08.11.2011 < копія >
22 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/9130/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Салюк Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області (далі - УПФУ в Апостолівському районі, відповідач), в якій просить:
- визнати неправомірними дії начальника УПФУ в Апостолівському районі щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів у відповідності до статті 37 Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати УПФУ в Апостолівському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі 10 посадових окладів, передбачену статтею 37 Закону України «Про державну службу» у зв'язку з виходом на пенсію.
В обґрунтування позову зазначено, що наказом УПФУ в Апостолівському районі від 03.06.2011 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи в порядку п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). На час звільнення стаж державної служби ОСОБА_1 становив 14 років 10 місяців 20 днів. Всупереч ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ (далі - Закон №3723), відповідно до якої державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів, листом начальника УПФУ в Апостолівському районі від 08.07.2011 року відмовлено ОСОБА_1 в отриманні грошової допомоги. Відмова відповідача обґрунтована тим, що обов'язковою умовою для виплати вказаної допомоги є звільнення працівника з посади державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію, а підставою звільнення ОСОБА_1 - п. 2 ст. 40 КЗпП України не є вихід на пенсію, що виключає можливість отримання грошової допомоги. Позивач зазначає, що використання такої додаткової соціальної гарантії з боку держави, як достроковий вихід на пенсію за певних умов не може бути підставою для позбавлення її права на встановлену статтею 37 Закону №3723 грошову допомогу в розмірі 10-місячних посадових окладів. Позивач в судове засідання не з'явилась, надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд розглядати справу в порядку письмового провадження. В обґрунтування заперечень зазначив, що обов'язковою умовою виплати 10 окладів є факт виходу на пенсію, тому якщо розірвання трудового договору відбувається з ініціативи працівника, він надає заяву в якій вказує підстави свого звільнення та додаткові підстави, передбачені законодавством. Оскільки ОСОБА_1 була звільнена згідно ст. 40 КЗпП України, тобто виключно з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, розірвання трудового договору у разі невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, здійснюється власником в односторонньому порядку та не потребує згоди працівника. Відповідачем врахований той, що підставою для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України не є вихід на пенсію, державному службовцю не виплачується передбачена ст. 37 Закону №3723 грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів.
Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши чинне законодавство, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом УПФУ в Апостолівському районі №29-о від 03.06.2011 року позивач була звільнена з посади головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж УПФУ в Апостолівському районі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України - невідповідність займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що відображено в трудовій книжці позивача, копія якої знаходиться у матеріалах справи.
На час звільнення ОСОБА_1 до досягнення нею пенсійного віку - 55 років, залишилось 1 рік, 4 місяці 28 днів, позивач мала страховий стаж 35 років 8 місяців 6 днів, стаж державної служби - 14 років 10 місяців 20 днів, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією трудової книжки.
06.06.2011 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 3723, що підтверджується довідкою УПФУ в Апостолівському районі № 2104/05-39 від 29.06.2011 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась з письмовою заявою до начальника УПФУ в Апостолівському районі, в якій просила надати відповідь щодо невиплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, передбачених ст. 37 Закону № 3723.
Листом № 3841/04-24 від 08.07.2011 року начальник УПФУ в Апостолівському районі повідомив ОСОБА_1, що згідно листа Пенсійного фонду України від 01.04.2010 року № 5599/09-01 звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП у разі невідповідності працівника займаній посаді внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню даної роботи не є вихід на пенсію та державному службовцю не виплачується передбачена ст. 37 Закону № 3723 грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів.
Відповідно до ст.37 Закону №3723 на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Згідно ст.21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні від 16.12.1993 р. №3721-ХІІ (далі - Закон №3721) особам перед пенсійного віку трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станам здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків 25 років, для жінок-20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Як вбачається з наведеного вище, маючи необхідний страховий стаж та стаж державної служби відповідно до ст.21 Закону №3721 позивач скористалась своїм правом і достроково вийшла на пенсію, у зв'язку з чим їй була призначена пенсія державного службовця.
В преамбулі Закону №3721 зазначено, що він гарантує ветеранам праці та громадянам похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя.
Згідно ст.37 Закону №3723 державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів.
Таким чином, виплата грошової допомоги за нормою ст. 37 Закону №3723 пов'язана з двома умовами: 1) вихід на пенсію; 2) стаж державної служби не менше 10 років. Інших додаткових умов для отримання цієї грошової допомоги законом не встановлено.
Норми ст.36 КЗпП України та ст.30 Закону №3723 не передбачають такої окремої підстави припинення трудового договору та/або державної служби, як вихід особи на пенсію. З чого можливо зробити висновок, що право на встановлену ст.37 Закону №3723 грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів мають особи, які вийшли на пенсію, в тому числі достроково, згідно ст. 21 Закону №3721, за наявності стажу державної служби 10 років, незалежно від підстав припинення трудового договору, оскільки законодавець пов'язує виплату такої допомоги насамперед з виходом державного службовця на пенсію, а не з підставами розірвання трудового договору.
А тому, використання позивачем такої додаткової соціальної гарантії з боку держави, як достроковий вихід на пенсію за певних умов, не може бути підставою для позбавлення її права на встановлену ст. 37 Закону №3723 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів.
На підставі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, згідно ст. 37 Закону №3723.
Стосовно визнання дій начальника УПФУ в Апостолівському районі неправомірними суд зазначає, що позовні вимоги повинні стосуватися лише осіб, що є відповідачами по справі. Подаючи до суду позовну заяву ОСОБА_1 визначила відповідачем лише орган державної влади - УПФУ в Апостолівському районі, а не посадову особу органу - начальника УПФУ в Апостолівському районі.
Отже, суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо правомірності чи неправомірності дій особи, що не є відповідачем по справі.
Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат, понесених позивачем у зв'язку з отриманням правової допомоги у розмірі 3000,00 грн., на підтвердження чого надано суду копію Договору про надання юридичних послуг від 15.07.2011 року, Акту прийому-передачі виконаних робіт від 05.08.2011 року, Свідоцтва про державну реєстрацію та Свідоцтва про сплату єдиного податку ОСОБА_2 - виконавця договору. Проте, суду не надано доказів на підтвердження фактичної сплати юридичних послуг у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи, що позивачем доведено сплату лише судового збору - 3,40 грн., суд вважає за можливе стягнути з Державного бюджету на користь позивача судовий збір у розмірі 1,70 грн., а в задоволенні клопотання про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 посадових окладів, передбачену статтею 37 Закону України «Про державну службу».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1,70 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 27 вересня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Бондар
< Текст >