19 січня 2012 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/9479/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Молодецького Р.І.,
при секретарі - Лазаренко У.І.,
за участю:
прокурора - Лисенко Н.М.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Говорової С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", за участю прокуратури Полтавської області про зобов'язання вчинити дії, скасування державної реєстрації, -
16 листопада 2011 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", за участю прокуратури Полтавської області про визнання дій незаконними, скасування державної реєстрації.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року позовну заяву залишено без руху.
Під час усунення недоліків позивачем подано позовну заяву з уточненням позовних вимог, згідно якої позивач просив зобов'язати Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" без заяви (згоди) ОСОБА_4 провести інвентаризацію нерухомого майна по АДРЕСА_1, з розрахунком ідеальних часток; поновити житлове право ОСОБА_3, яке було порушено з 17.04.1995 року та внести зміни до технічного паспорту на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію нерухомого майна у ОСОБА_4 в розмірі 1/2 частки будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, так як її не існує з 1995 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому протиправно відмовлено відповідачем в проведенні інвентаризації нерухомого майна та здійсненню розрахунку ідеальних часток права власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без згоди ОСОБА_4, оскільки вказана особа лише місяць була співвласницею вказаного будинку і в 1995 році частину будинку, що належала їй на праві власності знищила. Технічні паспорти в частині визначення розміру часток по 1/2 зазначеної площі між позивачем та ОСОБА_4 є незаконними, оскільки не відповідають дійсності та позбавляють позивача права власності на його майно.
В судовому засіданні позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, дії Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" вважає законними та обґрунтованими, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що в серпні 2011 ОСОБА_3 звернулася із заявою до відповідача з проханням провести інвентаризацію нерухомого майна по АДРЕСА_1 та зробити розрахунок ідеальних часток. Проте 30.08.2011 року за № 3157 відповідач надав відповідь, що за відсутності згоди ОСОБА_5 питання повинно вирішуватись в судовому порядку.
Позивач не погодилася з відповіддю Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", оскільки відповідно до технічного паспорту на жилий будинок по АДРЕСА_1 як співвласники в рівних долях по Ѕ зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що не відповідає дійсності, тому оскаржила її до суду.
Надаючи оцінку діям відповідача, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб'єкт владних повноважень” відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 цього ж Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно до прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Нормою пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України»від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить зобов'язати ПП "Полтавське бюро технічної інвентаризації" вчинити певні дії щодо проведення інвентаризації та внесення змін до технічного паспорту на житловий АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності на частину будинок третьої особи.
Діяльність бюро технічної інвентаризації з питань процедури реєстрації прав власності на нерухоме майно регулюється Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7\5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157\6445 (надалі по тексту Тимчасове положення).
Згідно з п.п. 1.3. п. 1 Тимчасового положення, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7\5 державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.п. 1.12, 1.13 пункту 1 Тимчасового положення рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (реєстратор), який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Тимчасовим положенням передбачено певну процедуру реєстрацію прав власності.
Згідно із підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. Тимчасового положення, записи про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, містять, у тому числі: опис об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та зміни в його описі (дані про будівлі, споруди, їх частини, об'єкт незавершеного будівництва; найменування та літеровка; загальна та житлова площа; площа земельної ділянки (у разі наявності такої інформації); матеріали стін тощо), що формуються за результатом проведеної технічної інвентаризації такого об'єкта.
Отже, в даному випадку спір стосується не права власності, а дій реєстратора щодо здійснення державної реєстрації прав, проведення інвентаризації та внесення змін до технічного паспорту на житловий будинок, наявності чи відсутності підстав, документів для їх здійснення, а тому відповідач в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
За таких обставин, існуючий між сторонами спір має ознаки публічно-правового спору.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку вимозі позивача про зобов'язання ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»без заяви (згоди) ОСОБА_6 (ОСОБА_5) провести інвентаризацію нерухомого майна по АДРЕСА_1 з розрахунком ідеальних часток, суд приходить до наступних висновків.
В обґрунтування вимоги про зобов'язання ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»без заяви (згоди) ОСОБА_6 (ОСОБА_5) провести інвентаризацію нерухомого майна по АДРЕСА_1 з розрахунком ідеальних часток, позивач посилається на ті обставини, що відповідно до технічного паспорту на жилий будинок по АДРЕСА_1 як співвласники в рівних долях по 1/2 зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що не відповідає дійсності. Тому в серпня 2011 ОСОБА_3 звернулось з заявою до відповідача з проханням провести інвентаризацію нерухомого майна по АДРЕСА_1 та зробити розрахунок ідеальних часток. Проте 30.08.2011 року за № 3157 відповідач надав відповідь, що за відсутності згоди ОСОБА_5 питання повинно вирішуватись в судовому порядку.
Матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується, що на підставі договору купівлі-продажу від 21 січня 1983 року, посвідченого ОСОБА_7, державним нотаріусом другої Полтавської нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 282, ОСОБА_3 набула право власності на 1/2 частину жилого будинку з частиною надвірних будівель в АДРЕСА_1 Згідно з Реєстровим записом Полтавського міського бюро технічної інвентаризації вчиненим на договорі купівлі-продажу, зазначений в ньому жилий будинок (домоволодіння) в 1/2 частині 27 травня 1983 року зареєстрований в БТІ за громадянкою ОСОБА_3 та занесений в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 144.
На підставі договору дарування від 17 березня 1995 року, посвідченого ОСОБА_8, приватним нотаріусом Полтавського міського округу та зареєстрованого в реєстрі за № 571, ОСОБА_5 набула право власності на 1/2 частину жилого будинку з частиною господарських споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1
Як встановлено в судовому засіданні, обставини пов'язані із встановленням факту належності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домоволодіння на праві спільної часткової власності були предметом розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, колективного підприємства бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»про анулювання права власності, стягнення моральної шкоди та позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, колективного підприємства Бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»про визнання вимог ОСОБА_3 незаконними, визнання відмови на дачу згоди на будівництво будинку по АДРЕСА_1 незаконною, ануляції права власності та визнання даних технічного паспорту недійсними. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 25 травня 2005 року в справі № 2-150/05, яке залишено без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області від 21 грудня 2005 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Зазначеним судовим рішенням встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 станом на 1 січня 1995 року належало на праві приватної власності ОСОБА_9 -1/2 частина та ОСОБА_3 1/2 частина. У січні 1996 року ОСОБА_10 1/2 частину жилого будинку подарувала ОСОБА_5
Також рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2011 року в цивільній справі № 2-176/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення спільної часткової власності на домоволодіння, виділ частини домоволодіння в окрему одиницю нерухомого майна, визнання права власності, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою, за позовом прокурора Київського району м. Полтави в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою, яке набрало чинності 22 грудня 2011 року, припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 з ОСОБА_4 на АДРЕСА_1; виділено ОСОБА_3 із спільної часткової власності належну їй на праві власності частину жилого будинку з господарськими спорудами за адресою: м. Полтава, АДРЕСА_1.; визнано за ОСОБА_3 право власності на частину АДРЕСА_1 як на окремий об'єкт нерухомого майна.
Цим судовим рішенням також встановлено, що право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Полтава зареєстроване на праві спільної частково власності.
Згідно частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині першій статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
30 серпня 2011 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_11 за вихідним № 3157 ПП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»повідомило позивача, що згідно пункту 3 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна, розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об'єктів нерухомого майна. Згідно реєстрових книг ПП БТІ «Інвентарізатор»об'єкт нерухомого майна за адресою м. Полтава вул. Тімірязєва, з зареєстровано на праві спільної власності за декількома співвласниками. За відсутності згоди всіх співвласників щодо зміни часток питання вирішується в судовому порядку.
При наданні оцінки обґрунтованості вимозі позивача про зобов'язання ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»без заяви (згоди) ОСОБА_4 провести інвентаризацію нерухомого майна по АДРЕСА_1 з розрахунком ідеальних часток, суд виходить із того, що відповідно до пункту 3.1. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 р. № 55 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 р. за № 774/14041), розрахунок часток у спільній власності на об'єкти нерухомого майна виконується за заявами всіх співвласників об'єктів нерухомого майна. У разі невідповідності розмірів часток, указаних у правовстановлювальних документах, реальним часткам за згодою всіх співвласників здійснюється розрахунок відповідних часток нерухомого майна з метою отримання відповідних правовстановлювальних документів.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін ОСОБА_4 з відповідною заявою про розрахунок часток у спільній власності на об'єкт нерухомого майна -жилий будинок, розташований по АДРЕСА_1 в м. Полтава до відповідача не зверталась.
За таких обставин у ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»відсутні правові підстави для проведення інвентаризації нерухомого майна по АДРЕСА_1 з розрахунком ідеальних часток без заяви (згоди) співвласника ОСОБА_4 (ОСОБА_5), отже відповідна вимога позивача задоволенню не підлягає, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства.
Судом також враховано, що, як вже було зазначено вище, на момент розгляду справи набуло чинності (22 грудня 2011 року) рішення Київського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2011 року в цивільній справі № 2-176/11, яким припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 з ОСОБА_4 на АДРЕСА_1; виділено ОСОБА_3 із спільної часткової власності належну їй на праві власності частину жилого будинку з господарськими спорудами за адресою: м. Полтава, АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_3 право власності на частину АДРЕСА_1 як на окремий об'єкт нерухомого майна.
Надаючи оцінку вимозі позивача про поновлення житлового права ОСОБА_3, яке було порушене з 17.04.1995 року та внести зміни до технічного паспорту на жилий будинок по АДРЕСА_1 в м. Полтава, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1.2., 1.3., 1.4. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 р. № 127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за № 582/5773, яка визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд і діє на всій території України для здійснення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна всіх форм власності, технічну інвентаризацію новозбудованих (реконструйованих) та наявних об'єктів виконують за рахунок замовників комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації; на підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти.
Згідно із пунктом 1.7. зазначеної інструкції для проведення інвентаризаційних робіт з юридичними особами укладаються договори, а з фізичними - замовлення-зобов'язання.
Вимогами пункту 3.1. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна роботи з інвентаризації всіх об'єктів повинні здійснюватися на замовлення та за обов'язковою участю замовника (замовників), у присутності якого (яких) проводиться обстеження, що фіксується в абрисі чи ескізі, з обов'язковим підписанням ним (ними) цих документів.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується поясненнями представників сторін, що після складання 26.05.2006 року КП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок розташований по АДРЕСА_1, позивач відповідних замовлень - зобов'язань з відповідачем у встановленому згадуваною Інструкцією порядку не укладав, кошти за проведення технічної інвентаризації не сплачував.
Надана позивачем в обґрунтування заявленої вимоги копія протесту прокурора Київського району м. Полтави № 19/08 від 08.04.2008 року, не містить в собі інформації про обставини порушення прав позивача з боку відповідача, які є предметом розгляду в цій адміністративній справі, оскільки в протесті прокурора міститься вимога про внесення змін до технічного паспорту на жилий будинок житлового фонду по АДРЕСА_1, складеного 23 квітня 1999 року. В той же час в матеріалах справи міститься копія Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок розташований по АДРЕСА_1, складеного пізніше, а саме: 26.05.2006 року відповідачем - КП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор».
В матеріалах справи міститься заява від 30.01.2008 року, надана позивачем, згідно якої, позивач просить відповідача внести зміни в технічний паспорт по домоволодінню, що знаходиться по АДРЕСА_1, в м. Полтаві, згідно яких визнати позивача єдиним власником частини будинку, що залишилася після знесення іншої частини будинковолодіння.
Суд вважає за необхідне зазначити, що дії відповідача, щодо розгляду даної заяви не оскаржувалися та не оскаржуються позивачем. Крім того, згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" технічний паспорт не є документом, що встановлює право власності на нерухоме майно.
За таких обставин вимога про внесення змін до технічного паспорту на жилий будинок по АДРЕСА_1 в м. Полтава задоволенню не підлягає.
У позовній заяві ОСОБА_1, не оспорюючи правомірність, власне, дій по реєстрації відповідачем права власності ОСОБА_4 на частину будинку, просить скасувати державну реєстрацію права третьої особи на зазначене майно, яке на думку позивача припинилось з огляду на факт його знищення.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Нормою статті 321 Цивільного кодексу України встановлено принцип непорушності права власності, за яким ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється, зокрема, у разі знищення майна.
Статтею 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення державного реєстратора в тому числі у разі знищення об'єкта нерухомого майна.
Разом з тим статтею 349 Цивільного кодексу України встановлені загальні правила до порядку припинення права власності внаслідок знищення майна, згідно із якими у разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
В розумінні статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" згідно із частиною 1 якої державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою, відповідна заява власника є підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують припинення речових прав на таке (знищене) нерухоме майно.
Статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо: із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні доказів, пояснень сторін та представника третьої особи, ОСОБА_4, як власник 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 з відповідною заявою про внесення змін до державного реєстру щодо припинення права власності на зазначений об'єкт не зверталась.
Судом також враховано, що згідно із рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2011 року в цивільній справі № 2-176/11, яке набуло чинності 22 грудня 2011 року, припинено право спільної часткової власності ОСОБА_3 з ОСОБА_4 на АДРЕСА_1; виділено ОСОБА_3 із спільної часткової власності належну їй на праві власності частину жилого будинку з господарськими спорудами за адресою: м. Полтава, АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_3 право власності на частину АДРЕСА_1 як на окремий об'єкт нерухомого майна.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин вимога позивача про скасування державної реєстрації права третьої особи на зазначене майно, задоволенню не підлягає.
З огляду на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", за участю прокуратури Полтавської області про зобов'язання вчинити дії, скасування державної реєстрації.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 24 січня 2012 року.
Суддя Р.І. Молодецький