копія
11 січня 2012 р. Справа № 2a-1870/8120/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.
за участю секретаря судового засідання - Сахно М.В.,
представника відповідача - Балаби Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити дії ,-
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції Сумської області (далі - відповідач, ВДВС Сумського МУЮ), в якій просив зобов'язати відповідача скасувати рішення про стягнення виконавчого збору та закінчити виконавче провадження.
Свої вимоги мотивував тим, що державний виконавець під час винесення постанови про відкриття провадження з приводу примусового виконання рішення суду №2а-1870/494/11 та постанови про стягнення виконавчого збору діяв з порушенням вимог ст.ст. 25,31 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначив, що постанову про відкриття виконавчого провадження він отримав лише 01.12.2011р. однак, рішення суду він виконав ще до 01.12.2011р. Тому він звернувся до відповідача з заявою про закриття виконавчого провадження у відповідності до ч.3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», однак йому було відмовлено з підстав необхідності стягнення виконавчого збору. Однак позивач відмічає, що постанову про стягнення виконавчого збору він не отримував. Крім того відмічає, що розмір виконавчого збору, розраховано з порушенням вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» та є більшим за 10 відсотків суми, що підлягає стягненню (а.с.16-17).
Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що державний виконавець ВДВС Сумського МУЮ під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору діяв у відповідності до вимог ст. ст. 17,19 25 Закону України «Про виконавче провадження». Дані постанови були надіслані на адресу позивача. Сума виконавчого збору зазначена в оскаржуваній постанові визначена у відповідності до вимог закону та включала суму виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. При цьому розподіл грошових сум, сплачених позивачем поступово, державним виконавцем здійснювався у черговості визначеної до ч.2 ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження». Просив у задоволенні позову відмовити (а.с.21-22).
В судове засідання позивач не з'явився. Надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити (а.с.12).
Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях та доповненнях (а.с.39-40), доповнив, що підстав для закриття виконавчого провадження за заявою стягувача відсутні в тому числі і станом на момент розгляду справи через не виконання боржником постанови суду у повному обсязі. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с.21-22).
Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу». Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначає обов'язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частина 1 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов'язок державного виконавця прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
В судовому засіданні встановлено, що 23.05.2011 року Сумським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №2а-1870/494/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Сумського міського центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю за період з 17.03.2009р. по 02.11.2009р. в загальному розмірі 7835грн. 97коп. (а.с.42).
Позивач стверджує, що відповідачем були порушені норми ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.16). Однак, як вбачається з матеріалів справи (а.с.43) Сумський міський центр зайнятості звернувся з заявою до ВДВС Сумського МУЮ з приводу примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа 02.06.2011р. і в цей же день 02.06.2011р. у відповідності до вказаних вимог ч.2 ст. 25 закону ВДВС Сумського МУЮ було відкрито виконавче провадження №26964390 з приводу примусового виконання рішення суду №2а-1870/494/11 (а.с.19), а тому доводи позивача з приводу порушення вказаним норм закону не приймають судом до уваги.
Також позивач наголошує на тому, що відповідачем було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо надсилання постанови про відкриття виконавчого провадження, яку він отримав лише за заявою від 10.11.2011р. (а.с.6) 01.12.2011р. (а.с.16).
Дійсно відповідно до ч.5.ст. 25, 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Разом з тим, згідно вказаної ж статті 31 закону боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи (а.с.46) відповідачем було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою зазначеною у виконавчому документів, про що надано копію конверту з відміткою пошти (а.с.46). Вказане, на переконання суду, спростовує твердження позивача про не отримання зазначеної постанови ще до грудня 2011р. Крім того доводи позивача про неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження також спростовуються і квитанціями, наданими самим позивачем про сплату коштів на погашення заборгованості за рішенням суду, починаючи з 17.08.2011р. (а.с.5) на реквізити саме ВДВС Сумського МУЮ, які бути отримані ОСОБА_2 саме від ВДВС Сумського МУЮ, (а не безпосередньо на рахунок стягувача), що також підтверджується письмовими запереченнями відповідача ( а.с.39), в яких містяться реквізити ВДВС Сумського МУЮ та поясненнями представника відповідача наданими в судовому засіданні.
Крім того доводи позивача про добровільне виконання рішення суду у встановлений строк спростовується наступним.
Відповідно до ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
З вказаної норми вбачається, що час самостійного виконання рішення суду триває лише сім днів з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, в даному випадку - з 02.06.2011р. При цьому, навіть якщо брати до уваги, те, що позивач отримав постанову 08.08.2011р. (поштова відмітка на конверті (а.с.46), рішення суду №2а-1870/494/11 позивач повинен був виконати у семиденний строк до 15.08.2011р. Разом з тим, як вбачається з наданих самим позивачем квитанцій на погашення суми заборгованості за виконавчим листом, заборгованість перед Сумським міським центром зайнятості ОСОБА_2 погашав починаючи з 17.08.2011р. по 01.11.2011р. (а.с.5), що значно перевищує семиденний строк наданий законом для самостійного погашення заборгованості.
Крім того відповідно до ч.1 ст. 27 закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Приймаючи до уваги, що боржником (позивачем у справі) не було надано державному виконавцю у семиденний строк з дня відкриття виконавчого провадження документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець у відповідності до вказаних вище норм закону України «Про виконавче провадження» 09.06.2011р. виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с.24).
Доводи позивача про неправильний розмір виконавчого збору також не приймається судом до уваги, та спростовується наступним.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.
Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення.
При цьому як вбачається з квитанцій наданих позивачем (а.с.5), сума боргу за рішенням суду погашалась ОСОБА_2 поступово, починаючи з 17.08.2011р. по 01.11.2011р., та квитанції надавались до ВДВС СМУЮ, що вбачається з досліджених матеріалів виконавчого провадження. У зв'язку з цим згідно вказаних вище вимог ст. 43 закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець ВДВС СМУЮ згідно розпоряджень (а.с.47-50) по мірі сплати суми боргу здійснював розподіл грошових коштів у черговості, зазначеній у ч.1 ст. 43 вказаного закону. У зв'язку з чим, із загальної суми сплаченої позивачем частково було зараховано на сплату боргу на користь стягувача та 10% фактично стягнутої суми - в рахунок погашення виконавчого збору. А тому станом на момент розгляду справи сума за рішенням суду у повному обсязі сплаченою не була. Крім того згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 09.06.2011р. на підставі акта про витрати на проведення виконавчих дій (а.с.44) було винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій (а.с.45). При цьому, як вбачається з розпоряджень (а.с.47-50) та постанови про стягнення виконавчого збору (а.с.24), сума збору склала саме 783грн. 60коп., що відповідає 10% суми що підлягає стягнення.
Доводи позивача про не надсилання на його адресу копію постанови про стягнення виконавчого збору спростовується наявним в матеріалах справи витягом з журналу вихідної кореспонденції про надсилання вказаної постанови 09.06.2011р. у відповідності до вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» простою кореспонденцією.(а.с.42).
Щодо вимог позивача про зобов'язання закрити виконавче провадження на підставі ч.3 ст. 27 закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження (а.с.51), дійсно 10.11.2011р. позивач звернувся до ВДВС Сумського МУЮ з заявою про закінчення виконавчого провадження з підстав добровільного виконання рішення. Однак, відповідачем дане клопотання не було задоволено, про що на адресу ОСОБА_2 надіслано лист від 17.11.2011р. (а.с.26).
Суд, погоджуючись в даному випадку з позицією відповідача, зазначає, що згідно ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що позивачем не було надано документального підтвердження про повне виконання рішення суду у добровільному порядку ні протягом семи днів з дня відкриття виконавчого провадження, ні протягом семи днів з дня отримання вказаної постанови, більш того, як вбачається з поданих позивачем квитанцій (а.с.5), та розпоряджень, що містяться у матеріалах виконавчого провадження (а.с.47-50), заборгованість за рішенням суду позивачем залишається бути не погашеною і станом на момент розгляду справи, що в свою чергу виключає навіть закінчення виконавче провадження відповідачем у відповідності до п. 8 ч.1 ст. 49 закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відсутню фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що при винесенні постанови про стягнення з боржника виконавчого збору державний виконавець діяв у спосіб, в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», ст.19 Конституції України, постанова відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, станом на момент зверненням до державного виконавця сума за виконавчим документом до початку примусового стягнення не була сплачена, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про зобов'язання державного виконавця скасувати рішення про стягнення виконавчого збору, закінчити виконавче провадження -відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) І.Г. Шевченко
З оригіналом згідно
Суддя І.Г. Шевченко
Повний текст постанови складено 16.01.2012року.