Копія
Справа № 2270/14214/11
19 грудня 2011 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі :головуючого-судді
суддівФелонюк Д.Л.
Ковальчук О.К. Лабань Г.В.
при секретарі
< за участі > Гуцулу С.І.
< учасники >
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом < в особі > < в чиїх інтересах > фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 третя особа на стороні позивача < 3-тя особа > до Пенсійного фонду України , управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута третя особа на стороні відповідача < 3-тя особа > про визнання рішення нечинним, дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу № Ф 222 від 06.05.2011 року, -
Позивач звернувся в суд з позовом до Пенсійного фонду України, управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута про визнання рішення Правління Пенсійного фонду України №22986/09-10 від 24.10.2011 року нечинним та дії по відмові скасувати вимогу про сплату боргу №Ф222 від 06.05.2011 року протиправними; визнання дій УПФУ у Славутському районі та м.Славута Хмельницької області протиправними та скасування вимоги про сплату боргу №Ф222 від 06.05.2011 року на суму 1750,80 грн., так як вона базується на порушенні Конституції України та базових Законів України, які не можуть бути змінені прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та при внесенні у нього змін на протязі фінансового року і протирічать ст.61 Конституції України щодо подвійної фінансової відповідальності за ІІІ квартал 2010 року.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що рішення управління Пенсійного фонду України не відповідає вимогам конституційних норм, вимога про сплату боргу №Ф222 від 06.05.2011 року є незаконною, оскільки суперечить Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а Закон України №2461-VI від 08.07.2010 року "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким на суб'єктів малого підприємництва покладено обов'язок щодо сплати страхових внесків до пенсійного фонду, суперечить Конституції України та порушує її конституційні права.
Крім того зазначає, що попередня вимога про сплату боргу №Ф-222 від 05.11.2010 року на суму 863,46 грн. нею оскаржена, знаходиться на розгляді в Вінницькому апеляційному адміністративному суді, а тому відповідач неправомірно включив до вимоги від 06.05.2011 року суму, яка містилась у попередній вимозі.
Позивач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Відповідно до листа від 26.11.2011 року вважає, що розгляд справи можливий за її відсутності.
Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. 19.12.2011 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та письмові заперечення, відповідно до яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень вказує, що ОСОБА_5 - фізична особа-підприємець перебуває на обліку в УПФ України в Славутському районі та м.Славута, як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування, є страхувальником та зобов'язана нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №2461-VI від 08.07.2010 року внесено зміни до п.п.4 п.8 р.XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким визначено, що фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Зазначає, що станом на 20.01.2011 року заборгованість позивача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м.Славута, з врахуванням частини єдиного податку, що перераховано до Пенсійного фонду України, становить 1750,80 грн.. Тому УПФ України в Славутському районі та м.Славута відповідно до п.3 ст.106 Закону та п.8.2 Інструкції №21-1 від 19.12.2003 року було виставлено вимогу про сплату боргу №Ф222 від 06.05.2011р..
Звертає увагу на те, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не входять до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, тому на них не поширюється податкове законодавство.
Представник відповідача - Пенсійного фонду України в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних по справі доказів.
Відповідно до ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання по справі не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд встановив, що ОСОБА_5 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута як особа, що обрала особливий спосіб оподаткування.
Віповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зазначений Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно п.1 ст.14 Закону страхувальниками визначено роботодавців: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону. На виконання зазначеного Закону в п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України (затверджено Постановою Правління Пенсійного Фонду України №21-1 від 19.12.2003р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663) наведено такий же перелік платників страхових внесків.
Указ Президента України від 03.07.1998 року, №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і є платником страхових внесків до Пенсійного фонду.
Відповідно до пп.4 п.8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV в редакції Закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 8 липня 2010 року N2461-VI фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунками як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу) (ст.1 Закону).
Статтею 18 Закону визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Згідно ст.17 Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для позивача є квартал.
За змістом ч.2 ст.106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Частиною 3 ст.106 Закону визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (б) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, то вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на всю суму боргу.
Порядком розгляду органами Пенсійного фонду України скарг на рішення про накладення штрафу, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2004р. за №81/8680 визначено, що у разі коли територіальний орган Пенсійного фонду невірно визначив суму недоїмки, такий страхувальник має право звернутися до територіального органу Пенсійного фонду, вимога про сплату недоїмки якого оскаржується, з заявою про узгодження вимоги. У разі коли страхувальник, вважає, що орган Пенсійного фонду за результатами розгляду заяви прийняв рішення, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий страхувальник має право оскаржити у вищому органі Пенсійного фонду таке рішення. Скарга на рішення територіальних органів Пенсійного фонду подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в областях. У разі коли регіональний орган Пенсійного фонду надсилає страхувальнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий страхувальник має право звернутися з повторною скаргою до Пенсійного фонду України. Орган Пенсійного фонду при розгляді скарги страхувальника, перевіряє законність і обґрунтованість рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: залишає рішення, яке оскаржується, без змін, а скаргу без задоволення; скасовує в певній частині рішення, яке оскаржується, і не задовольняє скаргу страхувальника; скасовує рішення, яке оскаржується, і задовольняє скаргу страхувальника.
Позивач отримавши вимогу про сплату боргу від 06.05.2011р. №Ф222, не погоджуючись з нею, оскаржив дану вимогу в адміністративному порядку. Як наслідок, Пенсійним фондом України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 24.10.2011р. №22986/09-10, яким скаргу залишено без задоволення, вимогу про сплату боргу від 06.05.2011 №Ф222 - без змін.
Факт наявності заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 1750,80 грн. за 3-й та 4-й квартал 2010 року (з урахуванням сплати фіксованого податку) станом на момент розгляду справи позивачем не спростований. Тому, вимога про сплату боргу від 06.05.2011 №Ф222 сформована відповідачем правомірно, рішення Пенсійного фонду України про результати розгляду скарги від 24.10.2011р. №22986/09-10 прийняте на підставі, в мажах повноважень у відповідності до норм чинного законодавства.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким передбачено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховують єдиний внесок на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.
Згідно ч.7 розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 року в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 року не настав, здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Враховуючи зазначене, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування за період з липня по грудень 2010 року сплачують страхові внески з урахуванням вищенаведеного.
Стосовно посилання позивача щодо оскарження вимоги №Ф-222 від 05.11.2010 року в судовому порядку, то судом враховується, що відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 року, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.01.2011 року, якою фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 відмовлено в позові про визнання протиправною дії, зобов'язання скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-222 від 05.11.2010 року та щодо звернення до Верховного суду України, набрала законної сили 17.03.2011 року. Згідно вимоги про сплату боргу №Ф222 від 06.05.2011 року позивачу визначений борг із сплати страхових внесків у розмірі 1750,80 грн.. З рішення правління Пенсійного фонду України, про результати розгляду скарги №22986/09-10 від 24.10.2011 року, вбачається факт винесення цього рішення у межах процедури узгоджекння вимоги від 06.05.2011 року №Ф222 і відмови позивачу у задоволенні його скарги. Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розслідуванні інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому вимога про сплату боргу №Ф222 від 06.05.2011 року сформована відповідачем правомірно, в межах повноважень, наданих йому Законом.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на вищевикладене, управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута при винесенні вимоги про сплату боргу від 06.05.2011 року №Ф222 та Пенсійний фонд України при прийнятті рішення від 24.10.2011 року №22986/09-10, діяли на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Пенсійного фонду України, управління Пенсійного фонду України в Славутському районі та м. Славута про визнання рішення №22986/09-10 від 24.10.2011р. нечинним, дій по відмові скасувати вимогу про сплату боргу №Ф222 від 06.05.2011 року протиправними, та скасування вимоги про сплату боргу №Ф222 від 06.05.2011 року - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
< виготовлено > < Дата виготовлення >
< чи набрала законної сили > < Дата набрання законної сили >
Головуючий суддя
судді/підпис/
/підпис/
/підпис/< Суддя >
< суддя >
"Згідно з оригіналом" СуддяД.Л. Фелонюк