Справа № 2-2396/11
13.01.2012 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Деменка С.В.,
при секретарі - Мороченець Т.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства, факту прийняття спадщини, визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства, факту прийняття спадщини, визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом.
Свої доводи мотивував тим, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополі. Його батьками є: мати - ОСОБА_3, батько - ОСОБА_4. Шлюб між батьками зареєстровано не було і вони тривалий час перебували у фактичних шлюбних відносинах. У свідоцтві про його народження батько записаний зі слів матері - ОСОБА_5 Позивач народився та виріс будинку АДРЕСА_1, що належав його батькові та в якому він мешкає з матір'ю до цього часу. У цьому будинку весь час проживали однією сім'єю його батьки. ОСОБА_4 визнавав своє батьківство відносно нього, між ними були гарні родинні стосунки, своїм онуком визнавала його і мати батька - ОСОБА_6, яка мешкала поруч в будинку АДРЕСА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько - ОСОБА_4 помер. Після його смерті він фактично прийняв спадщину, оскільки постійно з дня народження мешкає в цьому будинку. Після його смерті відкрилася спадщина на жилий будинок АДРЕСА_1, який ОСОБА_4 фактично прийняв у спадщину за заповітом після смерті своєї баби - ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Посилаючись на те, що він позбавлений можливості звернутися до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті батька, позивач просить встановити факти батьківства, прийняття ОСОБА_4 спадщини, визнати за позивачем право власності на будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю - ОСОБА_8 підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідачки за довіреністю - ОСОБА_9 заперечував проти задоволення позовних вимог.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до роз'яснень постанови ПВСУ №3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004р. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. При розгляді справ щодо встановлення батьківства, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, суди повинні виходити з дати народження дитини. При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01.01.2004р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Приймаючи до уваги дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення факту батьківства повинні розглядатися на підставі доказів, наданих за статтею 53 КпШС України.
Крім того, оскільки спадкові правовідносини теж виникли в період дії ЦК України 1963р., суд керується нормами останнього при вирішенні питання щодо прийняття спадщини ОСОБА_4
Згідно до ст.524 ЦК України (1963р.) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст.549 ЦК України (1963р.) діями, які свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ спадкоємця до управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Як слідує з матеріалів справи, право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлі, виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 23.02.1960р. за №5 (а.с.22).
08.09.1978р. ОСОБА_7 склала заповіт на зазначене домоволодіння на ОСОБА_4 (а.с.20).
ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.16).
Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 з заявою про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори не звертався.
Також суд враховує, що рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 18.06.2008р., яке не було оскаржене та набрало законної сили, встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_4. ОСОБА_10 та визнано за ОСОБА_7 право власності на 32/100 домоволодіння АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10; визнано право власності за ОСОБА_11 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 на 32/100 домоволодіння АДРЕСА_2 і на домоволодіння АДРЕСА_1; визнано право власності за ОСОБА_2 на 32/100 домоволодіння АДРЕСА_2 і на домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11
В силу ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної вили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зазначеним судовим рішенням встановлений той факт, що після смерті ОСОБА_7 прийняв спадщину у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 її син ОСОБА_11, а вже після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5. прийняла спадщину на вказане домоволодіння донька померлого - ОСОБА_2
Як зазначив в ухвалі від 15.06.2011р. Верховний Суд України, скасувавши рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 22.07.2009р. та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 16.09.2009р., фактично одного посилання на ст.61 ЦПК України при вирішенні спору по суті не достатньо для об'єктивного вирішення справи, оскільки відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Для з'ясування обставин щодо фактичного вступу спадкоємця ОСОБА_4 до управління чи володіння спадковим майном судом були допитані свідки як з боку позивача, так і з боку відповідачки.
Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили, що після смерті ОСОБА_7 в будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_11 заселив квартирантів, які мешкали там достатньо довго. Сам ОСОБА_4, який вів безладне життя, фактично не мешкав на вул. Дніпровській. Потім, через якийсь час ОСОБА_4 умовив ОСОБА_11 заселити до будинку ОСОБА_3 з дитиною.
Зазначені свідчення також спростовують доводи позивача про прийняття ОСОБА_4 спадщини після смерті своєї баби.
Таким чином, з урахуванням фактичних обставин справи, достатніх доказів прийняття спадщини ОСОБА_4 шляхом фактичного вступу до управління та володіння домоволодінням АДРЕСА_1, на думку суду, не надано.
Що стосується вимог позивача про встановлення факту батьківства, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.3 ст.53 КпШС України, при встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополі, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с.12). При цьому запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було вчинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записані за її вказівкою.
З метою перевірки доводів позивача щодо визнання його батьком ОСОБА_4 судом було допитано під час розгляду справи численних свідків.
Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 не заперечували в судовому засіданні про те, що в будинку АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_3 зі своїм сином - позивачем у справі. Пояснили, що за зазначеною адресою ОСОБА_3 з маленькою дитиною стала проживати з дозволу ОСОБА_11, якого умовив на це ОСОБА_4 Останній в даному будинку фактично не мешкав, оскільки пиячив, гуляв, відбував терміни покарання у тюрмі. Господарством не займався, за майном не слідкував. Жив та взагалі помер в будинку своєї матері. Діти фактично були без належного нагляду з боку матері та їх фактично доглядали та годували сусіди. Сама ОСОБА_3 була та на теперішній час разом з дітьми зареєстрована за іншою адресою (що, не заперечували в судовому засіданні ані позивач, ані його мати).
Також свідок ОСОБА_12 пояснив, що він, працюючи в органах внутрішніх справ, на прохання родичів, в 1991р., тобто після десяти років після смерті спадкодавця, прописав ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1, оскільки той після відбування покарання не мав ніяких документів та прописки, міг бути знову притягнутий до юридичної відповідальності. Після прописки ОСОБА_4 деякий час проживав в будинку, після чого знову почав бродяжити.
Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_3, не погодившись зі свідченнями вищезазначених осіб, тем не менш не заперечували ті обставини, що ОСОБА_4 зловживав алкоголем, відбував кримінальне покарання, деякий час проживав за межами Криму. ОСОБА_3 також пояснила, що будинок утримувала вона самостійно, всі документи на будівлю також були при неї.
Враховуючи вищенаведене, а також спосіб та характер життя ОСОБА_4 (відповідні дані містяться в довідці ОСК ГУМВС України в АР Крим), не ведення ним спільного господарства з ОСОБА_3 як до, так і після народження дитини, відсутність даних про спільне виховання та утримання позивача його матір'ю та ОСОБА_4, а також ненадання достатніх відомостей щодо визнання померлим свого батьківства стосовно ОСОБА_1, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог щодо встановлення факту батьківства.
На думку суду, переконливих доказів щодо проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах суду не надано, а на припущеннях висновки суду ґрунтуватися не можуть. Доводи позивача про проживання в спірному будинку до теперішнього часу, позначки в медичних картках про проживання саме в будинку АДРЕСА_1 не спростовують вищенаведені висновки суду.
Оскільки, як встановлено судом, спірний будинок не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_4, факт батьківства не встановлений, підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на будинок в порядку спадкування за законом, також не має.
З урахуванням наведеного, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.524,549 ЦК України (1963р.), ст.53 КпШС України, ст.ст. 10, 11, 27, 30, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства, факту прийняття спадщини, визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом - відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя