11.11.2011
< копія >
31 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/12516/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дєєва М.В. < Текст >
одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закритого акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства «Нікопольський ремонтний завод» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені в загальній сумі 261784 грн. 35 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення ст. ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем самостійно не сплачені адміністративно-господарські санкції за 9 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами.
Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та про підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач також заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. При цьому, надав суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів на підприємства покладено обов'язок створювати робочі місця для інвалідів, а не обов'язок по їх розшуку та працевлаштуванню. Вважає, що підстави для нарахування штрафних санкцій та пені відсутні, оскільки відповідачем були вжиті всі можливі дії для працевлаштування інвалідів, а саме, про наявність у 2010 році вакантних місць щомісячно повідомлялося у Нікопольський міськрайонний центр зайнятості шляхом подання звітності про наявність вакансій за формою № 3-ПН. З огляду на вищевказане, представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
За таких обставин, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Закрите акціонерне товариство «Нікопольський ремонтний завод» є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон), встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Закритим акціонерним товариством «Нікопольський ремонтний завод» було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 року за формою №10-ПІ, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2010 році склала 490 особи. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди у кількості 20 осіб. Фактично були працевлаштовані інваліди у кількості 11 осіб.
На думку позивача, на підставі звіту за формою 10-ПІ за 2010 рік за місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач, повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції та в подальшому нараховану пеню у загальному розмірі 261784 грн. 35 коп.
Заперечуючи проти позову, відповідачем було зазначено, що відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.п.11,12 "Положення про Фонд соціального захисту інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. №1434, місцеві органи соціального захисту населення: виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації; щомісячно надсилають службі зайнятості заявки на навчання інвалідів; ведуть банк даних про інвалідів, які працюють і бажають працювати.
Згідно з ч.4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи, організації незалежно від форм власності щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог закону, відповідач на протязі 2010 року вживав всі можливі заходи працевлаштування інвалідів, а саме, подавав до Нікопольського міськрайонного центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, в яких були заявлені вакантні посади для працівників, яким встановлено інвалідність. Звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом звітного періоду. Доказів відмови в працевлаштуванні інвалідів матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
Згідно ст.18 даного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як визначено у Законі України "Про зайнятість населення", державна служба зайнятості, направляє для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів -відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань. Підприємства, установи і організації, незалежно від форми власності щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних місць (вакансій).
Отже, згідно норм чинного законодавства на підприємства покладений обов'язок по створювання робочих місць інвалідів, а не обов'язок по їх працевлаштуванню.
На підставі вищевикладеного, та виходячи з того, що відповідач дотримався усіх безумовних своїх обов'язків, передбачених законодавством (створив робочі місця для інвалідів, регулярно повідомляв про наявність робочих місць для інвалідів центр зайнятості), та вчинив усі залежні від нього дії для виконання умовних обов'язків, які залежать від наявності конкретних інвалідів, що мають бажання та змогу працювати, у задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закритого акціонерного товариства «Нікопольський ремонтний завод» про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені в сумі 261784 грн. 35 коп., слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст. 128, 160-162, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Дєєв
< Текст >