Харківський окружний адміністративний суд
м. Харків
24 січня 2012 р. справа № 2а- 14586/11/2070
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про визнання незаконними дій та зобов"язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить суд: 1) визнати відмову Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.03.2011 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради Краснокутського району для подальшого надання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га ріллі -неправомірною; 2) зобов'язати Краснокутську районну державну адміністрацію надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради Краснокутського району для подальшого надання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га ріллі, відповідно до наданих ОСОБА_1 до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області документів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що вчинена суб'єктом владних повноважень відмова суперечить закону, так як у спірних правовідносинах відсутні визначені Земельним кодексом України підстави для прийняття районною державною адміністрацією рішення про відмову в задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Посилаючись на вказані мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
В обгрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що земельна ділянка, яку бажала отримати ОСОБА_1, знаходиться у користуванні ВАТ "Агрофірма "Глобівська" згідно з Державним актом на право постійного користування, виданого 29.05.1971 року радгоспу "Глобівський", правонаступником якого є Агрофірма "Глобівська", на спірній земельній ділянці наявні багаторічні насадження, які належать цій агрофірмі. Посилаючись на викладені вище обставини, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2011 року ОСОБА_1 звернулась до Краснокутської районної державної адміністрації з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Козіївської сільської ради Краснокутського району для подальшого надання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га ріллі.
07.06.2011 року ОСОБА_1 була надана відповідь заступником голови Краснокутської районної державної адміністрації від 07.06.2011 року, в якій було відмовлено у вирішенні клопотання. У відповіді відповідач посилався на ст. 6 Закону України "Про особисте селянське господарство", відповідно до якої громадянам для ведення особистого селянського господарства необхідно мати у власності майно і зокрема жилі будинки, господарські будівлі і споруди, сільськогосподарську техніку та інше. Крім того, було зазначено, що земельна ділянка, яку позивачка мала намір отримати у власність, значиться по виду угідь як землі під багаторічними насадженнями (садами), а тому не може бути надана у власність.
11.07.2011 року ОСОБА_1 повторно звернулась до голови Краснокутської райдержадміністрації з відповідною заявою.
08.08.2011 року ОСОБА_1 було надано відповідь, в якій повідомлялось, що бажана для отримання у власність земельна ділянка знаходяться на землях, які в 1971 році згідно з Державним актом були надані в постійне користування радгоспу «Глобівський». Після перетворення радгоспу в 2000 році у ВАТ «Агрофірма «Глобівська», остання зберігла право на користування земельними ділянками до оформлення права власності або землекористування, як правонаступник.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно з вимогами п. 12 розділу X Земельного Кодексу України, районна державна адміністрація, як місцевий орган виконавчої влади наділений повноваженнями щодо розпорядження землями, що знаходяться за межами населених пунктів. Це означає, що районна державна адміністрація відповідно до ст. ст. 116, 118 Земельного Кодексу України може надавати у користування та у власність громадянам і юридичним особам відповідні земельні ділянки, однак ці земельні ділянки повинні бути вільні на момент надання, тобто не надані у користування чи у власність.
Як зазначено відповідачем в запереченнях проти позову, земельна ділянка, яку бажала отримати ОСОБА_1, знаходиться у користуванні ВАТ «Агрофірма «Глобівська»згідно з Державним актом на право постійного користування, виданого 29.05.1971 року радгоспу «Глобівський», правонаступником якого є ВАТ «Агрофірма «Глобівська».
Зазначений Державний акт не відмінений і не скасований у встановленому законодавством порядку, а згідно з вимогами п. 2 Постанови КМУ «Про затвердження форм державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»від 02.04.2002 р. № 449, раніше видані державні акти залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Крім того, до матеріалів справи були долучені: копія наказу Голови Фонду державного майна України від 03.04.2000 року № 8-АТ, Статут ВАТ «Агрофірма «Глобівська», які свідчать про правонаступництво ВАТ «Агрофірма «Глобівська»радгоспу «Глобівський», довідка Відділу Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області від 27.01.2011 року № 1-136/362, який повідомляє про те, що спірна земельна ділянка числиться за ВАТ «Агрофірма «Глобівська».
Згідно довідки вд 05.04.2011 року №57 ВАТ «Агрофірма «Глобівська» інформує, що відповідно акту прийому-передачі №8 АТ від 03.04.2000 року у власність агрофірми було передано 411,1 га плодоносних садів, з яких 125,3 га було розкорчовано за рахунок господарства з метою посадки в подальшому багаторічних насаджень. На даний час землі, на які претендує позивач, знаходяться в стадії меліоративного будівництва АФ "Глобівська".
Суд не бере до уваги твердження позивача про додаткове обгрунтування його правової позиції ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2006 року по справі № АС-46/51-06, оскільки вказаною ухвалою встановлено відсутність права постійного користування ВАТ «Агрофірма «Глобівська»спірною земельною ділянкою, але право користування підтверджується.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивачем в судовому засіданні не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування протиправності дій відповідача, натомість відповідачем належним чином доведена законність та правомірність своїх дій.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 26.01.2012 року.
Суддя (підпис)< > Сагайдак В.В.
З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >
Суддя< > В.В.Сагайдак< >