31.10.2011 < копія >
18 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/11190/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Салюк Л.Ю.,
за участю:
представника відповідача Горячева В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ЛВС»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Дніпропетровське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «ЛВС» (далі - ТОВ НВП «ЛВС», відповідач), у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 39680,36 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1035,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним: відповідач в порушення ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21.03.91 N 875-XII (далі - Закон №875) не забезпечив працевлаштування інвалідів у кількості - 4 осіб та не сплатив адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інвалідів, внаслідок чого завдано значної шкоди державним інтересам, що не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя. Позивач в судове засідання не з'явився, в матеріалах позовної заяви просить суд розглянути позов за відсутності його представника, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що в діях відповідача відсутня вина, як умова притягнення до відповідальності, оскільки відповідачем вжиті заходи щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, а саме: протягом 2010 року до Жовтневого районного центру зайнятості населення подавалася звітність у формі №3-ПН «Звіт про наявність вакансій»; направлялися листи до Жовтневого районного центру зайнятості та Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району з вимогою проінформувати та направити інвалідів з метою працевлаштування; розміщувалась інформація про прийом на роботу інвалідів в місцевій газеті «Днепровская неделя»; жодного випадку відмови у прийнятті на роботу інвалідів не було. Позивачем вживалися заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Отже, відповідачем ужито всіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.
Дослідивши письмові докази по справі, чинне законодавство України, заслухавши пояснення представника відповідача, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 14.02.2011 р. відповідач подав позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, згідно якого у відповідача працює 5 інвалідів, тоді як повинні працювати 9 осіб.
Сума адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до Розрахунку суми позову, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів складає 39680,36 грн. та пеня за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в сумі 1035,30 грн.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство, з правом найму робочої сили, забезпечує визначену, відповідно до закону, кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон №875.
Частиною 3 ст. 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно зі статтею 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Статтею 18 Закону №875 встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з п. 3 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995 р., робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно Положення, державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.
Згідно п.5 зазначеного Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В судовому засіданні судом встановлено, що відповідач протягом 2010 року інформував Жовтневий районний центр зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність вакантних робочих місць та потреби у працівниках за формою N 3-ПН.
Наказом по підприємству від 30.12.2009 р. № 430 відповідачем створено постійно діючу комісію для підбору, створення та проведення атестації робочих місць, якою атестовано 15 робочих місць для працевлаштування інвалідів.
27.08.2010 року відповідачем було направлено лист до Управління Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ОСОБА_3 «Про надання інформації про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів».
Згідно листа Жовтневого районного центру зайнятості від 03.10.2011 р. №1121 ТОВ НВП «ЛВС» з 11.02.2010 року по 01.12.2010 року надавались звіти про наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями (форма №3-ПН) в необхідній кількості, в 2010 році до відповідача направлено для працевлаштування 1 особа з групою інвалідності,яка самостійно відмовилась від працевлаштування внаслідок низької оплати.
В засобах масової інформації - газеті „Дніпровская неделя”, відповідачем розміщувалась інформація про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.
Безпідставних відмов в працевлаштуванні не встановлено.
Статтею 71 КАС України визначено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
З огляду на зазначене, враховуючи, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, вини в діях ТОВ НВП «ЛВС» щодо не працевлаштування інвалідів не встановлено, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 21 жовтня 2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Бондар
< Текст >