Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
19 січня 2012 р. №2а - 14948/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання - Підгорному М.І.
за участю: представника позивача - Тернівського М.Ю.,
представника відповідача - Немченка Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова про визнання неправомірними дій та скасування рішення, -
Позивач, Державне підприємство "110 Харківський автомобільний ремонтний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо застосування до ДП "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" штрафу та пені за період з 20.05.2010 року;
- скасувати рішення №1404 Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова від 28.10.2011р. про застосування фінансових санкцій та стягнення штрафу і пені.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.10.2011 року відповідачем винесено рішення №1404 про застосування фінансових санкцій - штрафу в розмірі 54776,84 грн. та нарахування пені в розмірі 126130,31 грн. за період з 20.05.2010 року. Оскільки вказане рішення винесено на підставі п.2 ст.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка втратила чинність згідно із Законом України від 08.07.2010 р. №2464-VI, тому позивач зазначив, що рішення від 28.10.2011 року №1404 не ґрунтується на чинному законодавстві України, а отже підлягає скасуванню. Також позивач зазначив, що відповідачем не враховано рішення №1 від 27.01.2011 року про розстрочення, яким УПФУ Дзержинського району м.Харкова надало Державному підприємству "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" розстрочку сплати всієї заборгованості перед Пенсійним фондом станом на 01.01.2011 р. на загальну суму 518158,87 грн., в т.ч. заборгованість зі сплати штрафу та пені, що включає в себе суму вимог за оскаржувальним рішенням №1404. Рішення №1 від 27.01.2011 р. не скасоване, не оскаржувалось, розстрочення заборгованості за ним надається до 31.12.2015 р., а обов'язок з погашення платежів встановлюється з 20 квітня 2011 року, який порушено не було.
Від представника відповідача Немченко Д.О. надійшли письмові заперечення, в яких відповідач виклав свою позицію. Зазначив, що твердження позивача щодо незаконності рішення від 28.10.2011 року №1404 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки ч.7 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI передбачено стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, до якого в силу приписів ст.ст.1, 4 основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР віднесено і пенсійне страхування, та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов"язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Оскільки фінансова санкція та пеня були нараховані на суми страхових внесків, що були нараховані та несплачені до 01 січня 2011 року, то рішення від 28.10.2011 року №1404 ґрунтується на нормах чинного законодавства. Також відповідач зазначив, що до суми, зазначеної у рішенні №1 від 27.01.2011 року, не може входити заборгованість позивача по рішенню від 28.10.2011 року №1404, оскільки фінансові санкції та пеня нараховані за період з 20.05.2010 р. по 22.06.2011 р. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача Тернівський М.Ю. надав заяву про відкликання частини позовних вимог щодо визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо застосування до ДП "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" штрафу та пені за період з 20.05.2010 року. Позовні вимоги щодо скасування рішення №1404 Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова від 28.10.2011р. про застосування фінансових санкцій та стягнення штрафу і пені підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові та додаткових письмових поясненнях, просив задовольнити позов.
Представник відповідача Немченко Д.О. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач Державне підприємство "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" зареєстрований як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, тому згідно п.п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, в редакції закону, яка діяла до 01.01.2011 року, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.
Начальником УПФУ в Дзержинському районі м. Харкова винесено оскаржуване рішення №1404 від 28.10.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, про нарахування суми санкцій - 180907,15 грн., в т.ч. штрафу в розмірі 54776,84 грн. та пені в розмірі 126130,31 грн., за період з 20.05.2010 року по 22.06.2011 року.
Механізм та підстави сплати страхових внесків встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтею 5 якого встановлено, що Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону, а положеннями ч. 2 ст. 17 передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
В ч. 6 ст. 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Згідно ч. 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Також, цією ж статтею застосування штрафу не тільки за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків (п.2 ч.9 ст.106), а й за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом (п.7 ч.9 ст.106).
Таким чином, законодавець встановлює для страхувальників два обов'язки: один -по сплаті авансових платежів, другий -по сплаті страхових внесків, та, відповідно, два види штрафу: один -за порушення дисципліни сплати авансових платежів, другий -за порушення дисципліни сплати страхових внесків.
Підставою для прийняття оскаржуваного позивачем рішення зазначено п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Як вбачається з рішення від 28.10.2011 року №1404 , позивачу нараховано штраф та пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами за період з 20.05.2010 року до 22.06.2011 р.
Проте зазначена норма виключена Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»з 01.01.11 р. (розділ 8 «Прикінцеві та Перехідні положення»).
Також, суд вважає за доцільне відмітити, що згідно позиції Конституційного Суду України, наведеній у п.2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституцій України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) №1-7/99 від 09.02.99 р., викладеної стосовно дії загально-правового принципу норми права у часі, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосування той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Як зазначено в абз. 1 даного Рішення, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотньої дії (ретроактивна форма).
Виходячи з аналізу норми, покладеної в основу застосування санкцій, вона діяла з 01.01.04 р. до 01.01.11 р., саме цей проміжок часу норма визнала склад правопорушень, вид та розмір санкцій, тобто поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Як зазначено в абз. 4 вказаного Рішення, відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу. На момент прийняття спірного рішення норм, які встановлюють відповідальність за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, не існувало.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності, викладених в п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України.
Таким чином, суд вважає помилковим висновки УПФУ Дзержинського району м.Харкова щодо можливості застосування норм права, які втратили чинність відповідно абз. 6 п.7 розділу 8 «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якими за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування збережені повноваження застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності даного Закону. Збережені функції застосування санкцій слід розуміти виключно тих, які існують на момент їх застосування, а не тих, які існували раніше. Тобто відповідачем безпідставно право на застосування санкцій (компетенція) прирівняне до підстав відповідальності.
Крім того, слід відмітити, що порядок обчислення та сплати страхових внесків визначає ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в абз.1 ч.6 якої встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплати зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах. Відповідно ч. 12 ст. 20 зазначеного Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Частиною 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
На підставі ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату, після отримання якої страхувальник зобов'язаний протягом десяти робочих днів сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Відповідно абз .8 ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідно п. 2 ч. 9 наведеної норми виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно ч. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», строки давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовуються.
Відповідно абз. 5 та абз. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідний положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01.01.11 р., передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Аналізуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що відповідач має право на стягнення вже визначеного боргу, в т.ч. по штрафним санкціям, проте право на застосування штрафних санкцій шляхом прийняття після 31.12.2010 року відповідного рішення за період, на який не розповсюджується положення абз. 5 та абз. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідний положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у відповідача відутнє.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем на момент застосування фінансових санкцій застосована неіснуюча норма Закону, що доводить безпідставність прийняття спірного рішення відповідно п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України. Таким чином, позовні вимоги щодо скасування рішення №1404 Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова від 28.10.2011р. про застосування фінансових санкцій та стягнення штрафу і пені підлягають задоволенню.
Щодо визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо застосування до ДП "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" штрафу та пені за період з 20.05.2010 року, суд зазначає наступне.
В судовому засіданні позивач надав заяву про відкликання позовних вимог щодо визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо застосування до ДП "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" штрафу та пені за період 20.05.2010 року.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.155 КАС України, зокрема, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви.
Відповідно до ч.3 ст.11 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Згідно із ч.3 ст.155 КАС України, особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо застосування до ДП "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" штрафу та пені за період з 20.05.2010 року - підлягають залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 155, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Державного підприємства "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова в частині визнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо застосування до ДП "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" штрафу та пені за період з 20.05.2010 року - залишити без розгляду.
Адміністративний позов Державного підприємства "110 Харківський автомобільний ремонтний завод" до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова в частині скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова від 28.10.2011р. №1404 -задовольнити.
Скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова від 28.10.2011 р. №1404.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду у повному обсязі виготовлена 25.01.2012 року.
Суддя Мар'єнко Л.М.