03.11.2011 < копія >
01 листопада 2011 р. Справа № 2а/0470/12700/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗахарчук Н. В. < Текст >
при секретаріЧмух Ю.В.
< за участю/без участі >
< найменування Пр. > < ПІБ Представників > < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
07.10.2011 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання нечинним рішення про відмову в державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради (далі - відповідач) від 15.06.2011р., також просить зобов'язати Комунальне підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради з замовленням № 07/09051 від 19.05.11р щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 однак відповідачем була надана відповідь про відмову в державній реєстрації прав. Позивач вважає вказане рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради таким, що суперечить вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом порушених прав.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, але надав заперечення по справі, згідно яких проти позову заперечує, посилаючись на те, що подані позивачем документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства України, також зазначив, що відповідно до п.10 додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. №157/6445 (із змінами та доповненнями станом на 28.07.2010р., що набрали чинності 01.10.2010р.) існує Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, а саме: "... рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна...". Натомість, у наданому позивачем рішенні Красногвардійського районного суду від 30.08.2010р. та рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.01.2011р. не визнано право власності на квартиру, а лише виділено у власність, у зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2010 року по справі №2-0072-2010 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, 3-я особа гаражно-будівельний кооператив «Красногвардієць» про розподіл спільної сумісної власності було позов задоволено частково. А саме, позивачу, було виділено в натурі у власність квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль ХОНДА CRV д/н НОМЕР_1 стягнено компенсацію на 2/3 частини квартири у розмірі 204660 грн., грошову компенсацію на ? частину автомобіля у розмірі 40513 грн. ОСОБА_4 було виділено в натурі у власність приміщення магазину непродовольчих товарів, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тітова, 30, та стягнено грошову компенсацію на користь позивача за 1/3 частину приміщення магазину у розмірі 227 468 грн.
Відповідно до рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2011 року, рішення суду першої інстанції було скасовано в частині розподілу приміщення магазину непродовольчих товарів та квартири, з мотивуванням, що частки дружини та чоловіка є рівними. У власність ОСОБА_4 було виділено приміщення магазину непродовольчих товарів, яке розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Титова, 30 та стягнення на користь позивача за належну йому ? частину приміщення магазину непродовольчих товарів за вищезазначеною адресою у розмірі 341202 грн. ОСОБА_3 у власність було виділена квартира АДРЕСА_1 та стягнено на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за належну їй ? частину даної квартири у розмірі 153 495 грн.
У зв'язку з вищезазначеним позивач 19.05.2011 р. звернувся до відповідача зі замовленням № 07/09051 щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1
Однак, 15 червня 2011 року Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради було розглянуто заяву позивача про реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 та прийнято рішення про відмову в державній реєстрації.
Відмову в реєстрації права власності Відповідач обґрунтував тим, що подані позивачем документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства України, також зазначив, що відповідно до п.10 додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. №157/6445 (із змінами та доповненнями станом на 28.07.2010р., що набрали чинності 01.10.2010р.) існує Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, а саме: "... рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна...". Натомість, у наданому позивачем рішенні Красногвардійського районного суду від 30.08.2010р. та рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.01.2011р. не визнано право власності на квартиру, а лише виділено у власність позивачу. Окрім цього, зазначив, що у вищезазначених рішеннях не вказана повна характеристика квартири, тобто із чого вона складається, відповідно проведеної технічної інвентаризації, а саме: загальна - 48,2 кв.м та житлова площа - 30,1 кв.м. та опис майна.
Так, статтями 2 та 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01 липня 2004 року № 1952 (далі - Закон України № 1952) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Державна реєстрація прав здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав.
Також, згідно із пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України № 1952 до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Отже, підпунктом 1.4. пункту 1 Тимчасового положення визначено, що державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Відповідно до статті 19 Закону України № 1952 та додатку 1 Тимчасового положення, а саме пункту 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна - це рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України № 19-32/30 від 22.06.2007 р. "Щодо надання роз'яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна" визначено, що Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Тобто, виходячи із вище зазначених норм суд дійшов висновку, що позивач не виконав всі визначені чинним законодавством приписи, не надав органам реєстрації права власності передбачені чинним законодавством України документи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2010 року по справі №2-0072-2010, яке набрало законної сили не було встановлено право власності на об'єкти нерухомого майна або факту права власності на об'єкти нерухомого майна АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, а лише виділено у власність, в рішенні суду не зазначено хто є власником нерухомого майна АДРЕСА_1, а тому відмова відповідача в державній реєстрації права власності ОСОБА_3, не визнаного рішенням суду, ґрунтується на законі.
Тобто, суб'єкт владних повноважень (відповідач) Комунальне підприємство «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» діяв по відношенню до позивача ОСОБА_3 (відмова в державній реєстрації права власності) - на підставі та у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд, згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на вище наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.11, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 04.11.2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >Н.В. Захарчук
< Текст >