03.11.2011 < копія >
28 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/11201/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддя
суддя Лозицької І.О.
Ніколайчук С.В.
Кальник В.В. < Текст >
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
за участю:
позивача
представник відповідача ОСОБА_5
ОСОБА_6 < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного Управління внутрішніх військ МВС України про визнання дій протиправними та скасування рішення від 07 жовтня 2010 року
У вересні 2011 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним адміністративним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачем до Головного Управління внутрішніх військ МВС України, було надіслано рапорт про визнання ОСОБА_5 учасником бойових дій, про що 07 жовтня 2010 року комісією з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Головного Управління внутрішніх військ МВС України з урахуванням документів, які свідчили про виконання позивачем службових завдань, пов'язаних з масовими антигромадянськими проявами на території Азербайджанської, Грузинської, Киргизької, Узбекської РСР та інших, дійшла висновку про неможливість визнати позивача учасником бойових дій, за таких обставин, позивач просив: визнати протиправним і скасувати рішення комісії Головного Управління внутрішніх військ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій від 07 жовтня 2010 року про відмову у визнанні учасником бойових дій та зобов'язати Головне Управління внутрішніх військ МВС України вчинити дії щодо розгляду питання про визнання ОСОБА_5 учасником бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразка відповідним рішенням суду.
В судовому засіданні позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з викладених в позовній заяві підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись в своїх письмових запереченнях, що позивач до іншої держави у закордонне відрядження не направлявся, а направлявся лише у службове відрядження в межах однієї держави -Радянського Союзу, таким чином, на підставі вищевикладеного та керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 02 вересня 2010 року на адресу Головного Управління внутрішніх військ МВС України був надісланий рапорт про визнання ОСОБА_5 учасником бойових дій. До рапорту були надані архівні виписки із наказів командира військової частини 3665 МВС СРСР, архівна довідка Центрального архіву MO Республіки Узбекистан від 16 квітня 2010 року №1115, про те, що під час проходження військової служби у військовій частині 3665 ВВ МВС СРСР (103 окремий оперативний батальйон) за рішенням уряду СРСР, залучався до виконання спеціальних завдань в умовах надзвичайного стану та при вирішенні збройних конфліктів по нормалізації обстановки.
На території Азербайджанської, Грузинської, Киргизської, Узбекської PCP, а саме, з 15 січня по 05 березня 1990 року (м. Баку Азербайджанської PCР), з 19 травня по 24 травня 1990 року (м. Тбілісі Грузинської PCP), з 25 травня по 05 червня 1990 року (м. Степанакерт НКАО Азербайджанської РСР), з 06 червня по 27 серпня 1990 року (м. Ош Киргизської PCP). Крім того, в м.Андіжан Узбекській PCP по місцю дислокації військової частини 3665 07 червня 1990 року було введено режим надзвичайного стану. З 24 травня по 09 липня 1992 року залучався до виконання завдань в зоні особливого режиму в районі державного кордону України з Республікою Молдова (Придністровський конфлікт).
07 жовтня 2010 року комісія з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Головного Управління внутрішніх військ МВС України, з урахуванням документів, які свідчили про виконання позивачем службових завдань, пов'язаних з масовими антигромадянськими проявами на території Азербайджанської, Грузинської, Киргизської, Узбекської PCP та інших, зіславшись на Постанову Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1994 року №63, дійшла висновку про неможливість визнати учасником бойових дій.
Відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території", затвердженого Постановою КМУ № 63 від 08 лютого 1994 року (із змінами та доповненнями) учасниками бойових дій можуть бути визнані особи, які після грудня 1979 року, направлялись в інші країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. У таких випадках видавалися довідки Головного Управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях, проте, військовослужбовцям внутрішніх військ МВС СРСР, такі довідки не видавалися, так як ВВ МВС СРСР ніколи не входили до складу Збройних Сил.
Позивачем зазначено, що військовослужбовці військової частини 3665 ВВ МВС СРСР були відряджені для виконання служби з охорони громадського порядку в умовах надзвичайного стану, контролю за дотриманням населенням умов введеного комендантського часу, припинення збройних сутичок між населенням.
Оскільки відповідно до ст.6 п.2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно положень якої учасниками бойових дій визнаються особи, які працювали чи перебували у відрядженні у державах де в цей період велися бойові дії і брали участь у бойових діях. Також, у відповідності до ст. 46 Конституції України, де вказано, що громадянам гарантовано право на соціальний захист, складовою якого також є права та пільги, передбачені учасниками бойових дій, та яке згідно ст. 24, 64 Конституції України не може бути обмежено за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками, так як громадяни мають рівні конституційні права та є рівними перед законом.
В силу ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає за можливе визнати протиправним і скасувати рішення Комісії Головного Управління внутрішніх військ МВС України та зобов'язати Головне Управління внутрішніх військ МВС України вчинити дії щодо розгляду питання про визнання позивача учасником бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразка.
Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними доказами. Вказане є підставою для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 69, 70, 71, 122, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_5 до Головного Управління внутрішніх військ МВС України про визнання дій протиправними та скасування рішення від 07 жовтня 2010 року - задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Комісії Головного Управління внутрішніх військ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій від 07 жовтня 2010 року про відмову у визнанні учасником бойових дій.
Зобов'язати Головне Управління внутрішніх військ МВС України вчинити дії щодо розгляду питання про визнання ОСОБА_5 учасником бойових дій та видачі посвідчення встановленого зразка
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >І.О. Лозицька
< Текст >