Копія
Справа № 2270/13915/11
20 грудня 2011 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Фелонюк Д.Л. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом < в особі > < в чиїх інтересах > Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 < 3-тя особа > до Управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі < 3-тя особа > про визнання нечинною та скасування Вимоги про сплату боргу № Ф-696 від 05.07.2011 року, -
Позивач звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-696 від 05.07.2011 року. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідно до ст.61 Конституції України "ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення". Вказує на те, що УПФ України у Волочиському районі було складено першу вимогу про сплату боргу №Ф-696 від 16.02.2011 року на суму 1288 грн. 80 коп., яка скасована рішенням №2471/06 від 01.04.2011р. Головного управлінням ПФУ у Хмельницькій області. Після скасування вимоги від 16.02.2011 року відповідачем складено другу вимогу від 05.07.2011 року №Ф-696 за той же звітний період (2010 рік) та нарахування проведено на підставі ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та картки особового рахунку. Вважає, що сума донарахувань у розмірі 1288,80 грн. по вимозі від 05.07.2011 року є незаконною, оскільки жодною нормою законодавства України не передбачено двічі складати вимогу на одну й ту ж суму.
Позивач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. 19.12.2011 року до суду надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. 20.12.2011 року подав до суду письмове клопотання відповідно до якого просить розгляд справи проводити за відсутності його представника та письмові заперечення, відповідно до яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень вказує, що позивач відповідно до п.3 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) є особою, яка підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та у відповідності до п.5 ст.14 та п.1 ст.15 Закону - страхувальником та платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Відповідно до п.2 Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №2461-VI від 08.07.2010р., п.п.4 п.8 р.XV "Прикінцеві положення" Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Зазначає, що всупереч вимогам Закону, позивачем не було сплачено нарахованих в порядку, визначеному пп.4 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону страхових внесків за липень-грудень 2010 року, у зв'язку з чим на підставі даних особових рахунків платника та відповідно до п.3 ст.106 Закону та п.8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (б) (далі - Інструкція) було виставлено вимогу про сплату боргу №Ф-696 від 05.07.2011р.. Крім того вказує, що вимога №Ф-696 від 16.02.11р. оскаржувалась позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та скасована рішенням від 01.04.2011р. №2471/06. На виконання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області УПФ України в Волочиському районі виставлено вимогу Ф-696 від 05.07.2011 року.
Явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних по справі доказів.
Відповідно до ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Волочиському районі як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування.
Позивачу УПФ України в Волочиському районі було виставлено вимогу №Ф-696 від 16.02.2011 року про сплату боргу в розмірі 1288,80 грн., яка скасована рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.04.2011р. №2471/06. Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 01.04.2011р. №2471/06 про результати розгляду скарги, скаргу ПП ОСОБА_1 задоволено, рішення УПФ України в Волочиському районі №1945/04 від 03.03.2011р. та вимогу про сплату боргу №Ф-696 від 16.02.2011р. скасовано та зобов'язано УПФ України в Волочиському районі сформувати нову вимогу про сплату боргу відповідно до Закону та Інструкції. Як наслідок УПФ України в Волочиському районі була сформована вимога про сплату боргу від 05.07.2011р. №Ф-696, яка в подальшому оскаржена позивачем до УПФ України в Волочиському районі, до Головного УПФ України в Хмельницькій області, до Пенсійного Фонду України. Як наслідок, рішеннями управління Пенсійного фонду України в Волочиському районі від 22.07.2011 року №5187/04, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.09.2011 року №9040/06, Пенсійного фонду України від 24.10.2011 року №22943/09-10 скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вимогу №Ф-696 від 05.07.2011 року на суму 1288,80 грн. - без змін. Не погоджуючись з вимогою від 05.07.2011 року №Ф-696, позивач оскаржив її в судовому порядку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-IV (далі-Закон) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п.1 ст.14 Закону страхувальниками визначено: роботодавців: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону. На виконання зазначеного Закону в п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затверджено Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 наведено такий же перелік платників страхових внесків.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.
Відповідно до пп.4 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України № 1058-IV в редакції Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N 2461-VI фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (ст.1 Закону).
Статтею 18 Закону визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до ст.5 Закону, зазначений Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно ст.17 Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для даної категорії страхувальників є квартал.
З урахуванням зазначених вище положень Закону позивач зобов'язаний сплатити нараховані у порядку, визначеному пп. 4 п. 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону, страхові внески за липень - вересень 2010 року - до 20 жовтня 2010 року, за жовтень -грудень 2010 року -до 20 січня 2011 року.
За змістом ч.2, 3 ст.106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 3 ст.106 Закону визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (б) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, то вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.
Факт наявності заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 1288,80 грн. станом на 05.07.2011 року позивачем не спростований. Тому, вимога про сплату боргу від 05.07.2011 року №Ф-696 сформована відповідачем правомірно, в межах повноважень, наданих йому Законом.
Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2004р. за №81/8680 визначено, що у разі коли територіальний орган Пенсійного фонду невірно визначив суму недоїмки, такий страхувальник має право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду, вимога про сплату недоїмки якого оскаржується, з заявою про узгодження вимоги. У разі коли страхувальник, вважає, що орган Пенсійного фонду за результатами розгляду заяви прийняв рішення, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий страхувальник має право оскаржити у вищому органі Пенсійного фонду таке рішення. Скарга на рішення територіальних органів Пенсійного фонду подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в областях. У разі коли регіональний орган Пенсійного фонду надсилає страхувальнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий страхувальник має право звернутися з повторною скаргою до Пенсійного фонду України. Орган Пенсійного фонду при розгляді скарги страхувальника, перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: залишає рішення, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення; скасовує в певній частині рішення, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу страхувальника; скасовує рішення, яке оскаржується, і задовольняє скаргу страхувальника.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким передбачено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховують єдиний внесок на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Згідно ч.7 розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Враховуючи зазначене, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування за період з липня по грудень 2010 року сплачують страхові внески з урахуванням вищенаведеного.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на вищевикладене, управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі при винесенні вимоги про сплату боргу від 05.07.2011 року №Ф-696 діяло на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі про визнання нечинною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф-696 від 05.07.2011 року - відмовити.
< виконуються негайно >
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
< чи набрала законної сили > < Дата набрання законної сили >
Суддя/підпис/< Суддя >
"Згідно з оригіналом" СуддяД.Л. Фелонюк