Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м. Харків
19 січня 2012 р. справа № 2-а- 12002/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Біленського О.О.
при секретарі судового засідання Рябінова В.І.
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1,
представника відповідача -не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2
до Голови Печерського районного суду м. Києва
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про:
- визнання протиправною бездіяльності Голови Печерського районного суду міста Києва, яка виявилася у ненаданні відповіді на звернення-скарги позивача від 17.05.2006 року та від 14.09.2006 року через Верховний Суд України, від 16.02.2007 року особисто та через Генеральну прокуратуру України і на клопотання через Вищий адміністративний суд України;
- зобов'язання Голови Печерського районного суду міста Києва підтвердити або спростувати існування ще одного рішення суду від 03.02.2006 року, про яке писав ОСОБА_3, надати відповідно до вимог законодавства належну відповідь на лист від 16.02.2007 року та лист Вищого адміністративного суду України від 01.08.2007 року.
18.01.2008 року представник ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги, просив суд:
- покласти пов'язані з розглядом цього позову витрати на відповідача, в зв'язку з тим, що бездіяльність Голови Печерського районного суду міста Києва пов'язана з захистом соціального статусу позивача;
- визнати, що заступник Голови Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_3 у листі від 17.08.2006 року надав неповну відповідь та недостовірну інформацію стосовно змісту рішення Печерського районного суду міста Києва від 03.02.2006 року;
- визнати дії чи бездіяльність Голови Печерського районного суду міста Києва у ненаданні відповіді на звернення-скарги позивача від 17.05.2006 року та від 14.09.2006 року через Верховний Суд України, від 16.02.2007 року особисто та через Генеральну прокуратуру України і на клопотання через Вищий адміністративний суд України від 26.06.2007 року, такими, що не відповідають вимогам ст.ст.15, 18, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», Інструкції з діловодства за зверненнями громадян, Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді;
- встановити неодноразові порушення працівниками Печерського районного суду міста Києва Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді та Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України стосовно виконання вимог про надіслання рішень суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2008 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Голови Печерського районного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2009 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, - ОСОБА_1, залишено без задоволення, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2008 року - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2011 року у справі №К-8254/09 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року скасовано. Справу за позовом ОСОБА_2 до Голови Печерського районного суду міста Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
07.09.2011 року в провадження судді Харківського окружного адміністративного суду надійшла вказана адміністративна справа.
09.09.2011 року ухвалою Харківського окружного адміністративного суду вказану справу було прийнято до провадження.
03.10.2011 року представником позивача було надано до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду уточнені позовні вимоги викладені наступним чином:
- визнати протиправною діяльність заступника Голови Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_3 щодо надання неповної та недостовірної інформації у відповіді від 17.08.2006 року щодо змісту рішення від 03.02.2006 року та порушення ст.ст. 15-16, 19 Закону України "Про звернення громадян";
- визнати протиправною діяльність Голови Печерського районного суду міста Києва щодо порушення ст.ст. 15-16, 19-20 Закону України "Про звернення громадян" при наданні відповіді на звернення-скарги позивача від 17.05.2006 року, 14.09.2006 року через Верховний Суд України і на клопотання від 21.06.2007 року, від 16.02.2007 року особисто і через Генеральну прокуратуру України;
- визнати протиправними дії Голови Печерського районного суду міста Києва щодо маніпуляції з виготовленням та представленням суду, як доказ, різних копій відповіді від 12.04.2007 року та нібито зроблених з оригіналу;
- визнати протиправними порушення Печерським районним судом міста Києва Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах та Кодексу адміністративного судочинства України щодо надсилання рішень суду та іншої кореспонденції.
В обґрунтування своїх позовних вимог представник ОСОБА_2 посилається на те, що Голова Печерського районного суду міста Києва неодноразово проігнорував вимоги ст.ст. 15, 16, 18, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян" не надавши в установлений законом строк обґрунтовані відповіді на звернення - скарги, чим унеможливив реалізацію позивачем права на оскарження незнайомого рішення суду відповідно до законодавства.
Представник позивача в судове засідання прибув, дав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, уточнені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 04.01.2012 року від Голови Печерського районного суду міста Києва надійшла заява №К-20 від 26.12.2011 року про розгляд справи у відсутність представника відповідача. За таких умов, відповідно до ст.128 КАС України, виходячи з рівності сторін в адміністративному судочинстві, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі представника відповідача.
У вказаній заяві Голова Печерського районного суду міста Києва просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на заперечення від 31.10.2007 року. Відповідно до наявних в матеріалах справи запереченнях на позовну заяву №К-20 від 31.10.2007 року, Печерський районний суд не згодний з позовними вимогами ОСОБА_2 до голови суду. Згідно додаткових заперечень на адміністративний позов від 03.01.2008 року, відповідач зазначив, що всі позовні заяви та звернення ОСОБА_2 в порядку Закону України "Про звернення громадян" зареєстровані у відповідності до процесуального законодавства України та вимог Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді та розглянуті у встановленому порядку. З огляду на наведене просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2006 року ОСОБА_2 звернулась до Печерського районного суду міста Києва із позовом до Кабінету Міністрів України про порушення загальних положень, рівних прав громадян, статус яким встановлено згідно ст. 10 п. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який було зареєстровано у обліково - статистичній картці під № 2-а-169/06.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 06.01.2006 року зазначений позов у відповідності із ст. ст. 105, 106, 108 КАС України був залишений без руху про що позивачці було повідомлено і надано строк для усунення недоліків; копія ухвали направлена на адресу, зазначену в позові, про що свідчить супровідний лист від 06.01.2006 року та витяг з реєстру рекомендованих відправлень.
Враховуючи те, що у встановлений термін недоліки позовної заяви вказані в ухвалі судді від 06.01.2006 року, не були виправлені, ухвалою від 03.02.2006 року позовну заяву було визнано неподаною та повернуто позивачу. Копія ухвали була отримана позивачем, про що свідчить копія зворотного повідомлення з відміткою про отримання.
Відповідно до вимог КАС України, Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді та на виконання ухвали суду від 03.02.2006 року, яка набрала законної сили, позовна заява разом з додатками та копією ухвали, були повернуті на адресу позивача ОСОБА_2
18.01.2006 року на адресу Печерського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_2 з додатковими матеріалами, проте посилання ОСОБА_2 на те, що вказані документи подані в усунення недоліків згідно ухвали від 06.01.2006 року у справі №2а-169/06 у заяві були відсутні. В зв'язку з чим вказаний позов було зареєстровано у встановленому Інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді порядку під № 2-а-259/06.
22.03.2006 року вказаний позов було розглянуто судом по суті: постановою Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2006 року в позові відмовлено. На вимогу ОСОБА_2 копію постанови у справі № 2-а-259/06 направлено на її адресу, про що свідчить супровідний лист та копія реєстру поштових відправлень.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.1.2006 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2006 року - відхилено, постанову Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2006 року - залишено без змін.
З матеріалів справи судом встановлено, що представник позивача звернувся 19.07.2006 року до Президента України зі зверненням від 18.07.2006 року. Вказане звернення надійшло через апеляційний суд міста Києва (дата направлення 04.08.2006 року №981) до Печерського районного суду міста Києва для розгляду. 17.08.2006 року виконуючим обов'язки Голови Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_3 було надано відповідь 17.08.2006 року за №410. Факт отримання відповіді представником позивача в судовому засіданні не заперечувався. Суд зазначає, що звернення ОСОБА_1 від 18.07.2006 року адресоване Президенту України Ющенку В.А., яке надійшло до Печерського районного суду міста Києва через Апеляційний суд м. Києва 16.08.2006 року, не містило прохань чи вимог до суду, як цього вимагає ст.5 Закону України "Про звернення громадян" від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №393/96-ВР). Зі змісту звернення вбачається, що воно містило посилання ОСОБА_1 на порушення прав ОСОБА_2 при розгляді судом справ за її позовами та необізнаність щодо результатів розгляду цих справ. Через знаходження справи №2-а-259/06 в Апеляційному суді міста Києва, відповідь на вказаний запит була надана в межах наявної інформації щодо розгляду адміністративної справи №2-а-169/06 за позовом ОСОБА_2 Допущені декілька описок, в тому числі стосовно зазначення змісту ухвали судді у справі від 03.02.2006 року, які були виправлені в подальшому при наданні відповідей суду на інші звернення ОСОБА_1, а саме, при наданні відповіді суду на звернення ОСОБА_1 14.09.2006 року, йому було надано повну інформацію щодо розгляду судом позовної заяви ОСОБА_2 яка надійшла до суду 04.01.2006 року і була зареєстрована під №2-а-169/06.
Стосовно звернення ОСОБА_1 від 11.05.2006 року, яке надійшло до Печерського районного суду міста Києва 17.05.2006 року, щодо надання інформації про дату направлення адміністративної справи №2а-259/06 до апеляційного суду, судом встановлено, що 18.05.2006 року Печерським районним судом міста Києва було надано відповідь з повідомленням про направлення справи 17.05.2006 року до Апеляційного суду м. Києва (а.с.233, 234 т.1). Також, факт отримання відповіді на звернення від 11.05.2006 року підтверджується безпосередньо зверненням представника ОСОБА_1 на ім'я голови Верховного Суду України від 14.09.2006 року.
З матеріалів справи вбачається, що на звернення ОСОБА_1 від 14.09.2006 року адресоване голові Верховного Суду України, яке надійшло до Печерського районного суду міста Києва 03.10.2006 року, було надано відповідь, яка міститься в матеріалах справи (від 27.10.2006 року відповідно до заперечень на адміністративний позов, виходячи з наявної в суді інформації). Однак, при зазначенні адреси ОСОБА_1 у відповідях суду на вказане звернення Печерським районним судом міста Києва було допущено описку: замість «м. Харків»помилково зазначено «м.Київ». В подальшому відповіді суду було перенаправлено за правильною адресою до м. Харкова відповідно до копії поштового реєстру (а.с.231 т.1). Додаткову інформацію за результатами розгляду звернення було надано Печерським районним судом міста Києва 11.02.2008 року. (а.с.222 т.1).
За матеріалами справи, звернення ОСОБА_1 від 16.02.2007 року особисто і через Генеральну прокуратуру України надійшли до Печерського районного суду міста Києва 22.02.2007 року та через Апеляційний суд м. Києва 26.03.2007 року. На вказані звернення Печерським районним судом міста Києва 13.04.2007 року було направлено спільну відповідь від 12.04.2007 №8-Н-98 на адресу заявника, відповідно до якого розглянуто по суті звернення з направленням копії ухвали (а.с.170,171 т.1).
Відносно клопотання ОСОБА_1 від 21.06.2007 року, яке було направлене Вищому Адміністративному Суду України та надійшло до Печерського районного суду міста Києва 24.10.2007 року, судом було надано відповідь 31.10.2007 року (а.с.177 т.1). Факт направлення підтверджується копією книги вихідної кореспонденції Печерського районного суду міста Києва від 01.11.2007 року (а.с.230 т.1).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заступником Голови Печерського районного суду міста Києва та Головою Печерського районного суду міста Києва здійснені владні управлінські функції на підставі чинного законодавства України, обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, що мали значення для розгляду заяв позивача, відповіді надано безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом.
Преамбулою до Закону України №393/96-ВР передбачено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Згідно із ст.1 Закону України №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтями 4, 5 Закону України №393/96-ВР передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Відповідно до ст.15 Закону України №393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно зі ст.16 Закону України №393/96-ВР, скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу. Скарга в інтересах громадянина за його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.
Статтею 18 Закону України №393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Відповідно до вимог ст.19 Закону України №393/96-ВР органи державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Згідно ст.20 Закону України №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року №68, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 липня 2006 року за №860/12734, викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) та скарги громадян, що не підлягають розгляду відповідно до кримінального, цивільного чи адміністративного судочинства і розглядаються в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", реєструються в журналі вхідної кореспонденції за індексом першої літери прізвища заявника з дотриманням правил, визначених пунктами 2.1, 2.2 та 2.6 Інструкції. Після реєстрації в журналі вхідної кореспонденції діловодство за зверненнями громадян у суді ведеться згідно з Інструкцією з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 N 348, із змінами.
Дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, за правилами ст.86 КАС України, суд прийшов до висновку, що звернення ОСОБА_2 та її представника були зареєстровані та розглянуті Печерським районним судом міста Києва в порядку, передбаченому Законом України №393/96-ВР та Інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заступник Голови Печерського районного суду міста Києва та Голова Печерського районного суду міста Києва, діяли у відповідності до вимог діючого законодавства України, протиправності в їх діях в межах позовних вимог судом не встановлено, недоліки щодо надсилання рішень суду та іншої кореспонденції були усунуті самостійно.
Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Голови Печерського районного суду міста Києва щодо маніпуляції з виготовленням та представленням суду, як доказ, різних копій відповіді від 12.04.2007 року та нібито зроблених з оригіналу з огляду на те, що вказані докази були зібрані судом по даній справі та відповіді на аркушах справи 161 та 170 в 1 томі є однаковими за змістом.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суд вважає необхідним підкреслити, що позивачем в порядку, передбаченому ст.71 КАС України, не надані будь-які докази щодо порушення відповідачем його прав, невиконання ним будь-яких повноважень або з їх перевищенням, встановлених Конституцією України та чинним законодавством.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними порушення Печерським районним судом міста Києва Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах та Кодексу адміністративного судочинства України щодо надсилання рішень суду та іншої кореспонденції, позивачем та її представником не наведено жодного конкретного порушення вказаних законодавчих актів. Окрім цього суд зазначає, що Печерський районний суд міста Києва у своїй діяльності керується Інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді, а не Інструкцією з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, з огляду на що її порушення є неможливим. Також, при розгляді звернень позивача та її представника Печерський районний суд міста Києва керувався Законом України №393/96-ВР, а не КАС України.
Враховуючи викладене, суд вважає адміністративний позов необґрунтованим, а вимоги такими що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Голови Печерського районного суду м. Києва про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії -відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 24.01.2012 року.
Суддя Біленський О.О.