Справа № 2а/1770/3249/2011
27 жовтня 2011 року 10год. 15хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Свінтозельської К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
представник позивача: Осійчук І.І.,
представник відповідача: Красовський А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар'єр" < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа >
до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Відкрите акціонерне товариство «Берестовецький спецкар'єр» (далі - ВАТ «Берестовецький спецкар'єр») звернулося з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Костопільська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011р. №0000733500 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 158300,00грн. (126640,00грн. - за основним платежем, 31660,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив суду, що за наслідками проведеної Костопільською МДПІ планової виїзної перевірки ВАТ «Берестовецький спецкар'єр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р. складено акт від 30.06.2011р. №522/23/05471856, на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011р. №0000733500 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 158300,00грн. (126640,00грн. - за основним платежем, 31660,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що товариство, в порушення вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. №514-VI (із змінами та доповнення, внесеними Законом України від 27.04.2010р. №2154-VI та Законом України від 03.12.2010р. №2774-VI) та п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, в термін до 01.07.2010р. не нарахувало та не виплатило дивіденди грошовими коштами не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або нерозподіленого прибутку, й не внесло до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів. Такий висновок є неправомірним, адже підприємство до приведення статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства» мало право керуватися у своїй діяльності з 30.04.2009р. по 30.04.2011р. Законом України «Про господарські товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами, які на період виникнення спірних правовідносин не містили правової норми щодо обов'язку позивача нараховувати і виплачувати дивіденди у грошовій формі в розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році та/або нерозподіленого прибутку минулих років. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Костопільська МДПІ позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.
У судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте Костопільською ПДПІ на підставі акта перевірки від 30.06.2011р. №522/23/05471856, у якому встановлено порушення позивачем пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР з урахуванням вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. №514-VI (із змінами та доповнення, внесеними Законом України від 27.04.2010р. №2154-VI та Законом України від 03.12.2010р. №2774-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток в частині несплати до бюджету авансового внеску за І півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати законом, у сумі 126640грн. Вказав, що положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010р. №2154-VI було суттєво змінено порядок виплати дивідендів, зокрема виключено із Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р. №514-VI норму, яка надавала право акціонерним товариствам виплачувати лише обсяг дивідендів, який встановлено рішенням загальних зборів. Також цим Законом внесено зміни, відповідно до яких, виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30%. Враховуючи викладене, підприємства - емітенти, які за результатами роботи за 2009 рік отримали прибуток, розрахований за правилами бухгалтерського обліку, або мають нерозподілений прибуток минулих років, зобов'язані до 30.06.2010р. нарахувати і виплатити дивіденди коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або його прибутку минулих років. Так як у ВАТ «Берестовецький спецкар'єр» на початок 2009 року обліковувався нерозподілений прибуток, то позивач відповідно до п.7.8 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР був зобов'язаний нарахувати і сплатити авансовий внесок з податку на прибуток за визначеною п.10.1 ст.10 цього Закону ставкою. Оскільки ж товариством цього зроблено не було, Костопільською МДПІ за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням від 14.07.2011р. №0000733500 було нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 126640,00грн. та відповідно застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 31660,00грн. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Костопільською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Берестовецький спецкар'єр» (код ЄДРПОУ 05471856) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період 01.01.2010р. по 31.03.2011р., за наслідками якої складено акт від 30.06.2011р. №522/23/05471856 (а.а.с.30-95).
У вказаному акті зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР з урахуванням вимог ст.30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. №514-VI (із змінами та доповнення, внесеними Законом України від 27.04.2010р. №2154-VI та Законом України від 03.12.2010р. №2774-VI), в результаті чого занижено податок на прибуток в частині несплати до бюджету авансового внеску за І півріччя 2010 року.
На підставі акта перевірки від 30.06.2011р. №522/23/05471856 Костопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011р. №0000733500, яким ВАТ «Берестовецький спецкар'єр» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 158300,00грн. (126640,00грн. - за основним платежем, 31660,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.9).
Відповідно до пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. N334/94-ВР у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. А відповідно до пп.7.8.2 даного пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п.10.1 ст.10 цього Закону (25%), нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової, базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною п.10.1 ст.10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена п.10.1 ст.10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію п.7.2, пп.7.8.5 п.7.8 ст.7 чи пп.10.2.3 п.10.2 ст.10 цього Закону).
За змістом ч.2 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008р. №514-VI (в редакції до 30.04.2010р.) (далі - Закон №514-VI) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.
Як встановлено у ході проведення перевірки податковим органом та підтверджено в судовому засіданні, згідно з даними форми №1 «Баланс» за 2009 рік ВАТ «Берестовецький спецкар'єр» нерозподілений прибуток на початок звітного року складає 602000,00грн. (ряд.350, гр.3), нерозподілений прибуток на кінець звітного періоду - 1688000,00грн. (ряд.350, гр..4). Згідно з даними форми №2 «Звіт про фінансові результати» за 2009 рік ВАТ «Берестовецький спецкар'єр» товариством відображено чистий прибуток за звітний період у сумі 1086000,00грн. (ряд.220, гр.3), чистий прибуток за попередній період - 79000,00грн. (ряд.220, гр.4) (а.а.с.115-117).
З акта перевірки від 30.06.2011р. №522/23/05471856 (а.с.52) та пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що дані статистичної звітності позивача підтверджено також даними бухгалтерського обліку. Так, станом на 01.01.2010р. за даними головної книги за 2010 рік (станом на 01.01.2010р.) по рахунку 79 рахується кредиторська заборгованість (сума доходів від здійснення господарської діяльності) в розмірі 4302995,26грн., по рахунку 44 - дебіторська заборгованість, а саме сума використаного прибутку в розмірі 2614460,54грн. Станом на 01.01.2009р. по рахунку 79 рахується кредиторська заборгованість (сума доходів від здійснення господарської діяльності) в розмірі 2388133,14грн., по рахунку 44 - дебіторська заборгованість, а саме сума використаного прибутку в розмірі 1785415,13грн. Сума отриманого та нерозподіленого прибутку станом на 01.01.2009р. в розмірі 602718,01грн. (2388133,14 - 1785415,13) виникла з чистого прибутку та нерозподілених прибутків минулих років. Отже, за даними бухгалтерського обліку станом на 01.01.2010р. у позивача рахується сума отриманого та нерозподіленого прибутку в розмірі 1688534,72грн. (4302995,26 - 2614460,54).
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Поряд з цим, у 2010 році будь-якого рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів загальними зборами ВАТ «Берестовецький спецкар'єр» не приймалося. Як вбачається з протоколів засідання мандатної комісії товариства щодо результатів реєстрації акціонерів від 28.05.2010р. та від 02.12.2010р. збори акціонерів, які призначені відповідно на 28.05.2010р. та 02.12.2010р. не відбулися у зв'язку з відсутністю кворуму (а.а.с.135-136).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року було суттєво змінено порядок виплати дивідендів, зокрема виключено норму, яка надавало право акціонерним товариствам виплачувати лише обсяг дивідендів, який встановлено рішенням загальних зборів. І відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 року (в редакції пункту 11 розділу VII Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.
Згідно пункту 1 розділу VII Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010 року, цей закон набирає чинності з дня його опублікування та застосовується з 01 січня 2010 року, крім пункту 47 статті 6, статті 9, пунктів 62 і 64 статті 33, статей 62 і 82, пунктів 8 - 13 розділу VII "Прикінцеві положення", які застосовуються з дня його опублікування, тобто з 30 квітня 2010 року.
Враховуючи викладене, підприємства - емітенти, які за результатами роботи за 2009 рік отримали прибуток, розрахований за правилами бухгалтерського обліку, або мають нерозподілений прибуток минулих років, були зобов'язані до 30.06.2010р. нарахувати і виплатити дивіденди коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або його прибутку минулих років.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010р. №22-рп/2010 положення статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).
Крім того, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008р. №10-рп/2008 встановлено, що вимоги щодо змісту Закону про Державний бюджет України містяться в частині другій ст.95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного Кодексу України. Визначений цими статтями перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Із змісту положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, і стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
За таких обставин, посилання відповідача на ч.2 ст.30 Закону №514-VI (зі змінами, внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" №2154-VI від 27.04.2010р.) як на норму, що зобов'язувала позивача нарахувати і виплатити до 30.06.2010р. дивіденди коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або його прибутку минулих років, є необґрунтованим.
Пункт 7.8 статті 7 Закону N334/94-ВР зобов'язує емітента корпоративних прав нарахувати та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у разі прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам) та передбачає внесення вказаного авансового внеску до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Оскільки позивачем жодного рішення про виплату дивідендів не приймалося, то в даному випадку відсутній об'єкт оподаткування.
Крім того, згідно з ч.ч.1,2 розд.XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №514-VI цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через тридцять місяців з дня опублікування цього Закону. Через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 49, ст. 682) у частині, що стосується акціонерних товариств.
В силу вимог ч.5 розд.XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №514-VI статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.
Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:
1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;
2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.
Таким чином, до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом №514-VI, застосовуються положення статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991р. N1576-XII (далі - Закон N1576-XII) до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону №514-VI.
Закон №514-VI набрав чинності 30.04.2009р., тобто з 30.04.2009р. по 30.04.2011р. акціонерні товариства до приведення у відповідність статуту та інших внутрішніх положень з нормами Закону №514-VI повинні керуватися у своїй діяльності Законом N1576-XII та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами.
Відповідно до приписів ст.10 Закону N1576-XII учасники товариства мають право, зокрема: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Згідно зі ст.37 Закону N1576-XII статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.
Частиною 1 статті 41 Закону N1576-XII вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник.
В силу вимог ч.5 ст.41 Закону N1576-XII до компетенції загальних зборів належить, зокрема: визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; обрання і відкликання членів наглядової ради; утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.
Відповідно до ст.154 Цивільного кодексу України установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.
Як вбачається зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №194340, ВАТ «Берестовецький спецкар'єр» зареєстроване як юридична особа Костопільською районною державною адміністрацією 20.07.1994р. (а.с.119).
Статут ВАТ «Берестовецький спецкар'єр» затверджений загальними зборами акціонерів товариства 05.03.1994р., зареєстрований розпорядженням голови Костопільської районної державної адміністрації від 21.09.1998р. №340 (а.а.с.11-29).
Як встановлено в ході судового розгляду, жодних змін до статуту з метою приведення його у відповідність з вимогами Закону №514-VI, позивачем не вносилося.
Тобто, у період з 30.04.2009р. по 30.04.2011р.на ВАТ «Берестовецький спецкар'єр» не поширювалися норми Закону №514-VI, зокрема, в частині щодо порядку виплати дивідендів.
Пунктом 7.2 вказаного Статуту передбачено, що порядок розподілу чистого прибутку та покриття збитків визначається вищим органом товариства за пропозицією правління. Згідно з п.7.3.2 Статуту порядок, способи і строки виплати дивідендів визначаються положенням про порядок виплати дивідендів, затвердженим правлінням товариства, радою акціонерів. Вищим органом товариства є загальні збори акціонерів (пп.8.2.1 п.8.2 Статуту). До компетенції вищого органу товариства належать визначення порядку розподілу прибутку (пп.8.2.3 п.8.2 Статуту).
У статуті ВАТ «Берестовецький спецкар'єр» відсутні будь-які, у тому числі імперативні норми щодо розміру дивідендів, що підлягають сплаті за рішенням загальних зборів, які і визначають порядок розподілу прибутку підприємства.
Таким чином, враховуючи п.1.9 ст.1 Закону N334/94-ВР, вимог Закону N1576-XII та зважаючи на положення Статуту ВАТ «Берестовецький спецкар'єр», позивачем могли нараховуватися та виплачуватися дивіденди виключно за рішенням загальних зборів акціонерів.
Як зазначалося судом вище, загальні збори акціонерів позивачем проведені не були у зв'язку з відсутністю кворуму.
Посилання відповідача на необхідність обов'язкової виплати позивачем дивідендів, що передбачено ст.15, ст.41 Закону N1576-XII з урахуванням змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010р. №2154-VI, суд вважає безпідставним, оскільки норми Закону №2154-VI щодо внесення таких змін визнано також неконституційними вищезазначеним Рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010р. №22-рп/2010.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що Костопільською МДПІ не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011р. №0000733500 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 158300,00грн. (126640,00грн. - за основним платежем, 31660,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями < Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 14.07.2011р. №0000733500, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 158300,00грн. (126640,00грн. - основний платіж, 31660,00грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Присудити на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар'єр" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дудар О.М.