Справа № 2-а/1970/2863/11
"24" жовтня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі колегії суддів:
головуючої судді Данилевич Н.А.
суддів: Загорського О.О.
Мандзія О.П.
при секретарі Стасюк А.В.
за участю:
позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерство праці та соціальної політики України про зобов'язання вчинити певні дії, суд -
ОСОБА_2, надалі позивач, звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерство праці та соціальної політики України, надалі відповідач, про зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що позивач 04 серпня 2011 року подав інформаційний запит до Кабінету Міністрів України з проханням провести аналіз постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №834, від 13.12.1999 №2288, від 30.06.2005 №5101, щодо установлення щомісячних посадових окладів народним депутатам України. У відповідь з Міністерства соціальної політики України було отримано листа в якому конкретної відповіді стосовно посадових окладів народних депутатів України не надано . На думку позивача дії Міністерства соціальної політики України є незаконними, оскільки має місце умисне приховання від нього запитуваної інформації, чим порушуються його права та свободи. Тому позивач просить суд зобов'язати Міністерство праці та соціальної політики України надати відповідь по суті запиту на запитання: 1) Чи встановлено (чи не встановлено) розмір щомісячного посадового окладу народному депутату України Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №834 «Про підвищення заробітної плати працівників бюджетних установ і організацій»; 2) Чи встановлено (чи не встановлено) розмір щомісячного посадового окладу народному депутату України Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 року №2288 «Про впорядкування умов оплати праці апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів»; 3) Чи встановлено (чи не встановлено) розмір посадового окладу народному депутату України Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 року №510 «Про оплату праці керівних працівників державних органів».
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, що викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час, місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надходило. Суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача на підставі наявних доказів відповідно до ч.4 ст.128 КАС України.
Заслухавши в судовому засіданні позивача, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства судом встановлені наступні обставини.
04 серпня 2011 року за вихідним номером ВСВ/1961-09-28/11-64 на адресу Кабінету Міністрів України позивачем подано запит з проханням провести аналіз із залученням фахівців юристів щодо установлення щомісячних посадових окладів народним депутатам України нормативними актами: Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 №834 «Про підвищення заробітної плати працівників бюджетних установ і організацій», Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.1999 №2288 «Про впорядкування умов оплати праці апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», Постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 №510 «Про оплату праці керівних працівників державних органів». Даний запит було зареєстровано адресатом 26.08.2011 року.
На інформаційний запит позивача Міністерством соціальної політики України надано відповідь від 22 вересня 2011 р. №689/13/155-11 де, крім іншого, зазначено, що: «щомісячний посадовий оклад народному депутату відповідно до ст..33 Закону України «Про статус народного депутата України»встановлюється Верховною Радою України. Надбавки до встановленого Верховною Радою України посадового окладу народному депутату здійснюється у розмірах, встановлених для членів Кабінету Міністрів України. Народні депутати України в питаннях матеріального і соціально-побутового забезпечення прирівнюються до членів Кабінету Міністрів України».
Позивач вважає, що даний лист засвідчує протиправні дії з боку відповідача, оскільки має місце умисне приховування та ненадання інформації, чим порушуються права та свободи позивача.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом, який регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації є Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2658-ХІІ.
Згідно ст.3 цього Закону основними напрямами державної інформаційної політики є:
забезпечення доступу кожного до інформації;
забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації;
створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства;
забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень;
створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування;
постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів;
забезпечення інформаційної безпеки України;
сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.
Стаття 5 Закону України «Про інформацію»визначає, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Як слідує з матеріалів справи, розглядаючи інформаційний запит позивача, Міністерство праці та соціальної політики України діяло на підставі та з дотриманням встановленого законами України порядку, використавши свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що а вимоги позивача є не обґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.2,6,17,71 79, 86, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерство праці та соціальної політики України про зобов'язання вчинити певні дії - в і д м о в и т и.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Данилевич Н.А.
судді: Загорський О.О.
Мандзій О.П.
Головуючий суддя Данилевич Н.А.
копія вірна
Суддя Данилевич Н.А.