Справа № 2-а/1970/3693/11
"07" грудня 2011 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Данилевич Н.А.
при секретарі Стасюк А.В.
за участю:
представника позивача Шуя М.С.
представника відповідача Ханаса Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду в Монастириському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бучацькому та Монастириському районах про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, суд -
Управління Пенсійного фонду в Монастириському районі, надалі позивач, звернулось до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бучацькому та Монастириському районах, надалі відповідач, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, зокрема позивач просить визнати дії щодо неприйняття до заліку загальних сум витрат, що підлягають відшкодуванню, відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бучацькому та Монастириському районах неправомірними та зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Бучацькому та Монастириському районах внести в Акт щомісячної звірки суму витрат на щомісячну державну адресну допомогу, що підлягає відшкодуванню в сумі 145922,88 грн.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Бучацькому та Монастириському районах не включає в акт щомісячної звірки, витрати управління ПФУ на виплату щомісячної адресної грошової допомоги та витрати на доставку та виплату пенсій, які збільшились у зв'язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги у зв'язку з чим, заборгованість ВД ФССНВ перед управлінням ПФУ по відшкодуванню витрат на виплату та доставку щомісячної адресної грошової допомоги за період з червня по грудень 2010 року становить 60379,92 грн., з січня по жовтень 2011 року - 85542,96 грн., загальна сума за вказаний період становить 145922,88 грн. Виплата щомісячної державної адресної допомоги до пенсії передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», якою також встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Оскільки, позивачем понесені певні витрати, пов'язані як з виплатою і доставкою пенсії, так і з виплатою та доставкою щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, а відповідач відмовився відшкодовувати витрати, пов'язані з виплатою і доставкою щомісячної державної адресної допомоги до пенсії, тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів вказаних у позовній заяві та просив позов задоволити
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечив, подавши письмове заперечення та пояснивши, що адресна допомога, як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Також зазначив, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, а отже фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту четвертого цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі Закон №1105-XIV) фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
Кабінет Міністрів України постановою від 26 березня 2008 року № 265 установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 цієї постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Така ж позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 6 червня 2011 року по справі №21-57а11 за позовом Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Лисянському районі Черкаської області про визнання протиправною відмови у відображення в акті щомісячної звірки витрат та стягнення державної адресної допомоги.
Приймаючи до уваги вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.6, 50, 86, 128, 158, 163, 186 КАС України, суд
В задоволенні позову Управління Пенсійного фонду в Монастириському районі до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бучацькому та Монастириському районах про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії -відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Головуючий суддя Данилевич Н.А.
копія вірна
Суддя Данилевич Н.А.