09.11.2011 < копія >
01 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/12800/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіШлай А. В. < Текст >
при секретаріГрищенко І.В.,
за участю:
представників
позивача
відповідача Флакс В.Л.., Портянко Г.А.,
Немченко О.В., Прошакової М.В., < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвалім" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Головного управління Державного Казначейства України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, стягнення суми
Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвалім» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000942305 від 29 вересня 2011 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 485 378 грн. та повідомлення-рішення № 0000972305 від 29 вересня 2011 року, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16 234 790 грн.; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська надати висновок про повернення позивачу 16 720 168 грн. та подати його для виконання Еоловному управлінню Державного казначейства України у Дніпропетровській області, стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість у розмірі 16 720 168 грн. В обґрунтування позову зазначено про те, що оскаржені повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Алвалім» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларується у періоді з 01.11.2010 року по 31.01.2011 року. Позивач не згоден висновками, викладеними в Акті перевірки № 3584/23-5/33275679, щодо завищення ним бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за грудень 2010 року у розмірі 458 378 грн., за січень 2011 року у розмірі 6 496 117 грн., за лютий 2011 року у розмірі 9 738 673 грн.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та пояснили суду, що згідно контракту, укладеному з компанією ТЕБЕА, у листопаді, грудні 2010 року та у січні 2011 року поставлено ТОВ «Алвалім» устаткування для прийому та передачі радіосигналу, що використовується для організації цифрових магістральних потоків зв'язку цивільного використання на загальну суму 83 327 011,83 грн. Вартість устаткування оплачена нерезиденту, що відображено у податкових накладних, вантажних митних та податкових деклараціях. Нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість здійснено без порушень, що підтверджено Актом перевірки. Зазначене вище устаткування на час перевірки не введено в експлуатацію і обліковується на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Побудова цифрової телекомунікаційної радіорелейної мережі ТОВ «Алвалім» є тривалим процесом, тому устаткування обліковується на рахунку 15 і вже після введення в експлуатацію обліковується на 10 рахунку, як основні засоби. Позивач не згоден з висновками відповідача, який вважає, що право на включення до податкового кредиту виникає у ГОВ «Алвалім» по факту введення придбаного ним . устаткування в експлуатацію та використання його у господарській діяльності, оскільки такі висновки суперечать положенням підпункту 14.1.138 пункту 1.38 статті 14 Податкового кодексу України, які містять поняття основних засобів. Право на податковий кредит, на думку позивача, виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська адміністративний позов не визнала, виклавши свої заперечення письмово, в яких зазначено про те, що під час перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвалім» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлено від'ємне значення по декларації за листопад 2010р.,за грудень 2010р.,січень 2011р. виникло за рахунок імпорту радіообладнання відповідно в сумі 25 748 512грн.,57 712 001грн., 48 941 280грн. Також від'ємне значення по деклараціям за грудень 2010р. та січень 2011р. виникло за рахунок отримання послуг від нерезидента відповідно за грудень в сумі 23391566грн. ПДВ 4678313грн.та у січні в сумі 48941280грн. ПДВ 9788256грн. січень 2011р. Фактично у перевіряємому періоді згідно контракту VTT/09K/UK.R/001/MA від 21.11.2008р з компанією TESLA, joint -stock company підприємством ТОВ „ Алвалім" було придбано устаткування для прийому та передачі радіосигналу цифрова Involution Series GHz для організації цифрових магістральних потоків зв'язку, цивільного використання. Вищевказане устаткування отримано підприємством по імпортним контрактам у листопаді 2010р. на суму 25 716 338,16грн. та у грудні 2010р. на суму 57 610 673.67грн. Згідно наданих до перевірки бухгалтерським регістрам встановлено, що устаткування було оприбутковане на 15 рахунку „Капітальні інвестиції". У перевіряємому періоді проведені монтажні роботи устаткування та отримана підприємством проектна документація на провадження на території України Microwave Networks та оприбутковано у грудні 2010 р. на 15 рахунок у розмірі 52 734 963,90грн. Підприємством по день підписання акту перевірки вищевказані устаткування не введені в експлуатацію та відповідно не оприбутковані на 10 рахунок «основні засоби», станом на 28.02.11р. на рахунку 15 дебетове сальдо складає у розмірі 136 113 696,07грн. Вищевказане обладнання у перевіряємому періоді та на теперішній час не використовувалось в господарській діяльності підприємства ГОВ „Алвалім". Загальний обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців які передують заявленій до відшкодування сумі ПДВ по декларації за січень складають 843843 грн., відповідно по декларації за лютий 870 808грн. Відповідно до абзацу 2 пункту 200.5 статті 200 Податкового Кодексу України зі змінами та доповненнями, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менш, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
У судовому засіданні представники відповідача просили суд відмовити у задоволенні адміністративного позову та пояснили суду.
Відповідач - Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області належним чином повідомлене про день, місце і час судового засідання, уповноваженого представника не направило, про причини неприбуття суд не повідомило.
Справа розглянута по суті відповідно до ч. З ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України без участі представника відповідача - суб»єкта владних повноважень.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, встановив, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок відшкодування податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Немченко О.В. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвалім» з питань достовірності суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 458 378 гри. по декларації за грудень 2011 року, яка виникла за рахунок від»ємного значення з ПДВ. що декларувалось в період з 01.11.2010 р. по 31.11.2010 р., у сумі 6 496 117 грн. по декларації за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.. у сумі 9 738 673 грн. по декларації за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ. що декларувалось в період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., за наслідками якої 21 вересня 2011 року складений Акт № 0004690 (3584/23-5/33275679). В ході перевірки встановлені порушення п.п. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за грудень 2010 року у розмірі 458 378 грн., порушення абз. 2 п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України - в частині завищення суми ПДВ заявленої до відшкодування по деклараціям з 1ІДВ: за січень 2011 року у розмірі 6 496 117 грн., лютий 2011 року у розмірі 9 738 673 грн. На підставі зазначеного Акту 29 вересня 2011 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0000942305, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алвалім» зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 485 378 грн. та повідомлення-рішення № 0000972305. яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алвалім» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16 234 790 грн.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір з приводу наявності у позивача права на податковий кредит за поданими ним деклараціям з податку на додану вартість. Відповідач вважає, що оскільки устаткування, яке позивач придбав за зовнішньоекономічним контрактом не введено в експлуатацію, воно не належить до основних засобів. В обґрунтування свої правової позиції відповідач посилається, у тому числі, на підпункт 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування підприємств", відповідно до якого об'єкти незавершеного будівництва, балансова вартість яких складається із нарахованих витрат на придбання (створення таких об'єктів), до введення їх в дію (прийняття в експлуатацію) не використовуються в господарській діяльності платника податку, то такі об'єкти до цього часу не вважаються основними фондами.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про податок на додану вартість» ( до 01.01.2011 року) та Податковим кодексом України ( з 01.01.2011 року).
Згідно п.1.7. Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін. у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Таким чином, зазначений вище Закон не пов'язував право на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум податку з введенням основних фондів в експлуатацію, тому суд вважає, що позивач мав правові підстави на включення сплачених ним сум податку в податковий кредит звітного періоду.
Відповідно до пп. 14.1.138 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Отже, в цілях оподаткування матеріальні активи вважаються основними засобами, якщо такі активи призначаються для використання у господарській діяльності платника податку, їх вартість перевищує 2500 гри. та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) таких активів з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Будь-яких додаткових умов, у тому числі, щодо введення основних засобів в експлуатацію, Податковий кодекс України не містить. Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідачем під час перевірки встановлено, що загальний обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, які передують заявленій до відшкодування сумі ПДВ по декларації за січень складають 843843 грн.. відповідно по декларації за лютий 870 808грн. Посилаючись на приписи абзацу 2 пункту 200.5 статті 200 Податкового Кодексу України відповідач дійшов висновку, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менш, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.
Однак, зазначена норма містить виключення, а саме - щодо нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.
Як встановлено судом, позивачем устаткування придбане для використання у його господарській діяльності - діяльності зв'язку. право на проведення якої підтверджено ліценцією Національної комісії з питань регулювання зв'язку України на користування радіочастотним ресурсом України № 466342. Зазначене устаткування відповідає умовам, визначеним пп. 14.1.138 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, є основними засобами, тому висновки відповідача щодо відсутності права позивача на податковий кредит є, на думку суду, помилковими.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у судовому засіданні не доведена правомірність прийнятих ним рішень про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування у розмірі 485 378 грн. та відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16 234 790 грн., тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про зобов'язання відповідача надати висновок про повернення позивачу 16 720 168 грн. та подати його для виконання Головному управлінню Державного казначейства України у Дніпропетровській області і стягнення з Державного бюджету України суму податку на додану вартість у розмірі 16 720 168 грн.
Так, п.200.15 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Оскільки відповідачем рішення суду не отримано, відсутні підстави для подачі ним вказаного висновку, а відтак - права позивача, як платника податку, на час розгляду справи в цій частині не порушені. Бездіяльність відповідача у наданні висновку або рішення про відмову у його наданні після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження є самостійними підставами для звернення позивача до адміністративного суду.
З тих же підстав суд відмовляє позивачу і у задоволенні вимог про стягнення суми податку на додану вартість.
Згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У випадку часткового задоволення адміністративного позову, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З урахуванням того, що судом задоволені немайнові вимоги позивача, на його користь підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати у розмірі сплаченого ним судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвалім» -задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000942305 від 29 вересня 2011 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алвалім» зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 485 378 грн.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000972305 від 29 вересня 2011 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Алвалім» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16 234 790 грн.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвалім» понесені ним судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >А.В. Шлай
< Текст >