07.11.2011
< копія >
03 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/10727/11
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «РСП ЛТД»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 25 серпня 2011 року на виконання своїх владних повноважень, звернулось Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із адміністративним позовом, в якому позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РСП ЛТД» на свою користь адміністративно-господарські санкції у розмірі 8546,67 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 209,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інвалідів у 2010 році.
Представник позивача до судового засідання надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач до суду повторно не з'явився. Судом було направлено на адресу відповідача, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судову повістку на 20.10.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Також судом було направлено відповідачу судову повістку на 03.11.2011 року, однак ні конверт, ні повідомлення про вручення поштового відправлення до суду не повернулися. Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду.
Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене, враховуючи вимоги ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «РСП ЛТД» подано Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2010 рік, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42, у якому середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2010 році становила 9 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 0 осіб.
Відповідно до ч.3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ст.19 Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як вбачається із матеріалів справи, середньооблікова чисельність штатних працівників у відповідача у 2010 році становила 9 осіб, що підтверджується даними звіту за формою №10-ПІ за 2010 рік (а.с.6).
Виходячи із вищенаведеного, відповідач як роботодавець, що використовує найману працю 9 осіб, зобов'язаний забезпечити встановлення нормативу 1 робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів. Однак Відповідачем у звіті за формою №10-ПІ за 2010 рік зазначено, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, складає 0 осіб, що не відповідає вимогам ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідачем інваліди в повній кількості не працевлаштовані, що підтверджується даними звіту підприємства за формою № 10-ПІ за 2010 рік (а.с.6).
Відповідно до частини 3 статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює державна служба зайнятості.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.
Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 за погодженням з Держкомстатом.
Стаття 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Відповідач заперечень на адміністративний позов не надав, в судове засідання для дачі пояснень не з'являвся, жодних доказів, які б підтверджували факт, що відповідачем було вжито заходів щодо працевлаштування інвалідів у необхідній кількості протягом 2010 року, а саме: щомісячні звіти за формою № 3-ПН, що затверджено наказом Мінпраці України від 19.12.2005 року № 420, повідомлення у газети щодо наявності вакансій на вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів, докази направлення інвалідів на підприємство протягом 2010 року Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та Самарським районним центром зайнятості, доказів створення робочого місця для інваліда тощо.
Враховуючи те, що Відповідач повинен виконати норматив для працевлаштування 1 інваліда, проте не вживав заходів щодо працевлаштування інвалідів у необхідній кількості протягом 2010 року, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно до ч.1 ст.20 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до звіту за формою № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» відповідача за 2010 рік, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 17093,11 грн.
Відповідно до ч.4 статті 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, відповідач повинен був сплатити 8546,67 грн. до 16.04.2011 року.
Як вбачається із ч.2 ст.20 Закону, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (10,25%). Розмір пені за період з 16.04.2011 по 06.07.2011 року (82 дні) становить 209,92 грн.
Оскільки в добровільному порядку Відповідачем адміністративного-господарські санкції та пеня не сплачені, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з Відповідача.
За викладених вище обставин та відповідних доказів суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «РСП ЛТД» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РСП ЛТД» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 8546,67 грн. (вісім тисяч п'ятсот сорок шість гривень 67 коп.).
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «РСП ЛТД» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 209,92 грн. (двісті дев'ять гривень 92 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >В.С. Парненко
< Текст >