08.11.2011 < копія >
07 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/10803/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Златіна С.В.
секретаря судового засідання - Лісна А.М.
представника позивача -не з'явився
представника відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, -
29.08.2011 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати визнати нечинною вимогу № 491 від 25.07.2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про сплату 1288,80 гривень.
Ухвалою від 03.10.2011 року відкрито провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідності до Закону України «Про систему оподаткування» зміни до інших законів про оподаткування стосовно надання пільг, зміни податків, зборів (обов'язкових платежів), механізму їх сплати вносяться до інших законів України не пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початком нового бюджетного року.
На підставі викладеного, позивач вважає, що повинен доплачувати страхові внески за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно із Законом України від 08.07.2010р. №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010р» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01.01.2011 року.
Позивач у судове засідання не з'явився; подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача також подав клопотання про розгляд справи без його участі та письмові заперечення на позовні вимоги, у яких заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що вимога про сплату заборгованості була прийнята ним у межах повноважень, у порядок та спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 являється фізичною особою - підприємцем та зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області.
У 2010 році позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, був платником єдиного податку.
Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-VІ, Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Відповідно до зазначених нормативно-правових актів на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплаті в установлені строки та в повному обсязі внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Законом України від 08.07.2010р. №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010р» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підпункт 3 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в наступній редакції: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть учать у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Вищевказаний закон України набрав чинності 17.07.2010 року з дня опублікування у газеті «Голос України» № 131 від 17.07.2010 року.
У відповідності до статтей 67 та 68 Конституції України Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Суд зазначає, що Законом України від 08.07.2010р. №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010р» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності, не визнаний у встановленому порядку неконституційним, а отже є обов'язковим до виконання особами, на яких він розповсюджується.
Обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески визначені ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» де зазначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування - квартал), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно Закону України від 08.07.2010р. №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010р» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімального страхового внеску у 2010 році для фізичних осіб - підприємців становив з липня по вересень - 294,82 гривень, з жовтня по листопад - 301,12 гривень та у грудні 306,10 гривень на місяць.
Позивачу необхідно було здійснити доплату до мінімального розміру страхового внеску, яка визначається як різниця між мінімальним страховим внеском та сплатою єдиного податку в розмірі 42%.
Сума доплати позивача до мінімального страхового внеску у 2010 році склала 1288,80 гривень в тому числі за липень, серпень та вересень 2010 року - 210,82 гривень, жовтень, листопад - 217,12 гривень та у грудні - 222,10 гривень.
Позивачем не виконувалися обов'язки щодо сплати страхових внесків тому, відповідно до п.2 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані або не сплачені у визначені ст.20 цього Закону строки, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягується з нарахуванням пені і фінансової санкції.
Відповідно до п.3 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» орган Пенсійного фонду України надсилає страхувальнику, який має недоїмку, вимогу про її сплату і протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду та у разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, орган Пенсійного фонду надсилає йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити її протягом десяти робочих днів після отримання.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Відповідачем була направлена вимога про сплату недоїмки № Ф-491 від 25.07.2011 року, копія якої знаходиться у матеріалах справи.
На підставі викладеного, суд відхиляє доводи позивача викладені у позовній заяві, та вважає дії відповідача щодо нарахування недоїмки зі сплати страхових внесків за період з липня по грудень 2010 року в сумі 1288,80 гривень та вимогу № 491 від 25.07.2011 року Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про сплату 1288,80 гривень законними та обґрунтованими.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено позовні вимоги, про визнання нечинною вимоги відповідача № 491 від 25.07.2011 року.
Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Встановлені статтями 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин.
Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) -індивідуального акта.
Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).
Аналогічну позицію займає Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 30.03.2010 року по справі № К-3253/08 (номер у ЄРСР 8765268).
Згідно статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати несе позивач.
Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області про визнання дій протиправними - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 07 листопада 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Златін
< Текст >