17/100-08-3068
за позовом: Транспортної компанії "Fіrst Trans International INC";
до відповідача: Державного підприємства «Одеська залізниця»;
про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії
та за зустрічним позовом: Державного підприємства «Одеська залізниця»;
до відповідача: Транспортної компанії "Fіrst Trans International INC";
про визнання права власності.
Суддя Зуєва Л.Є.
Представники сторін:
від ТК "Fіrst Trans International INC":
- Стрельников А.В. -довіреність від 09.01.2008р.;
- Талишев А.М. -довіреність від 11.04.2006р.;
від ДП «Одеська залізниця»: Ротар І.В. -довіреність від 20.02.2008р.
Суть спору: ТК "Fіrst Trans International INC" звернулася до господарського суду Одеської області з позовом в якому просить суд визнати право власності на 9 вагонів (№57995102, №57995110, №57995128, №57995136, №57995144, №57995151, №57995060, №57995086, №57995078), придбаних за договором купівлі-продажу №04-2408/98 від 25.10.1998р., укладеним між компанією "Azoriu trans" та транспортною компанією "Fіrst Trans International INC" , переданих за актом приймання-передачі і визначених в технічних паспортах за вказаними номерами; зобов'язати Одеську залізницю не перешкоджати у розпорядженні та користуванні рухомими складами, які належать "Fіrst Trans International INC" шляхом здійснення необхідних дій щодо прийняття, оформлення та передачі відповідної заявки в Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці для перереєстрації рухомих складів, які придбані ТК "Fіrst Trans International INC" згідно договору купівлі-продажу №04-2408/98 від 25.10.1998 р. та зобов'язати Одеську залізницю не перешкоджати у розпорядженні та користуванні рухомими складами, які належать ТК "Fіrst Trans International INC" шляхом здійснення необхідних дій щодо укладення договорів на проведення ремонтів 9 вагонів, що належать ТК "Fіrst Trans International INC", не стягуючи з ТК "Fіrst Trans International INC" плату за знаходження впродовж розгляду справи у суді з 18.04.2003р. на коліях станцій Одеської залізниці, які належать ТК "Fіrst Trans International INC".
Відповідач в судове засідання з'явився, відзив на позов не надав, однак 12.09.2008р., звернувся з зустрічним позовом до ТК «Fіrst Trans International INC», в якому просить суд визнати за Одеською залізницею право власності на вищевказані дев'ять 8-осних вагонів-цистерн для перевезення бензину та світлих нафтопродуктів, посилаючись на обставини викладені у зустрічній позовній заяві.
В судових засіданнях призначених по справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалися перерви починаючи з: 04.08.2008р. по 14.08.2008р. о 15 год. 40 хв., та з 14.08.2008р. по 15.09.2008р. о 11 год. 00 хв.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
25 жовтня 1998 року між транспортною компанією “Azoriu trans» та транспортною компанією “First Trans International INC» укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є 104 залізничні вагони, технічні характеристики яких вказуються в паспортах. За актом прийому-передачі від 25 березня 1999 року, із зазначенням номерів, продавець передав, а покупець прийняв 104 вагони.
Факт переходу права власності до ТК "Fіrst Trans International INC" на рухомі склади, що придбані за вказаним вище договором, зафіксований в базі даних Інформаційно-технічного центру Міністерства шляхів сполучення Російської федерації (ІТЦ МШС), м.Москва, та згідно правил реєстрації та експлуатації вантажних вагонів зафіксований базі даних Головного Інформаційно Обчислюваного Центру (ПОВІД) Державної адміністрації залізничного транспорту України.
У зв'язку з внесенням змін в картотеку ІТЦ МШС РФ восьмизначних номерів на цифру «5» дев'яти цистерн, які належать ТК "Fіrst Trans International INC" проведених на підставі представлених документів, з корегуванням моделей та дати будівництва згідно представлених копії актів огляду технічного стану та технічних паспортів вагонів форми ВУ-4, ІТЦ МШС РФ направило на адресу Укрзалізниці телеграму №2677 з зазначенням даних фактів.
Впродовж декількох років вищевказані вагони експлуатувались без будь-яких зауважень з боку залізниці, однак у березні 2003 року 31 вагон, що знаходились на станціях Одеської залізниці були затримані, власнику та орендарям було відмовлено у їх відправленні.
На адресу Одеської залізниці були направлені претензії з вимогами не перешкоджати у розпорядженні та користуванні рухомими складами, які належать ТК "Fіrst Trans International INC", та сплатою компенсацій за безпідставну затримку вагонів.
У відповіді на претензію ТК "Fіrst Trans International INC" №12-04/03 від 10 квітня 2003 року Одеська залізниця не заперечувала проти прав власності ТК "Fіrst Trans International INC" на 9 вагонів-цистерн номера: 57995102, 57995110, 57995128, 57995136, 57995144, 57995151, 57995060, 57995086, 57995078, лише роз'яснювала заборону курсування вагонів викликану простроченням термінів їх ремонтів більше року, та пропонувала провести роботи згідно «Правил експлуатації и пономерного обліку власних вантажних вагонів».
Після тривалої переписки з Одеською залізницею, щодо причин затримки вагонів, яка не дала жодних результатів, 18.04.2003 року ТК "Fіrst Trans International INC" звернулася з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.01.2007р. позовні вимоги ТК "Fіrst Trans International INC" задоволені частково та з урахуванням внесених виправлень на підставі ухвали суду від 05.02.2007р. за позивачем визнано право власності на 95 вагонів, придбаних за договором купівлі-продажу №04-2408/98 від 25.10.1998 р., укладеним між компанією “Azoriu trans» та транспортною компанією “First Trans International INC» та переданих за актом приймання-передачі і визначених в технічних паспортах, зобов'язано Одеську залізницю не перешкоджати у розпорядженні та користуванні рухомими складами, які належать ТК“First Trans International INC» шляхом здійснення необхідних дій щодо перереєстрації рухомих складів, що належать ТК “First Trans International INC» за Актами огляду технічного стану вагонів розташованих у межах Російської Федерації, підписаними, та завіреними печатками станцій Росії, вагонів розташованих у межах Молдови, підписаними та завіреними печатками станцій Молдови, вагонів розташованих у межах України підписаними, та завіреними печатками станцій України; зобов'язано Одеську залізницю не перешкоджати у розпорядженні та користуванні рухомими складами, які належать ТК “First Trans International INC» шляхом здійснення необхідних дій щодо прийняття, оформлення та передачі відповідної заявки в Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці для перереєстрації рухомих складів, які придбані ТК “First Trans International INC» згідно договору купівлі-продажу №04-2408/98 від 25.10.1998 р.; зобов'язано Одеську залізницю не перешкоджати у розпорядженні та користуванні рухомими складами, які належать ТК “First Trans International INC» шляхом здійснення необхідних дій щодо укладення договорів на проведення ремонтів вагонів, затриманих на станції Херсон, що належать ТК “First Trans International INC», а у разі неможливості проведення ремонту у депо станції Херсон - шляхом надання дозволу на транспортування рухомих складів, які належать ТК “First Trans International INC» на інші станції для проведення ремонту, не стягуючи з ТК “First Trans International INC» плату за знаходження впродовж розгляду справи у суді з 18.04.2003р. на коліях станції Херсон 17 вагонів та на коліях станції Роздільна 5 вагонів, які належать ТК “First Trans International INC». Зустрічний позов Одеської залізниці у справі №17-19-25/79-03-2809 про визнання права власності на дев'ять 8-осних вагони-цистерни для перевезення бензину та світлих нафтопродуктів залишено без розгляду.
При розгляді господарської справи №17-19-25/79-03-2809 Одеською залізницею було надано висновок експертизи, якою встановлено що попередні номери вищезазначених дев'яти вагонів було знищено, та нанесено нові, тільки підтвержує що зміни восьмизначних номерів на цифру «5»дев'яти цистерн, які належать ТК “First Trans International INC», зроблено на підставі представлених документів в картотеку ІТЦ МШС РФ, з корегуванням моделей та дати будівництва, згідно актів огляду технічного стану та технічних паспортів вагонів форми ВУ-4.
Однак позивач не погоджуючись з даним висновком вважає, що саме восьмизначний номер вагона є його індивідуальною ознакою, який виділяє його з інших вагонів з такими самими технічними характеристиками у зв'язку з чим позивач вважає, що згідно з інформацією наданою з ІТЦ МШС РФ 9 спірних вагонів зареєстровані за ТК “First Trans International INC», внаслідок чого випливає, що виділити ці вагони можливо лише на підставі індивідуальних восьмизначних номерів і зазначати технічні характеристики в такому випадку не обов'язково.
Телеграма №2677 від 20.08.01 року, свідчить лише про те, що в ІТЦ МШС РФ було виявлено невідповідність технічним характеристикам, що містились в базі даних стосовно цих 9 вагонів, внаслідок чого було проведені відповідні корегування та присвоєні нові номери, крім цього спору стосовно права власності на ці вагони не виникло і власником залишилась ТК “First Trans International INC».
Зазначені обставини спонукали ТК “First Trans International INC» звернутися до господарського суду Одеської області з позовом (від 22.07.2008р. вхід.№4226) до відповідача ДП «Одеська залізниця» про визнання за ним права власності на 9 вагонів (№57995102, №57995110, №57995128, №57995136, №57995144, №57995151, №57995060, №57995086, №57995078), придбаних за договором купівлі-продажу №04-2408/98 від 25.10.1998р., укладеним між компанією "Azoriu trans" та транспортною компанією "Fіrst Trans International INC" та переданих за актом приймання-передачі і визначених в технічних паспортах за вказаними номерами; зобов'язання Одеську залізницю не перешкоджати у розпорядженні та користуванні рухомими складами, які належать "Fіrst Trans International INC" шляхом здійснення необхідних дій щодо прийняття, оформлення та передачі відповідної заявки в Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці для перереєстрації рухомих складів, які придбані ТК "Fіrst Trans International INC" згідно договору купівлі-продажу №04-2408/98 від 25.10.1998 р. та зобов'язання Одеську залізницю не перешкоджати у розпорядженні та користуванні рухомими складами, які належать ТК "Fіrst Trans International INC" шляхом здійснення необхідних дій щодо укладення договорів на проведення ремонтів 9 вагонів, що належать ТК "Fіrst Trans International INC", не стягуючи з ТК "Fіrst Trans International INC" плату за знаходження впродовж розгляду справи у суді з 18.04.2003р. на коліях станцій Одеської залізниці, які належать ТК "Fіrst Trans International INC".
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.07.2008р. порушено провадження у справі №17/100-08-3068 за позовом ТК "Fіrst Trans International INC" до ДП «Одеська залізниця» про визнання права власності.
Не погоджуючись з заявленими позовними вимогами ДП «Одеська залізниця» 12.09.2008р. звернулася до суду з зустрічною позовною заявою вхід.№5287, в якій просить суд визнати за ним право власності (право повного господарського віддання) на дев'ять 8-осних вагони-цистерни для перевезення бензину та світлих нафтопродуктів: №57995086 (попередній №79734703); №57995060 (попередній №79559159); №57995078 (попередній №79740544); №57995102 (попередній №79740882); №57995144 (попередній №79735353); №57995151 (попередній №79558987); №57995128 (попередній №79550661); №57995102 (попередній №79549804); №57995110 (попередній №79752358).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2008р. зустрічну позовну заяву ДП «Одеська залізниця» від 12.09.2008р. вхід.№5287 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ТК "Fіrst Trans International INC".
Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТК "Fіrst Trans International INC" підлягають задоволенню у повному обсязі, а в зустрічному позові ДП «Одеська залізниця» слід відмовити, з наступних правових підстав.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, які безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі ст.204 ЦК України договір укладений між сторонами по справі, як цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, та він не визнаний судом недійсними, тому зобов'язання за цим договором мають виконуватися належним чином.
Дослідивши обставини справи суд дійшов висновку, що зміст договору купівлі- продажу від 25 жовтня 1998 року, укладений між транспортною компанією “Azoriu trans» та транспортною компанією “First Trans International INC», предметом якого є 104 залізничні вагони, технічні характеристики яких вказуються в паспортах не суперечать актам цивільного законодавства, яке діяло на час укладання угоди, а також моральним засадам суспільства, сторони, які його уклали мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та діяли в межах своїх повноважень, волевиявлення учасників правочину було вільним та договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, крім того на час розгляду справи у суді цей договір є дійсним і у встановленому законодавством порядку ні ким не визнаний недійсним, тому суд вважає, що зобов'язання за цим договором повинні виконуватися належним чином та позивач має право на захист своїх майнових прав як покупець за договором купівлі-продажу від 25 жовтня 1998 року.
Вирішуючи спори, пов'язані з правом власності, суд виходить з того, що підтвердженням наявності такого права можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють безпосередньо самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (до нього переходить) право власності.
Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним і позбавлення права власності (розпорядження, володіння та користування) не допускається, крім випадків, передбачених законодавством. Такі ж положення закріплені у ст. 319 та ст. 321 ЦК України в редакції 2003 р..
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності.
Відповідно до вимог ст. 321 Цивільного кодексу України гарантують рівність прав усіх суб'єктів права власності, так само гарантують права власника на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися майном, що йому належить. Право власності є абсолютним правом.
Згідно зі ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна виникає з моменту передачі майна. У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонено законом, зокрема із правочинів. При цьому ч.2 цієї статті визначено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Відповідно до п.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, дослідивши матеріали справи суд встановив, що до позивача по первісному позову перейшло право власності на придбані за укладеним договором купівлі-продажу від 25.10.1998р. 9 вагонів, які є предметом розгляду по даній справі та які йому були передані на підставі складеного двохстороннього акту приймання-передачі основних засобів, який наявний в матеріалах справи.
Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Розглянувши позовні вимоги ТК "Fіrst Trans International INC" стосовно не перешкоджання у розпорядженні та користуванні рухомими складами, які належать позивачеві шляхом здійснення необхідних дій щодо прийняття, оформлення та передачі відповідної заявки в Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці для перереєстрації рухомих складів, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані з огляду на наступне.
Відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами (ст.119 - 126 Статуту залізниць України) визначено, що Правила користування вагонами і контейнерами визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами:
- парку залізниць України;
- парку залізниць інших держав;
- які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування. При цьому час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій.
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Судом встановлено, що вагони, які є власністю ТК “First Trans International INC», були затримані Одеською залізницею на початку 2003 року у зв'язку з необхідністю проведення експертного дослідження, про що свідчать матеріали справи та надані в ході розгляду справи пояснення представника Одеської залізниці та надані відповідні докази.
Однак Одеська залізниця продовжував утримувати вагони компанії на станціях, на неодноразові звернення ТК “First Trans International INC» про відправку вагонів було повідомлено, про заборону курсування вагонів викликану прострочкою їх ремонтів більше року, та запропонувала провести роботи згідно «Правил експлуатації и пономерного обліку власних вантажних вагонів», що підтверджується листами від 22.04.2003р.
Крім цього судом не приймається до уваги посилання Одеської залізниці на той факт, що станом на час розгляду справи у суді спірні вагони, які є предметом розгляду по даній справі передані на відповідальне зберігання Одеській залізниці на підставі постанови УСБУ в Одеській області від 14.06.2004р., оскільки вони визнані речовими доказами по кримінальній справі №169. Зазначений факт спростовується наявним в матеріалах справи листом т.в.о. начальника УСБУ в Одеській області №65/3/2/3-7507 від 11.08.2008р., в якому йдеться мова про те, що спірні вагони були вилучені в якості речових доказів у ході досудового слідства по кримінальній справі №169 за фактом розтрати майна Одеської залізниці та арешт на них не накладався. Крім цього, 16.07.2008р. слідчим відділом УСБУ в Одеській області винесено постанову про закриття кримінальної справи №169 на підставі ст. 6 ч. 1 п.2 КПК України, відповідно до якої питання щодо речових доказів вирішено на підставі ст. 81 КПК України.
За таких обставин, суд вважає, що тривалий час знаходження вагонів на коліях Одеської залізниці був пов'язаний з затриманням вагонів, які є власністю Компанії, для проведенні експертизи, затримання вагонів через відмову залізниці у проведенні ремонту вагонів тощо та тривалого розгляду справи у суді і ці причини не залежали від вантажовласника.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено ст. 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим кодексом та іншим законом. Як випливає з припису даної правової норми, для застосування відповідальності за завдану майнову шкоду, необхідною є встановлення наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльність) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодую; вини особи, яка заподіяла шкоду.
З огляду на те, що затримання вагонів та тривалий час перебування їх на коліях Одеської залізниці сталося не за вини позивача по первісному позову, позовна вимога про зобов'язання Одеської залізниці не перешкоджати у розпорядженні та користуванні рухомими складами, які належать ТК “First Trans International INC» шляхом здійснення необхідних дій щодо укладення договорів на проведення ремонтів 9 вагонів, що належать ТК “First Trans International INC», не стягуючи з ТК “First Trans International INC» не стягуючи з ТК “First Trans International INC»плату за знаходження впродовж розгляду справи у суді , а саме з 18.04.2003р. на коліях станції Одеської залізниці вагонів, які належать ТК “First Trans International INC» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
В своїх поясненнях Одеська залізниця зазначає, що у відношенні 9 спірних вагонів, що ТК "Fіrst Trans International INC" по договору було придбано вагони-цистерни моделі 15-903р, а на час розгляду справи у суді ці вагони уявляють собою вагони-цистерни моделі 15-871,15-880 або 15-1500.
При цьому Одеська залізниця вказує, що з договору №04-2408/98 від 25.10.1998 року та акту прийому-передачі до нього, що позивач придбав спірні 9 вагонів моделі 15-903р.
Однак зазначені пояснення судом до уваги не приймаються, оскільки ані в договорі, ані в акті приймання-передачі не зазначені моделі вагонів.
Крім цього з наявної в матеріалах справи телеграми №2677 від 20.08.01 року, вбачається, що в МПС ШС РФ було виявлено невідповідність технічним характеристикам, що містились в базі даних стосовно цих 9 вагонів, внаслідок чого було проведені відповідні корегування та присвоєні нові номери, при цьому стосовно права власності на ці вагони спору не виникло і власником залишилась ТК "Fіrst Trans International INC".
Саме восьмизначний номер вагона є його індивідуальною ознакою, який виділяє його з інших вагонів з такими самими технічними характеристиками, а згідно довідок ГВЦ ОАО РЖД 2651 та копій Актів огляду технічного стану та технічних паспортів вагонів, підписаними, та завіреними печатками станцій Російської Федерації, та акту приймання-передачі вагонів у оренду ВАТ «ВИНАП», ці вагони являють собою вагони-цистерни моделі 15-871, 15-880, 15-1500 - 8 осні вагони-цистерни для перевезення світлих нафтопродуктів.
Проаналізувавши умови діючих на момент розгляду справи Правил реєстрації та експлуатації вантажних вагонів, суд встановив, що відповідно до п. 2.2. цих правил для реєстрації власних вантажних вагонів власник подає до реєструвального підрозділу відповідні документи. Згідно з п. 1.2 Правил Реєструвальний підрозділ - підрозділ залізниці приписки власних вагонів, що здійснює приймання та перевірку документів власника вагонів для реєстрації.
Таким чином, саме підрозділ Одеської залізниці здійснює приймання та перевірку поданих документів та в подальшому згідно п. 2.6. Правил реєстрація власних вантажних вагонів здійснюється Головним інформаційно-обчислювальним центром Укрзалізниці за заявкою реєстраційного підрозділу. Тобто суб'єктом, до якого повинен звертатись по реєстрацію власник вагонів, є реєстраційний підрозділ (відповідний підрозділ Одеської залізниці).
Пунктом 2.2.3. «Правил эксплуатации и пономерного учета собственных грузовых вагонов», які є Міжнародним нормативним актам, ратифікованими Укрзалізницею та розміщеними на сайті Верховної Ради України «www.rada.gov.ua» у розділі «законодавство України, міжнародні документи», затверджених на 29 засіданні Ради по залізничному транспорту держав -учасниць Співдружності 20.06.2001р., встановлено, що акт огляду технічного стану власних вантажних вагонів, складений працівником вагонного господарства на станції приписки вагонів або на любій іншій станції з дозволу залізничної адміністрації приписки та підписаний начальником вагонного депо або ПТО, начальником станції, представником власника за місцем проведення огляду технічного стану власного вантажного вагону.
Представником позивача в судовому засіданні надані копії технічних паспортів вантажних вагонів №57995086; №57995060; №57995078; №57995102; №57995144; №57995151; №57995128; №57995102; №57995110, які складені Вагонно-ремонтним депо Татарським структурним підрозділом Західно Сибірської залізної дороги 20.08.2001р. та фотографії цих вагонів, здійснені у 2000 році, з яких вбачається що вагони , які є предметом спору по справі, представляють собою саме 8-осні вагони-цистерни для перевезення бензину та світлих нафтопродуктів.
Однак в порушення вимог діючого законодавства, Одеська залізниця не здійснила необхідні дії, щодо перереєстрації 9 вагонів, що належать ТК "Fіrst Trans International INC" за Актами огляду технічного стану та технічними паспортами вагонів, підписаними, та завіреними печатками станцій Російської Федерації, тим самим порушуючи Правила та протоколи нарад уповноважених представників залізничних адміністрацій країн-участників СНД у м.Марікор.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині зобов'язання Одеської залізниці не перешкоджати у розпорядженні та користуванні рухомими складами, які належать ТК “First Trans International INC» шляхом здійснення необхідних дій щодо прийняття, оформлення та передачі відповідної заявки в Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці для перереєстрації рухомих складів, які придбані ТК “First Trans International INC» згідно договору купівлі-продажу №04-2408/98 від 25.10.1998 р. -підлягають задоволенню.
Одеська залізниця, оспорюючи право власності ТК “First Trans International INC» на придбані 104 вагони та вимагаючи по заявленому нею зустрічному позову визнання за нею права власності на 9 вагонів-цистерн посилається на ті обставини, що згідно з висновком судової криміналістичної експертизи (№10033 від 06.11.2003р.), проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, попередні нанесені накладним шрифтом інвентарні номери на досліджених цистернах знищені, нові номери нанесені фарбою. При цьому, з висновку експертизи вбачається, що повністю достовірно визначити весь ряд цифр у попередньому 8-значному номері кожної цистерни криміналістичними методами не уявилось можливим, в кожному з попередніх номерів одна чи кілька цифр визначені експертами на ймовірному рівні.
Як свідчать надані Залізницею матеріали, зокрема, копії техпаспортів на вагони - цистерни форми ВУ-4 м, кожний вагон-цистерна має восьмизначний номер, який є його ознакою як індивідуально визначеного майна.
За таких обставин посилання Одеської залізниці на той факт, що судовою експертизою достовірно встановлено наявність на кожній з цистерн слідів попереднього номеру, який розпочинався з цифри "7", та висновок стосовно належності з цих підстав 9 вагонів Одеській залізниці (оскільки нумерація вагонів парку залізниць України розпочиналась з цифри "7") є припущенням і не було підтверджено в суді належними доказами.
Стосовно посилання Одеської залізниці на той факт, що до співпадання колісних пар під 9 спірними вагонами, які співпадають з номерами колісних пар встановлених при останніх ремонтах на вагони, які належали Одеській залізниці, суд зазначає, що у Технічному паспорті вагону форми ВУ-4М, які використовувалися залізницями як раніше, так і затвердженого наказом Укрзалізниці від 22.12.2007р. така інформація про номери колісних пар взагалі відсутня та не передбачена, як родова ознака конкретного рухомого майна.
Крім того, представником позивача по первісному позову до наданих технічних паспортів вантажних вагонів від 20.08.2001р., які є предметом спору по справі, додані фотографії вищевказаних вагонів, які датовані червнем 2000 року, тобто ще до моменту складання технічних паспортів ВАТ «Російські залізні дороги», з яких судом вбачається, що вантажні вагони являються 8-осними, а не 4-осними, як стверджує представник Одеської залізниці в своїх запереченнях.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, згідно до ст. 43 ГПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Вимогами ст. 43 ГПК України передбачено, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Однак, Одеська залізниця в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог про визнання за нею права власності на вагони, які є предметом розгляду даної справи посилалась лише на висновки проведених експертиз та неможливість отримання додаткових доказів та документів під час розгляду справи у суді, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що зазначені позовні вимоги не обґрунтовані та не підтверджені відповідними доказами.
Крім цього, Одеська залізниця в своїх зустрічних позовних вимогах просить суд визнати за нею право власності (право повного господарського відання) на спірні вагони посилаючись при цьому на п. 3 ст. 136 Господарського кодексу України, яким закріплено, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Однак з такою позицією Одеської залізниці суд погодитися не може з оглядну на наступне.
Згідно п.1.1 Статут Одеської залізниці, Одеська залізниця -це створене згідно з ст.ст. 1,4 Закону України «Про залізничний транспорт» статутне територіально-галузеве об'єднання, засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.
Пунктом 4.2 Статуту закріплено, що майно Залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання.
У відповідності до п. 1 ст. 74 Господарського кодексу України, державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва, зазначених у ст. 44 цього ж Кодексу, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Пунктом 2 цієї ж статті встановлено, що майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.
Статтею 136 ГК України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Статтею 326 ЦК України встановлено, що право подання позову про визнання права власності на майно, якщо це право оспорюється або у разі втрати правовстановлюючого документа, надано власнику майна. Що стосується державної власності -то, відповідно до частини 2 статті 141 ГК України -управління об'єктами, які належать державі покладено на Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, на центральні та місцеві органи виконавчої влади.
Майно, щодо якого заявлений зустрічний позов, за ствердженням Одеської залізниці є державною власністю, а відтак і повноваження щодо подання відповідного позову про визнання права власності належить не особі, якій це майно передане в оперативне управління, а органу, який від імені держави уповноважений реалізовувати права власника - в даному випадку Міністерству транспорту та зв'язку України.
Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що в даному випадку позивачем по зустрічній позовній заяві не доведено наявність у нього повноважень для подання зустрічного позову про визнання права власності, оскільки право на звернення з позовом щодо захисту інтересів держави надано уповноваженому органу центральної влади -Міністерству транспорту та зв'язку України , яке не надавало відповідних повноважень позивачу та в ході розгляду справи у суді самостійно з такими вимогами не зверталося.
Таким чином оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність у Одеської залізниці будь-якого доручення Міністерства транспорту та зв'язку України представляти його інтереси з питань визнання права власності на спірне по даній справі майно та по суті зустрічної позовної заяви не доведено доказів та правових підстав визнання за Одеською залізницею права власності на спірне майно, суд вважає зустрічний позов не обґрунтованим, заявленим неналежним позивачем, тому він задоволенню не підлягає .
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 15, 16, 316, 321, 328, 392, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 33, 42, 43 Господарського-процесуального кодексу України, ст.ст. 74, 136, 141 Господарського кодексу України, суд доходить висновку, що позовні вимоги “First Trans International INC» ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, підтверджені відповідними доказами у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, в зустрічному позові Одеської залізниці слід відмовити.
Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по первісному та зустрічному позивачах слід покласти на Одеську залізницю, відповідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ТК “First Trans International INC» - задовольнити.
2. Визнати право власності Транспортної компанії “First Trans International INC» (Akara Buildity,24 de Kastro st. Weekham Cay 1, Road Tortola British Virgin Islands) на 9 вагонів, придбаних за договором купівлі-продажу №04-2408/98 від 25.10.1998 р., укладеним між компанією “Azoriu trans» та транспортною компанією “First Trans International INC» та переданих за актом приймання-передачі від 25.03.1999р. і визначених в технічних паспортах за наступними номерами: №57995102, №57995110, №57995128, №57995136, №57995144, №57995151, №57995060, №57995086, №57995078).
(Стягувач: Транспортної компанії “First Trans International INC» (Akara Buildity,24 de Kastro st. Weekham Cay 1, Road Tortola British Virgin Islands)).
3. Зобов'язати Одеську залізницю (65012 м.Одеса вул. Пантелеймонівська,19, код 01071315) не перешкоджати у розпорядженні та користуванні рухомими складами, які належать ТК “First Trans International INC» (Akara Buildity,24 de Kastro st. Weekham Cay 1, Road Tortola British Virgin Islands) шляхом здійснення необхідних дій щодо прийняття, оформлення та передачі відповідної заявки в Головний інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці для перереєстрації рухомих складів, які придбані ТК “First Trans International INC» згідно договору купівлі-продажу №04-2408/98 від 25.10.1998 р.
(Стягувач: Транспортної компанії “First Trans International INC» (Akara Buildity,24 de Kastro st. Weekham Cay 1, Road Tortola British Virgin Islands)).
Наказ видати.
4. Зобов'язати Одеську залізницю (65012 м.Одеса вул. Пантелеймонівська,19, код 01071315) не перешкоджати у розпорядженні та користуванні рухомими складами, які належать ТК “First Trans International INC» (Akara Buildity,24 de Kastro st. Weekham Cay 1, Road Tortola British Virgin Islands) шляхом здійснення необхідних дій щодо укладення договорів на проведення ремонтів 9 вагонів, що належать ТК “First Trans International INC», не стягуючи з ТК “First Trans International INC» плату за знаходження впродовж розгляду справи у суді з 18.04.2003р. на коліях станції Одеська залізниця, які належать ТК “First Trans International INC».
(Стягувач: Транспортної компанії “First Trans International INC» (Akara Buildity,24 de Kastro st. Weekham Cay 1, Road Tortola British Virgin Islands)).
Наказ видати.
5. Стягнути з Одеської залізниці (65012 м.Одеса вул. Пантелеймонівська,19, код 01071315) на користь Транспортної компанії “First Trans International INC» (Akara Buildity,24 de Kastro st. Weekham Cay 1, Road Tortola British Virgin Islands) 255 грн. 00 коп. /двісті п'ятдесят п'ять грн. 00 коп./ - державного мита; 118 грн. 00 коп./ сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
6. В задоволенні зустрічного позову Одеської залізниці -відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2008р.
Суддя Зуєва Л.Є.