04.11.2011 < копія >
27 жовтня 2011 р. Справа № 2а-12722/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКоблової О. Д. < Текст >
при секретаріТуранській С.О.
за участю представників:
позивача
відповідача ОСОБА_3
Жаворонкова С.М. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська з позовними вимогами про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.09.2010 року № 0002692303, прийняте на підставі акту перевірки від 30.07.2010 року на бланку № 002790.
В обґрунтування позову зазначено, що 30 липня 2010 року працівниками ДПІ у Геніченському районі Херсонської області здійснено перевірку бази відпочинку «Ялинка», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ФОП ОСОБА_5 За результатами розгляду акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» прийнято рішення від 21 вересня 2010 року № 0002692303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 66 952,50 грн. за порушення абз.23 п. 1.2, ч. 2 п. 2.2, п. 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
Позивач зазначає, що вищезазначене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій незаконне, оскільки засноване на безпідставних висновках, зазначених в акті перевірки, тому підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що під час перевірки діяв в межах повноважень, наданих чинним законодавством, і тому винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є законним, отже, відсутні підстави для визнання його недійсним та скасування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, а також всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що працівниками ДПІ у Геніченському районі Херсонської області здійснено перевірку бази відпочинку «Ялинка», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ФОП ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), про що складено акт перевірки від 30 липня 2010 року № 002790/2303/НОМЕР_2, який підписаний гр. ОСОБА_6 без заперечень та зауважень.
Перевірка проведена з питання дотримання вимог Законів України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
Актом перевірки зафіксовано: неоприбуткування (несвоєчасне оприбуткування) готівкових коштів у книзі обліку доходів та витрат приватного підприємця ф.10, а саме: непроведення підприємцем обліку готівки на повну суму її фактичного надходження у книзі обліку доходів та витрат приватного підприємця в день отримання готівкових коштів у розмірі виручки, отриманої ФОП ОСОБА_5 від реалізації туристичних послуг. Порушення встановлено перевіряючими під час перевірки книги обліку доходів та витрат приватного підприємця ф.10 ОСОБА_5
За результатами розгляду акту перевірки від 30 липня 2010 року № 002790/2303/НОМЕР_2 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» прийнято рішення від 21 вересня 2010 року № 0002692303 про застосування до ФОП ОСОБА_5 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 66 952,50 грн. за порушення абз.23 п. 1.2, ч. 2 п. 2.2, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (із змінами та доповненнями).
Судом встановлено, що під час перевірки представник ФОП ОСОБА_5 гр. ОСОБА_6 надала перевіряючим пояснення щодо роботи бази відпочинку «Ялинка», в якому зазначила, що сплата готівкових коштів за ваучери (документи, які видаються споживачам при поселенні на базі відпочинку) здійснюється в день поселення споживача (початок туру). Крім того, гр. ОСОБА_6 зазначила, що записи у книзі обліку доходів та витрат приватного підприємця робляться особисто ОСОБА_5, тому записи у даній книзі й відсутні з 26.07.2010 року.
Факт прийняття позивачем готівкових коштів за ваучери підтверджується також актом перевірки, в якому відображено надання готівкових коштів у сумі 2 500,00грн.
Пунктом 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (із змінами та доповненнями) визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Пунктом 2.6 зазначеного Положення передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Відповідно до пункту 7 № 637 відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.
Позивачем у позові зазначено, що ваучери не є розрахунковими документами, тому не можуть бути прийнятими для відображення у книзі обліку доходів витрат. Даний факт не відповідає дійсності, оскільки матеріально-відповідальною особою позивача гр. ОСОБА_6 під час перевірки особисто прийняті готівкові кошти в сумі 2 500 грн. від перевіряючих, оформлено та видано останнім ваучер.
Крім того, твердження ФОП ОСОБА_5 спростовуються поясненнями, наданими під час перевірки гр. ОСОБА_6
Таким чином видані ваучери підтверджують факт сплати готівкових коштів саме при здійснені операції, оскільки ваучер надається по місцю поселення, а сплата відбувається у місці здійснення розрахунків.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що ст. 23 Закону України «Про туризм» від 15.09.1995 року № 324/95-ВР визначено, що ваучер - форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.
У договорі на туристичне обслуговування, укладеному шляхом видачі ваучера, мають міститися такі дані: найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії (дозволу) на відповідний вид діяльності, юридична адреса; прізвище, ім'я (по батькові) туриста (при груповій поїздці прізвища, імена (по батькові) членів групи); строки надання і види туристичних послуг, їх загальна вартість; назва, адреса та номер телефону об'єкта розміщення, його тип та категорія, режим харчування; розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора (турагента) або межі відповідальності суб'єкта туристичної діяльності за договором агентування; інші дані, обумовлені характером угоди, складом групи тощо; дата видачі ваучера. Ваучер є документом суворого обліку.
Порядок оформлення ваучера та його використання затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.
Такий порядок було розроблено та затверджено наказом Державної туристичної адміністрації України від 06.06.2005 року № 50, зареєстрованого в Мін'юсті за № 765/11045 від 18.07.2005 року.
П. 1.2 ст. 1 затвердженої Інструкції зазначено, що ваучер - документ, який є підставою і гарантією для отримання туристом оплаченої послуги або комплексу послуг у суб'єкта туристичної діяльності, що надала послуги. У разі замовлення туристом послуг у різних суб'єктів туристичної діяльності турист отримує ваучери у кількості, пропорційній кількості суб'єктів туристичної діяльності.
Ваучер оформляється суб'єктом туристичної діяльності, що реалізує туристу послугу або комплекс послуг.
Отже, вищезазначене спростовує твердження позивача, що ваучер не підтверджує фактичне отримання готівки.
Таким чином, підприємцем не було вписано в книгу обліку доходів та витрат суми у розмірі за 22.07.2010 року - 1 585,50 грн. (видано ваучерів на суму 2 640,00 грн., вписано в книгу 1 054,50 грн.); за 26.07.2010 року - 4 575,00 грн.; за 27.07.2010 року - 2 810,00 грн.; за 28.07.2010 року - 2 320 грн.; за 29.07.2010 року - 2 100,00 грн. Всього 13 390,50 грн.
Пунктом 7.3 Положення № 637 передбачено, що відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів, комерційних банків та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань. Контроль за держанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюється Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби (статті 2,3 Указу).
Фінансові санкції за неоприбуткування готівки в день надходження складають 13 390,50 х 5 = 66 952,50 грн.
Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано та правомірно прийнято рішення від 21 вересня 2010 року № 0002692303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, отже, порушень з боку відповідача з матеріалів справи не вбачається.
Таким чином, підстави для скасування рішення від 21 вересня 2010 року № 0002692303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій відсутні.
Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладе, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Що стосується позовних вимог позивача про покладення на відповідача судових витрат, то суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 не підлягають задоволенню, в задоволенні клопотання про стягнення судових витрат належить відмовити.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним та скасування рішення - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Повний текст постанови складений 28 жовтня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >О. Д. Коблова
< Текст >