01.11.2011
< копія >
27 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/5829/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.,
при секретарі Литвин Ю.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромторг»до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання рішень недійсними, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпромторг», звернувся до суду з позовом до Новомосковської ОДПІ про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 26.04.11 №0000632320 з податку на прибуток у розмірі 281 690 грн. та податкового повідомлення-рішення від 26.04.11 №0000662320 з податку на додану вартість у розмірі 225 351 грн.25 коп. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що висновки перевірки не узгоджуються з положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», всі документи, складені в підтвердження виконання договорів, укладених Позивачем з ТОВ «Тезин Крим», були оглянути працівниками податкового органу, їх невідповідність положенням закону не встановлена. На думку позивача наявність складу безоплатності господарських операцій в рамках зазначених договорів податковим органом не доведена. Представником позивача на виконання вимог ухвали суду направлені копії первинних документів, як-то видаткових накладних, специфікації, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, в підтвердження реальності господарських взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «Тезин Крим», а також копію рішення господарського суду, яким договір, укладений Позивачем та ТОВ «Тезин Крим», недійсними не визнаний. В судове засідання, призначене на 27.10.11, позивач не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження та задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач, Новомосковська ОДПІ, правом участі у розгляді справи не скористався, свого уповноваженого представника в судові засідання 14.06.11, 12.07.11,18.08.11, 15.09,11 04.10.11, 27.10.11, про проведення яких повідомлявся вчасно та належним чином, не направив, причини неявки суду не повідомив, заперечення проти позову не надав.
З огляду на викладене, враховуючи, що матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а також зважаючи на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі документами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Вивчивши доводи позову, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.
З 22.03.11 по 30.03.11 Новомосковською ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.10 по 31.12.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10 по 31.12.10. Перевірка проведена на підставі наказів ОДПІ від 21.03.11 №223, від 28.03.11 №268 та направлень від 21.03.11 №114 та від 28.03.11 №137. Результати перевірки оформлені Актом від 06.04.11 №100/232/31898098. З посиланням на згаданий акт ОДПІ були винесені податкове повідомлення-рішення від 26.04.11 №0000632320 з податку на прибуток у розмірі 281 690 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.04.11 №0000662320 з податку на додану вартість у розмірі 225 351 грн. 25 коп.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 06.04.11 №100/232/31898098 висновки податкового органу про порушення ТОВ «Укрпромторг» п.1.32. ст.1 п.1.23 ст.1, п.5.1, пп5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 225 352 грн., а також пп.7.4.1 та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 180 281 грн. На думку ОДПІ Позивач за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Тезин Крим», в порушення п.5.1 та пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зависив показники витрат на придбання товарів в сумі 901 408 грн. через перевищення вартості придбання цього товару над ціною продажу ідентичних товарних позицій з одним контрагентом та в одному податковому періоді. Сума податкового кредиту з ПДВ в розмірі 180 281 грн., яка сформована Позивачем у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Тезин Крим», не находить свого відображення у податкових зобов'язаннях, оскільки перевищує ціну придбання товарно-матеріальних цінностей над ціною продажу, отже не може бути пов'язаною з господарською діяльності Позивача.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Між Позивачем та його контрагентом ТОВ «Тезим Крим» був укладений договір від 06.10.10 №06/10-10, на виконання якого позивачем від ТОВ «Укрпромторг» на протязі жовтня-листопада 2010р. був одержаний товар (господарчі товари в асортименті) на загальну суму 15 723 689,02 грн., в т.ч. ПДВ - 2 620 614,84 грн. В матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товару від ТОВ «Тезим Крим» на адресу Позивача. Суд відмічає, що зазначені товарно-транспортні накладні були досліджені посадовими особами податкового органу під час перевірки та відображені в акті перевірки, факт поставки товару за договором №06/10-10 в акті не заперечується. Факт отримання Позивачем товарів за договором від 06.10.10 №06/10-10 підтверджуються також наявними в матеріалах справи Специфікаціями на загальну суму 15 723 689,02 грн., видатковими накладними, виписаними постачальником ТОВ «Тезим Крим» одержувачу ТОВ «Укрпромторг», судовим оглядом яких встановлена їх відповідність вимогам до оформлення первинних документів, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Розрахунки за поставлений товар здійснювались Позивачем в безготівковій формі через розрахунковий рахунок, а також шляхом заліку однорідних вимог на суму 14 809 319,83 грн. Первинні банківські документи були дослідженні посадовими особами податкового органу під час здійснення перевірки та їх копії додані до акту, що вбачається зі змісту акту перевірки (арк. акту 10), отже факт оплати товару ОДПІ не заперечується. Дійсність укладеного договору підтверджується також і рішенням господарського суду АРК від 31.03.11 (а.с.94).
Судом також встановлено, що продавцем ТОВ «Тезим Крим», як платником податку на додану вартість, на суму поставлених на виконання договору від 06.10.10 №06/10-10 товарів на адресу Позивача, платника податку на додану вартість, виписані податкові накладні, які були дослідженні ОДПІ під час перевірки та копії яких долучені Позивачем до матеріалів справи в обґрунтування своєї позиції.
Положеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168, чинного на час існування зазначених правовідносин, (далі - Закон №168) визначені вимоги до заповнення податкової накладної, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Дослідженням наявних в матеріалах справи податкових накладених судом встановлена їх відповідність наведеним вимогам заповнення. В ході проведення перевірки посадовим особам ОДПІ зазначені податкові накладні були надані, дослідженні та відображені в акті перевірки.
Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону№168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Положеннями пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. За правилами, визначеними пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Здійснивши аналіз зазначених положень закону, а також наведених фактів господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Тезим Крим», суд дійшов висновку про наявність у Позивача права на податковий кредит за операціями за договором від 06.10.10 №06/10-10 в розмірі 180 281грн.
Щодо формування Позивач за результатами зазначеної господарської операції валових витрат, суд зазначає наступне. Валові витрати виробництва та обігу на час виникнення спірних правовідносин визначались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 ВР (далі - Закон №334), відповідно до п.5.1 ст.5 якого, такими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Законодавець визначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст.5 (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334). Згідно з пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Таким чином, як вбачається з наведених норм Закону та вказаних вище первинних документів, витрати позивача на оплату товарів, придбаних у ТОВ «Тезим Крим» за договором від 06.10.10 №06/10-10, правомірно віднесені позивачем до складу його валових витрат у розмірі 225 352 грн. згідно з вимогами п. 5.1., пп. 5.2.1 п. 5.2. ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону №334.
Щодо доводів податкового органу, викладених в акті перевірки, стосовно завищення показників витрат на придбання товарів за договором з ТОВ «Тезим Крим» через перевищення вартості придбання цього товару над ціною продажу ідентичних товарних позицій з одним контрагентом та в одному податковому періоді, що свідчить про непов'язаність таких операцій з господарською діяльності Позивача, суд зауважує на наступному. Як встановлено судом, такі висновки Відповідача ґрунтуються на факті здійснення господарської операції між Позивачем та ТОВ «Тезим Крим» на підставі договору від 25.10.10 №314, на виконання якого Позивачем на адресу ТОВ «Тезим Крим» були поставлені господарчі товари на суму 14 809 319,85 грн., ідентичні тим, які придбані Позивачем у ТОВ «Тезим Крим» за договором від 06.10.10 306/10-10, проте ціна продажу Позивачем товару врази менше за ціну придбання Позивачем цього товару .
Згідно з п.1.32 ст.1 Закону №334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Як свідчать матеріали перевірки, прибуток, що підлягає оподаткуванню, відображений Позивачем в декларації за рік 2010 у розмірі 750 629 грн., а нарахована сума податку - 187 657грн. Наведені обставини свідчать про здійснення позивачем дійсної господарської діяльності, тобто такої діяльності, яка направлена на отримання доходу. Зазначене спростовує доводи Відповідача про ненаправленість діяльності Позивача на одержання прибутку та його збиткову діяльність. Також слід зазначити, що Закон № 334 не містить положень про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за цини придбання такої продукції. Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону №334 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. Отже, Позивач може придбавати та реалізувати свій товар на ринку за вільною ціною, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін. Проте, в порушення вимог підпункту 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону №334 Відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на ринку товарів, відносно яких Позивачем здійснювались господарські операції, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну. Таким чином, Відповідачем не доведений як факт придбання так і факт реалізації господарчих товарів у жовтні 2010р. за цінами вищими або нижчими за звичайні, адже не доведена звичайна ціна такого товару. Викладене спростовує і висновки акту перевірки щодо порушення Позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168.
Зазначаючи в акті перевірки про порушення Позивачем пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону №168, відповідно до положень якого, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, ОДПІ не наведено жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування таких висновків щодо непризначення придбаного у ТОВ «Тезим Крим» товару для його використання в господарській діяльності Позивача.
Не знайшов свого підтвердження і факт порушення Позивачем п.1.23 Закону №334, адже по-перше, положення зазначеного підпункту надають лише визначення поняттю «Безоплатно надані товари (роботи, послуги)», відтак порушити такі положення не можливо, а по-друге, твердження Відповідача про отримання Позивачем товару за договором з ТОВ «Тезим Крим» від 06.10.10 безоплатно, суперечить твердженням Відповідача, викладеним в Акті перевірки, щодо здійснення Позивачем оплати таких товарів.
Викладене дає суду підстави для висновку про недоведеність висновків акту перевірки щодо порушення Позивачем положень Закону №334 та Закону №168 та незаконність здійсненого Відповідачем нарахування Позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та, як наслідок, штрафних санкцій, на загальну суму в розмірі 281 690 грн., а також з податку на додану вартість та, як наслідок, штрафних санкцій, на загальну суму в розмірі 225 315 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер. Враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальний акт, наслідком задоволення позовних вимог за правилами КАС України може бути визнання такого акту протиправним і його скасування.
Беручи до уваги наведене, оскаржувані Позивачем податкове повідомлення-рішення від 26.04.11 №0000632320 з податку на прибуток у розмірі 281 690 грн. та податкового повідомлення-рішення від 26.04.11 №0000662320 з податку на додану вартість у розмірі 225 351 грн.25 коп. підлягають визнанню противоправними та скасуванню.
Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 122, 128, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції від 26.04.11 №0000632320 та від 26.04.11 №0000662320.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромторг» (код ЄДРПОУ 31898098) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 6 (три) грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >А.О. Коренев
< Текст >