Справа № 2-3078/11
20.01.2012 року м. Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді: ДВІРНИК Н.В.,
при секретарі: Ільгові В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ЖБК-86 про усунення перешкод у користуванні підсобним приміщенням,
21.09.2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ЖБК-86, про усунення перешкод у користуванні підсобним приміщенням, мотивуючи позов наступним. Позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, відповідачка є членом ЖБК №68 та власником квартири АДРЕСА_2. У 2010 році ОСОБА_2 самовільно, без відповідних документів, проводить будівельні роботи з переобладнання нежилого підсобного приміщення поруч з ліфтом на п'ятому поверсі будинку АДРЕСА_1 у жиле. Сторони проживають на одному сходовому майданчику, та двері відповідача перешкоджають вільному доступу позивача до своєї квартири. Також відповідачка самовільно провела електропроводку від спільного електрощітка до квартири АДРЕСА_2, а також від електролічильника у цій квартирі до підсобного приміщення. З урахуванням уточнень до позову позивач просить зобов'язати відповідача звільнити підсобне приміщення, змінити установку вхідних дверей до квартири, установивши їх всередину квартири, усунути порушення правил пожежної безпеки на сходовому майданчику шляхом переведення електролічильника на сходовий майданчик, привести електропроводку у відповідності з правилами техніки безпеки, стягнути на відшкодування моральної шкоди гроші у розмірі 10000 гривен, а також судові витрати.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити у повному обсязі, уточнивши позов у частині переносу дверей, а саме: здійснити установку дверей з відкриттям їх усередину квартири.
Відповідачка у судовому засіданні заперечувала проти позову, просила у задоволені відмовити, оскільки позивачка сама відмовилась від користування підсобним приміщенням, проводка проведена відповідно правил технічної та пожежної безпеки.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не заперечувала проти задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши і оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстроване за ЖБК - 86 (а.с. 55). Позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.60,61), відповідачка є членом ЖБК №68 та власником квартири АДРЕСА_2. У 2010 році ОСОБА_2, провела переобладнання нежилого підсобного приміщення на сходовому майданчику, яке призначено під сміттєпровід (а.с.14-20). Згідно інформації ГУ МЧС України в АР Крим мешканцями квартири АДРЕСА_2 проведено електропроводку від спільного електрощітка до квартири АДРЕСА_2, а також від електролічильника у цій квартирі до підсобного приміщення на сходовому майданчику цього будинку (а.с. 7). Факт самовільного проведення електропроводки підтверджується також актом від 24.05.2011 року (а.с. 19), згідно якого мале місце два випадки пожежі.
Ці обставини встановлені судом, підтверджені доказами, що є у справі, сторонами не заперечуються.
Відповідно до ч. ч. 3, 5 ст. 137 ЖК України житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.
Згідно п. 4,5 ст. 46 Примірного статуту ЖБК, затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР, член житлово-будівельного кооперативу зобов'язаний використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, забезпечувати схоронність приміщення, бережно ставиться до санітарно - технічного та іншого обладнання та об'єктів благоустрою; додержувати правил утримання жилого будинку та при домової території, правил пожежної безпеки, чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках та в інших місцях загального користування.
Відповідно до ст. 384 ЦК України будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпорядження квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
Згідно ч.2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ст.191 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження майном.
Спірне нежиле підсобне приміщення поруч з ліфтом на п'ятому поверсі будинку АДРЕСА_1 належить мешканцям цього будинку на праві спільної сумісної власності як приміщення загального користування.
За таких підстав вимоги позивача у частині усунення перешкод у користуванні підсобним приміщенням ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню.
Також підлягають задоволенню вимоги щодо покладення на відповідачку обов'язку привести самовільно проведену електропроводку у відповідності з вимогами пожежної безпеки. При цьому суд виходить з того, що цей факт підтверджений актом від 24.05.2011 року (а.с. 19), згідно якого мале місце два випадки пожежі, а також проведеною ГУ МЧС України в АР Крим перевіркою. Суд вважає за необхідне зобов'язати саме ліквідувати самовільну електропроводку, що надасть можливості уникнути небезпеки для людей.
Суд не знаходить підстав для задоволення позову у частині зміни установки дверей з відкриттям їх усередину квартири. Позивачем не доведено і судом не встановлено, що відкриттям вхідних дверей до квартири відповідачки чиняться перешкоди позивачці у користуванні її власністю.
Крім того, згідно п. 4.3.4 Правил пожежної безпеки в Україні двері на шляху евакуації повинні відкриватись в направленні виходу із приміщень.
Суд відмовляє у задоволенні позову у частині відшкодування моральної шкоди у грошовому виразі, з наступних підстав.
При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, яка відповідно до ст.7 ЦК України є правовим звичаєм при розгляді цивільних справ, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача, вину. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
Відповідно до ст.1 Протоколу №1 Конвенції та роз'яснення, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди”, розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначити залежно від характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає достатньою компенсацією моральних страждань позивачки поновлення судом її порушених прав, в зв'язку з чим у задоволенні позову у частині відшкодування моральної шкоди у грошовому виразі суд відмовляє.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
З викладених підстав, керуючись ст.ст.5,6,10,60,61,88,212-215,218,223,224-233ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 за свій рахунок звільнити та привести у первісний стан підсобне приміщення поруч з ліфтом на п'ятому поверсі будинку АДРЕСА_1, з передачею дублікатів ключів від вхідних дверей у це приміщення ОСОБА_1
Зобов'язати ОСОБА_2 ліквідувати самовільно проведену електропроводку від спільного електрощітка до квартири АДРЕСА_2, а також від електролічильника у цій квартирі до підсобного приміщення поруч з ліфтом на п'ятому поверсі будинку АДРЕСА_1.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 08,50 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у суді в розмірі 30 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя