03.11.2011 < копія >
18 жовтня 2011 р. Справа № 2а-8396/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В. < Текст >
при секретаріГрачовій В.М.
за участю:
представників відповідача Іванової В.М., Філіної Г.В. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень-рішень
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровськ, в якому позивач просить визнати нечинним податкові повідомлення-рішення від 19.03.2010 року №0000421701/0, від 19.03.2010 року №0000431701/0, від 28.05.2010 року №0000421701/1-11246/10/17-308, від 28.05.2010 року №0000431701/1-11245/10/17-308.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ревізори відповідача прийшли до висновку, що позивачем порушено розділ IV, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2008 рік, у сумі 735000,00грн.; п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України №168 «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 980000,00 грн. Зазначені порушення, на думку відповідача, виникли у зв'язку з тим, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 перераховувались кошти на рахунки ПП «Надір-Агро», TOB «Аскелла», ТОВ "Селерітас-7", ПП "СК-Сельторг" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємця призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Проте позивачка не погоджується з такими висновками перевіряючих, посилаючись на те, що навіть станом на день звернення до суду зазначені підприємтсва значаться в державному раєесті підприємств як зареєстровані, товар придбавався та використовувався у виробництві.
Відповідач надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м.Дніпропетровська проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, якою встановлені порушення розділу IV, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2008 рік, у сумі 735000,00грн.; п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України №168 «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 980000,00 грн. За результатами перевірки складено акт №492/17-3/НОМЕР_1 від 16.03.2010 року та винесено податкові повідомлення-рішення №0000431701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 980000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 490000,00 грн., №0000421701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 735000,00 грн. В ході адміністративного оскарження, рішенням відповідача від 28.05.2010 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу позивача без задоволення. Таким чином, дії відповідача щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідають вимогам законодавства.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд за відсутності позивача, просив позов задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечували, просили в задоволені позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків
В ході судового засідання встановлено, що Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м.Дніпропетровська проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складений Акт №492/17-3/НОМЕР_1 від 16.03.2010 року, яким встановлено, що підприємцем порушено розділ IV, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2008 рік, у сумі 735000,00грн.; п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України №168 «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 980000,00 грн., у тому числі по періодах:
за липень 2008 року в сумі 560583,00 грн.,
за серпень 2008 року в сумі 38333,00 грн.,
за вересень 2008 року в сумі 369417,00 грн.,
за січень 2009 року в сумі 11667,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0000431701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 980000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 490000,00 грн., №0000421701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем 735000,00 грн.
В ході адміністративного оскарження, рішенням відповідача від 28.05.2010 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2008р. по 31.12.2009р. були встановлені взаємовідносини позивача з:
ПП "НАДІР-АГРО" на загальну суму поставки 4929000,00 грн. у ПДВ 821500,00 грн.;
TOB "АСКЕЛЛА" на суму поставки в розмірі 170000,00 грн. в ПДВ 28333,33 грн.
На підтвердження правовідносин позивачки з ПП «НАДІР-АГРО» надано рахунки-фактури, платіжні документи, податкові накладні. ОСОБА_5 у податковому обліку на підставі:
рахунків - фактур та платіжних документів витрати в сумі 4107500,00 грн. включено до складу витрат, пов'язаних з одержанням доходу за липень - вересень 2008 року;
податок на додану вартість в сумі 821500,00 грн. включено до складу податкового кредиту за липень-вересень 2008 року та січень 2009 року.
На підтвердження правовідносин позивачки з ТОВ «Аскелла» також надано рахунки-фактури, платіжні документи, податкові накладні. ОСОБА_5 у податковому обліку на підставі:
рахунків-фактур та платіжних документів витрати в сумі 141666,67 грн., включені до складу витрат, пов'язаних з одержанням доходу в декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня за три квартали 2008 року та 2008 року;
податок на додану вартість в сумі 28333,33 грн. включено до складу податкового кредиту за серпень 2008 року.
У заяві ОСОБА_6 від 24.10.2009р. на ім'я прокурора Ленінського району м.Дніпропетровська зазначено, що ПП "НАДІР-АГРО" та TOB "АСКЕЛЛА" відкрито їм (ОСОБА_6.) з метою прикриття завідомо незаконної діяльності по проведенню безтоварних операцій, надання послуг без наявності відповідної ліцензії по оприбуткуванню грошових коштів для підприємств різних форм власності, та також для ухилення від сплати податків.
При формуванні податкового кредиту підконтрольних підприємств, таких як ПП «НАДІР-АГРО» та TOB «Аскелла», у податковій звітності вказаних підприємств зазначалося придбання товарів від ряду «фіктивних» фірм. Фактично товарів, робіт, послуг від ПП «НАДІР-АГРО» та TOB «Аскелла» ніколи не отримували. Ніяких документів, підтверджуючих зазначені взаємовідносини не існує.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 грудня 2010 року по кримінальній справі №1-313/2010 встановлено, що ОСОБА_6 в період з липня 2007 року по лютий 2009 року з метою проведення операцій з фінансовими активами, які проводились за рахунок та в інтересах третіх осіб, відкрив фіктивні підприємства, які в порушення вимог ст.ст.1, 4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не було внесено у відповідний державний реєстр фінансових установ і внутрішні правила діяльності яких не були погоджені у встановленому порядку, після чого складав бухгалтерські документи, які є підставою для зарахування безготівкових грошових коштів на рахунки створених підприємств.
Зважаючи на факти встановлені постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 грудня 2010 року по кримінальній справі № 1-313/2010 та заявою ОСОБА_6 від 24.10.2009р. на ім'я прокурора Ленінського району м. Дніпропетровська, вбачається, що фактично Позивачка ніколи не оримувала від ПП «НАДІР-АГРО» та TOB «Аскелла» сої з причини її фізичної відсутності у ПП «НАДІР-АГРО» та TOB «Аскелла», оскільки ні ПП «НАДІР-АГРО» ні TOB «Аскелла» ніколи не придбавали сою.
Таким чином, правочини між Позивачкою та ПП "НАДІР-АГРО" і TOB «Аскелла», викладені у вигляді вищевказаних рахунків-фактур, платіжних документів та податкових накладних в силу ч.1 ст. 215 ЦК України є нікчемними, оскільки укладені в порушення ч.1, ч.5 ст.203 ЦК України та в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Крім того, щодо взаємовідносин позивача з ПП «СК-Сельторг», то у перевіряємому періоді ОСОБА_5 з розрахункового рахунку перераховано 781000,00 грн. на рахунок ПП „СК-Сельторг".
Позивачкою у податковому обліку на підставі:
рахунків-фактур та платіжних документів витрати в сумі 650833,33 грн., включені до складу витрат, пов'язаних з одержанням доходу в декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня за три квартали 2008 року та 2008 року;
податок на додану вартість в сумі 130166,67 грн. включено до складу податкового кредиту за липень 2008 року.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2009 року по кримінальній справі №1-П-367/09 встановлено, ОСОБА_8 08 квітня 2008 року не маючи на меті здійснювати господарську діяльність, з метою приховування незаконної діяльності зареєстрував приватне підприємство «СК-Сельторг», 24 січня 2008 року зареєстрував ТОВ "Селерітас-7".
Далі, не маючи на меті здійснювати господарську діяльність, підприємство надавало різним підприємствам реквізити та документи, відповідно до яких ПП «СК-Сельторг»та ТОВ "Селерітас-7" нібито продавали та купували товари народного вжитку підприємствам, а зазначені підприємства перераховували на рахунок ПП «СК-Сельторг» та ТОВ "Селерітас-7" безготівкові грошові кошти нібито в рахунок оплати за отриману продукцію.
Таким чином, правочини між Позивачкою та ПП «СК-Сельторг» й ТОВ "Селерітас-7", викладені у вигляді вищевказаних рахунків-фактур, платіжних документів та податкових накладних в силу ч.1 ст.215 ЦК України є нікчемними, оскільки укладені в порушення ч.1, ч.5 ст.203 ЦК України та в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Частиною 4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Посилання позивача на ту обставину, що на момент здійснення провадження по справі підприємства не є ліквідованим або знятими з державної реєстрації, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки поняття угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, не є ідентичним поняттю угоди, укладеної недієздатною (ліквідованою) особою.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, при цьому суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 8 КАС України).
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, зважаючи на факти встановлені постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 грудня 2010 року по кримінальній справі № 1-313/2010 та постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 квітня 2009 року по кримінальній справі №1-П-367/09 щодо фізичної відсутності та фактично відсутності господарської діяльності у ПП “НАДІР-АГРО”, TOB “Аскелла”, ПП “СК-Сельторг”, ТОВ "Селерітас-7", угоди між зазначеними підприємствами та позивачкою є нікчемними, а тому податковою службою вірно донараховано суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, а оспорювані повідомлення рішення слід визнати законним та обґрунтованим.
З огляду на сукупність викладених обставин суд доходить висновку про відмову в задоволені позовних вимог.
Керуючись статтями 11, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >О.В. Єфанова
< Текст >