19.10.2011
копія
19 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/11170/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М. < Текст >
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької міжрайонної Державної податкової інспекції до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про звернення стягнення на активи, -
06 вересня 2011 року Криворізька міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в якому просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь держави податковий борг по земельному податку у сумі 407,82 грн. та по орендній платі з фізичних осіб у сумі 930,93 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач має податковий борг по орендній платі за землю та земельного податку з фізичних осіб внаслідок несплати поточних узгоджених податкових зобов'язань, нарахованих згідно наданих до Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції податкової декларації з орендної плати за землю №2013 від 15.02.2011 року та податкового розрахунку земельного податку №1857 від 08.02.2011 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся повісткою з поштовим повідомленням, яке направлялось за офіційним місцем знаходження згідно довідки органу реєстрації, проте конверт повернувся з відміткою до суду «за зазначеною адресою не знаходиться».
Згідно з ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач заперечення на позов не надав, правом участі у судовому засіданні не скористався.
Суд вважає, що відсутність відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.
Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 6 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);
- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);
пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);
- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).
У відповідності із статтею 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації); повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).
Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 26.03.2001 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Криворізької міської ради та взята на податковий облік Криворізькою МДПІ.
Станом на 25.08.2011 за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 лічиться податковий борг з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в сумі 930,93 грн., визначений самостійно платником податків у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік №2013 від 15.02.2011 р. та з земельного податку фізичних осіб в сумі 407,82 грн., визначений самостійно платником податків у податковому розрахунку земельного податку за 2011 рік №1857 від 08.02.2011 р.
Наявність податкового боргу у відповідача також підтверджується розрахунком податкового боргу станом на 25.08.2011 р., обліковою карткою платника з оренди землі станом на 25.08.2011 р.
Статтею 9 Податкового кодексу України встановлено, що плату за землю віднесено до загальнодержавних податків та зборів. Зазначений податок справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Стаття 269 Кодексу визначає, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Пунктом 287.1 статті 287 Кодексу встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 287.3 статті 287 Кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
У поданому до Криворізької МДПІ податковому розрахунку земельного податку відповідачем самостійно нараховано та не сплачено земельний податок, а самостійне декларування податкових зобов'язань свідчить про узгодженість визначених у відповідних розрахунках зобов'язань.
Оскільки у добровільному порядку відповідач податковий борг не сплатив, позивачем була направлена податкова вимога від 09.03.2011 р. № 210, яка була отримана відповідачем 09.03.2011 р. Однак зазначені дії до погашення боргу не призвели.
Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов Криворізької МДПІ до фізичної особи -підприємця фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості в сумі 1338 грн. 75 коп. підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь держави податковий борг по орендній платі за землю у сумі 930,93 грн.(дев'ятсот тридцять гривень дев'яносто три копійки) на р/р № 33216815700107, Банк ГУДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, ОКПО 24232353, код платежу 13050500, отримувач місцевий бюджет Кіровської сільської ради.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь держави податковий борг по земельному податку з фізичних осіб у сумі 407,82 грн. (чотириста сім гривень вісімдесят дві копійки) на р/р № 33218813700107, Банк ГУДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, ОКПО 24232353, код платежу 13050300, отримувач місцевий бюджет Кіровської сільської ради.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис)
З оригіналом згідно.
Суддя
Постанова не набрала законної сили
19 жовтня 2011 року.
СуддяВ.М. Олійник
В.М. Олійник
В.М. Олійник