Харківський окружний адміністративний суд
17 січня 2012 р. справа №2а-10952/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Мартинчук С.М.,
за участі сторін:
представника позивача - Ладигіна Р.М.,
представника відповідача - Ламанової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Вовчанський олійноекстракційний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000040842 від 07.04.2011 року. Посилаючись на факти викладені в позовній заяві, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених у письмових запереченнях від 13.09.2011 року та поясненнях від 21.11.2011 року, які долучені до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Вовчанський олійноекстракційний завод" (далі - ПАТ "ВОЕЗ") є повним правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод", та зареєстроване як юридична особа 12.05.2010 року Вовчанською РДА Харківської області, знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з великими платниками податків м. Харкова з 31.01.2011 року (до 31.01.2011 року перебувало на податковому обліку у Вовчанській міжрайонній податковій інспекції в Харківській області), та є платником податку на додану вартість.
Відповідачем в період з 21.02.2011 року по 22.03.2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питання достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість за період грудень 2010 року.
За наслідками перевірки було складено акт перевірки №787/42-013/00373936 від 23.03.2011 року, згідно висновків якого було встановлені з боку позивача завищення залишку від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 декларації) в розмірі 321698,00 грн., чим порушено пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, за рахунок не врахування зменшення залишку від'ємного значення з ПДВ у сумі 321698,00 грн., визначеного за результатами попередніх перевірок.
На підставі зазначених висновків, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000040842 від 07.04.2011 року, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 321698,00 грн.
Не погодившись з зазначеними податковим повідомленнями-рішеннями, позивачем було проведено процедуру адміністративного оскарження, за наслідками якої первинна скарга від 21.04.2011 року та повторна скарга від 06.06.2011 року, залишені без задоволення а податкове повідомлення-рішення №0000040842 від 07.04.2011 року - без змін, рішеннями ДПА у Харківській області від 31.05.2011 року №2331/10/25-103 та ДПА України від 08.08.2011 року №14287/6/25-0115 відповідно.
Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків м. Харкова, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.
Як вбачається з акту перевірки №787/42-013/00373936 від 23.03.2011 року, порушення встановлене відповідачем виникло за рахунок не врахування позивачем зменшення залишку від'ємного значення з ПДВ у сумі 321698,00 грн., визначеного за результатами попередніх перевірок.
Судом встановлено, що Вовчанською МДПІ в період з 29.05.2009 року по 13.07.2009 року було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, за наслідками якої було складено акт №631/23-00373936 від 20.07.2009 року, згідно висновків якого були встановлені наступні порушення:
- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було завищено залишок від'ємного значення з ПДВ (рядок 26 декларації з ПДВ) на 12000,00 грн. за рахунок завищення податкового кредиту в результаті включення до його складу податку на додану вартість по здійсненому нікчемному правочину, зокрема по придбанню послуг з розробки промислового технологічного регламенту на виробництво соняшникового масла та шроту з ТОВ фірма "Зонд";
- пп.7.2.6 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було завищено залишок від'ємного значення з ПДВ (рядок 26 декларації з ПДВ) на 100261,00 грн. за рахунок завищення податкового кредиту в результаті включення до його складу податку на додану вартість по "старих" податкових накладних.
За наслідками вказаної перевірки позивачу було зменшено залишок від'ємного значення по ПДВ (рядок 26 декларації) на 112261,00 грн., про що зазначено в акті перевірки.
Також судом встановлено, що Вовчанською МДПІ 26.08.2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "НПСО "Фокон" за період з 01.08.2007 року по 29.02.2008 року, за наслідками якої було складено акт №1172/18-00373936 від 26.08.2010 року, згідно висновків якого були встановлені наступні порушення:
- пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в частині віднесення до складу податкового періоду з серпня 2007 року по лютий 2008 року сум ПДВ по податковим накладним, які виписані від імені директора ТОВ "НПСО "Фокон" ОСОБА_4 з порушенням чинного законодавства, та які не є звітними податковими та одночасно розрахунковими документами, чим завищено податковий кредит за перевіряємий період на загальну суму 209437,11 грн.
За наслідками вказаної перевірки позивачу було зменшено залишок від'ємного значення по ПДВ (рядок 26 декларації) на 209437,11 грн., про що зазначено в акті перевірки.
Крім того, судом встановлено, що Вовчанською МДПІ 17.12.2010 року було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо задекларованих показників в поданій податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, за наслідками якої було складено акт №1761/15-00373936 від 17.12.2010 року, згідно висновків якого були встановлені наступні порушення:
- завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (р.26 декларації) в розмірі 321698,00 грн., чим порушено пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Судом встановлено, що за наслідками вказаних перевірок буд-яких податкових повідомлень-рішень Вовчанською МДПІ винесено не було.
Відповідач, в письмових поясненнях від 21.11.2011 року, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що позивачем не було оскаржено акти перевірки Вовчанської МДПІ, а форма податкового повідомлення-рішення "В-4", за яким передбачено визначення суми зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість, на час проведення перевірок не була передбачена законодавством.
Суд зазначає, що на час проведення перевірок позивача Вовчанською МДПІ, були чинними Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ (далі - Закон №2181) Наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за №250/2054 (далі - Порядок №166) та Наказ Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205 (далі - Порядок №327).
Згідно пп.1.3 п.1 Порядку №327 - за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Згідно з п.1 ч.1 ст.17 КАС України спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії, дій чи бездіяльності.
Акт суб'єкту владних повноважень - це рішення уповноваже ного суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомо гою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушен ня. Він оформлюється у встановленому законом випадку у ви гляді письмового документа (акта-документа). Акт перевірки не породжує ніяких правових наслідків та не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, а відтак не є рішенням в розумінні п.1 ст.17 КАС України. Тобто, предметом оскарження в адміністративному суді не можуть бути висновки акту перевірки, оскільки висновки акту перевірки не носять обов'язкового характеру для особи, яка перевіряється, не встановлюють, не припиняють та не змінюють правовідносини, права та обов'язки осіб, не породжують правових наслідків.
До того ж відповідно до пп.2.4.3 п.2 Порядку №327 в акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до кожного вказаного акту перевірки вовчанської МДПІ були надані заперечення, які не були враховані із посиланням на порушення позивачем правил формування податкового кредиту.
Таким чином, посилання відповідача на не оскарження позивачем актів перевірки Вовчанської МДПІ є безпідставними.
До того ж суд має зазначити, що пунктом 1.11 статті 1 Закону №2181 визначено, що податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до пп.5.12.5 п.5 Порядку №166, рядок 23.4 декларації з ПДВ передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної податковим органом. Зменшення відбувається у разі, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання. Така сума зменшення рядка 26 відображається зі знаком "-" в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду.
Згідно п.8 цього ж Порядку, у разі коли платник податку на додану вартість не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, а також коли контролюючий орган за результатами проведеної ним перевірки визначає суму заниження податкового зобов'язання (завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту чи суми бюджетного відшкодування), задекларованого платником у податковій звітності з податку на додану вартість, такий платник податку несе відповідальність згідно з чинним законодавством.
Будь-яких доказів притягнення позивача до відповідальності за порушення порядку заповнення податкової декларації з ПДВ за період з серпня 2009 року по листопад 2010 року, відповідачем надано не було.
Таким чином, зважаючи на приписи ч.1 ст.2 КАС України, та з урахуванням того, що згідно ч.1 ст.1 та ст.10 Закону України "Про державну податкову службу України" - спеціалізовані державні податкові інспекції та державні податкові інспекції в районах, належать до системи податкових органів України, та виконують однакові функції, суд має перевіряти податкове повідомлення-рішення відповідача на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з дослідженням обставин, які слугували висновками зробленими Вовчанською МДПІ, стосовно порушень позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Судом встановлено, що сума на яку позивачу зменшено залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 321698,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000040842 від 07.04.2011 року, складається з наступного:
- 12000,00 грн., за рахунок завищення податкового кредиту в результаті включення до його складу податку на додану вартість по здійсненому нікчемному правочину, зокрема по придбанню послуг з розробки промислового технологічного регламенту на виробництво соняшникового масла та шрота з ТОВ фірма "Зонд" (акт перевірки №631/23-00373936 від 20.07.2009 року);
- 100261,00 грн., за рахунок завищення податкового кредиту в результаті включення до його складу податку на додану вартість по "старих" податкових накладних (акт перевірки №631/23-00373936 від 20.07.2009 року);
- 209437,11 грн., за рахунок віднесення до складу податкового періоду з серпня 2007 року по лютий 2008 року сум ПДВ по податковим накладним, які виписані від імені директора ТОВ "НПСО "Фокон" ОСОБА_4 з порушенням чинного законодавства, та які не є звітними податковими та одночасно розрахунковими документами (акт перевірки №1172/18-00373936 від 26.08.2010 року).
Відповідач, наполягаючи на правомірності податкового повідомлення-рішення №0000040842 від 07.04.2011 року, в письмових запереченнях від 13.09.2011 року посилається на обставини, викладені в актах перевірок №631/23-00373936 від 20.07.2009 року та №1172/18-00373936 від 26.08.2010 року, що були проведені Вовчанською МДПІ.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ фірма "Зонд" було укладено договір №05 від 25.02.2008 року, за яким виконавець (ТОВ фірма "Зонд") приймає на себе розробку виробничого технологічного регламенту на виробництво соняшникової олії та шроту методом форпресування-екстракція на екстракційній межі ЄВРОПА КРАУН виробничою потужністю 1100 тон на добу насіння соняшника.
В акті перевірки №631/23-00373936 від 20.07.2009 року зазначено, що відповідно до отриманої інформації від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, ТОВ фірма "Зонд" не є виконавцем послуг з розробки промислового технологічного регламенту на виробництво соняшникового масла та шроту, тому уклало однотипний договір від 28.01.2008 року №05/1 про розробку технологічного регламенту з ТОВ "СТК-ГРУП", у якого згідно податкової звітності відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.
Враховуючи результати перевірки ТОВ фірма "Зонд", договори укладені між ТОВ фірма "Зонд" та ТОВ "СТК-ГРУП" не спричиняють реального настання правових наслідків, податковий орган дійшов висновку, що договори укладені між ПАТ "ВОЕЗ" та ТОВ фірма "Зонд" також не спричиняють реального настання правових наслідків, та у результаті порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди укладені ТОВ фірма "Зонд" на придбання продукції та послуг, та в свою чергу угоди укладені ТОВ фірма "Зонд" з ПАТ "ВОЕЗ" на подальшу реалізацію послуг, мають протиправний характер, протирічять інтересам держави і суспільства, порушують публічний порядок, а тому, відповідно до ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України - є нікчемними.
На підставі зазначених обставин, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем пп.7.4.1 та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до ст.215 ЦК України, на яку посилається відповідач, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Положеннями статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В акті перевірки №631/23-00373936 від 20.07.2009 року зазначено, з вказівкою на пояснення директора ТОВ "СТК-ГРУП" гр. ОСОБА_5, в яких останній зазначив, що він з кінця 2004 року тимчасово не працює, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "СТК-ГРУП" не має, податкову звітність до ДПІ не надавав, фактичне знаходження штампів, печаток та місце знаходження офісу підприємства йому не відомо.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, то пов'язані з його недійсністю.
З огляду на наведену норму права, суд зауважує, що наслідки недійсності правочину стосуються саме сторін цього правочину.
Позивач, і це не заперечується відповідачем по справі, не виступав стороною правочину, укладеного між ТОВ фірма "Зонд" та ТОВ "СТК-ГРУП".
Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону "Про ПДВ", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, одним з видів діяльності позивача є виробництво нерафінованих олії та жирів (КВЕД: 15.41.0), тобто відсутні підстави вважати, що позивач не використовував в своїй діяльності послуги з розробки промислового технологічного регламенту на виробництво соняшникової олії та шроту.
Крім того на підтвердження виконання умов договору №05 від 25.02.2008 року про розробку технологічного регламенту з ТОВ фірма "Зонд", позивачем були надані суду копії податкових накладних, які виписані ТОВ фірма "Зонд": №07 від 11.03.2008 року на суму 36000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6000,00 грн. та №26 від 10.07.2008 року на суму 36000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 6000,00 грн., протокол згоди про договірну ціну за виконуєму роботу від 25.02.2008 року, програму робіт від 25.02.2008 року, акт виконаних робіт від 10.07.2008 року, а також копію виписки банку АКІБ "УкрСиббанк", яка свідчить про перерахування позивачем на рахунок ТОВ фірма "Зонд" безготівкових коштів у сумах визначених в податкових накладних №07 від 11.03.2008 року та №26 від 10.07.2008 року.
Щодо посилань в акті перевірки на невиконання контрагентом позивача податкових зобов'язань, суд зазначає, що відповідно до п.1.3 ст.1 Закону "Про ПДВ" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону "Про ПДВ").
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що несплата податку постачальником ТОВ фірма "Зонд" за договором (у тому числі у разі ухилення від сплати), за яким позивач не є стороною, при фактичному здійсненні господарської операції ПАТ "ВОЕЗ" не впливає на податковий кредит останнього.
Крім того, з акту перевірки №631/23-00373936 від 20.07.2009 року вбачається, що позивачем до складу податкового кредиту за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року було віднесено суми ПДВ (на загальну суму 100261,00 грн.) за податковими накладними, що були виписані контрагентами позивача у минулих періодах.
Суд зазначає, що згідно пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону "Про ПДВ" - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Разом з тим, підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про ПДВ" встановлює, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
До того ж датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані спірні податкові накладні до перевірки, а також копії цих накладних були досліджені судом, та встановлено, що вони повністю відповідають вимогам пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ"
Суд вважає, що сума податкового кредиту відповідних податкових періодів визначені вірно. Податкові накладні дають підстави для платника податку для нарахування податкового кредиту не залежно від того в якому податковому періоді вони отримані.
Щодо порушення, встановленого актом перевірки №1172/18-00373936 від 26.08.2010 року, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "ВОЕЗ" та ТОВ "НПСО "Фокон" були укладені договори підряду: №20/7 від 09.07.2007 року; №334/1 від 31.07.2007 року; №24/8 від 08.08.2007 року; б/н від 09.08.2007 року; б/н від 09.08.2007 року; 72/9 від 19.08.2007 року; №378/1 від 31.08.2007 року; №24/10 від 17.10.2007 року; 12/11 від 05.11.2007 року; №112/11 від 19.11.2007 року; №124/11 від 19.11.2007 року; №48/12 від 18.12.2007 року; №24/02 від 17.02.2008 року; №05 від 25.02.2008 року, предметом яких було виконання ТОВ "НПСО "Фокон" будівельних, будівельно-монтажних, монтажних, підготовчих, ремонтно-поновлювальних та інших робіт.
З посиланням на реквізити вказаних договорів, ТОВ "НПСО "Фокон", в період з 05.07.2007 року по 29.02.2008 року, було виписано на адресу ПАТ "ВОЕЗ" податкові накладні на загальну суму 1256622,60 грн. у т.ч. ПДВ - 209437,11 грн., які підписані директором ТОВ "НПСО "Фокон" - ОСОБА_4, та копії яких наявні в матеріалах справи.
Як зазначено в акті перевірки №1172/18-00373936 від 26.08.2010 року, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_4 - посадової особи ТОВ "НПСО "Фокон" (в період з 08.02.2007 року по 12.02.2009 року, згідно відомостей ЄДР) від 11.06.2008 року, в яких зазначено, що він не мав планів займатись фінансово-господарською діяльністю ТОВ "НПСО "Фокон", не має відповідної освіти та коштів для ведення діяльності ТОВ "НПСО "Фокон", довіреності на право представництва не видавав, дії пов'язані з реєстрацією та діяльністю ТОВ "НПСО "Фокон" здійснював за вказівкою ОСОБА_6 за грошову винагороду, в своєму розпорядженні печатку та бухгалтерські документи не мав, їх місцезнаходження йому не відомо, постачальників та покупців ТОВ "НПСО "Фокон" не знає, податкову звітність не формував, фінансово-господарські документи (договори, накладні, податкові накладні, рахунки) не підписував.
З посиланням на зазначені пояснення, податковий орган дійшов висновку, що податкові накладні підписані ОСОБА_4, не відповідають вимогам, встановленим порядком заповнення податкової накладної, а тому суми сплаченого податку ПАТ "ВОЕЗ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту.
Слід відмітити, що платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон "Про ПДВ".
Згідно п.1.7 ст.1 Закону "Про ПДВ", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом визначено пунктом 7.7 статті 7 Закону, згідно якої - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Щодо задекларованої суми податкового кредиту на суму 209437,11 грн. (у т.ч.: серпень 2007 року - 45645,67 грн., вересень 2007 року - 21318,60 грн., жовтень 2007 року - 18733,34 грн., грудень 2007 року - 70957,80 грн., січень 2008 року - 33131,63 грн., лютий 2008 року - 19650,07 грн.), суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, та не заперечувалось сторонами по справі, в період з 05.07.2007 року по 29.02.2008 року ТОВ "НПСО "Фокон" було зареєстроване як платник податку на додану вартість, та як зазначено в акті перевірки №1172/18-00373936 від 26.08.2010 року, згідно даних ЄДР, в цей період ОСОБА_4 був посадовою особою ТОВ "НПСО "Фокон".
Закон "Про ПДВ" передбачає, що саме відсутність у продавця статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладні, а видані податкові накладні таким платником податку набувають статусу фіктивних та позбавляють покупця права на податковий кредит.
Складання податкової накладної суб'єктами господарської діяльності передбачає дотримання законодавчо установленого порядку заповнення її граф.
Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ", встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165/97, передбачається, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 5 даного Порядку передбачено, що податкова накладна є не дійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж указаною в п.2 даного Порядку.
З урахуванням зазначених норм, та приписів пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про ПДВ", суд приходить до висновку, що пояснення посадової особи ТОВ "НПСО "Фокон" не може розглядатись як підстава вважати, що позивачем було порушено правила формування податкового кредиту, оскільки станом на час укладання та виконання договорів, а також здійснення фінансово-господарської діяльності ПАТ "ВОЕЗ", ТОВ "НПСО "Фокон" було зареєстровано, мало статус платника податку на додану вартість і вело господарську діяльність на законних підставах, у т.ч. й на підставі Ліцензії Серія АВ №314663 на ведення будівельної діяльності.
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення №0000040842 від 07.04.2011 року належним чином не довів.
Висновки перевіряючих осіб, що викладені у актах перевірки №787/42-013/00373936 від 23.03.2011 року, №631/23-00373936 від 20.07.2009 року, №631/23-00373936 від 20.07.2009 року, №1172/18-00373936 від 26.08.2010 року, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 321698,00 грн.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000040842 від 07.04.2011 року, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з великими платниками податків у м. Харкові. < Сума задоволення > < Текст >
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова в повному обсязі виготовлена 23 січня 2012 року.
Суддя Котеньов О.Г.