31.10.2011 < копія >
27 вересня 2011 р. Справа № 2а/0470/8765/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни < Текст >
при секретаріЛуговій В.О.
за участю:
представника позивача
представників відповідача Старовойтова О.Е.
Жаворонкова С.М., Романюка Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кратор Дніпро» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом завернулось ТОВ «Кратор Дніпро» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська в якому просить встановити відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська з оформлення результатів позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кратор Дніпро» (код за ЄДРПОУ 36960579) щодо визнання правочинів нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України та з питань правильності формування податкового кредиту за вересень 2010 року і збільшення валових витрат за 9 місяців 2010 року на підставі відносин з платником податків ТОВ «Оптдевайс» (код за ЄДРПОУ 36900457) актом від 03.02.2011 року № 54/232/36960579, визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська з оформлення результатів позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кратор Дніпро» (код в ЄДРПОУ 36960579) щодо визнання правочинів нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України та з питань правильності формування податкового кредиту за вересень 2010 року і збільшення валових витрат за 9 місяців 2010 року на підставі відносин з платником податків ТОВ «Оптдевайс» (код в ЄДРПОУ 36900457) актом від 03.02.2011 року № 54/232/36960579, зобов'язати державну податкову інспекцію у Кіровському районі м.Дніпропетровська (м.Дніпропетровськ, вул. Горького, 22) відновити в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА дані податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «Кратор Дніпро» (код за ЄДРПОУ 36960579).
В обґрунтування позову посилається на те, що сторони правочину вчинили дії з виконання умов договору поставки: одна сторона передала, а інша - прийняла товар та здійснила розрахунок, це призвело до реальних правових наслідків, які при волевиявленні сторін були спрямовані на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків, що в повній мірі відповідає положенням частин 3, 5 ст. 203 та ст. 215 ЦК України. При цьому, не враховуючи наведеного та, встановивши зазначені факти: укладання договору поставки, виконання сторонами своїх обов'язків стосовно передання товару та здійснення розрахунків, представники відповідача у висновках до акту зазначають протилежне, а саме про не передання в порушення ст.ст. 662, 655 та ст. 656 ЦК України товару та укладення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків. Крім того, вважає, що визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. В період укладання та виконання вказаного договору між ТОВ «Кратор Дніпро» та ТОВ «Оптдевайс» позивач мав всі підстави для декларування податкових зобов'язань в сумі 16 442 815,00 грн. та на податковий кредит в сумі 3 288 563, 00 грн., оскільки ТОВ «Оптдевайс» було належним чином зареєстровано як платник податку на додану вартість (що підтверджується змістом акту), ТОВ «Оптдевайс» було виписано та надано позивачеві податкову накладну № 10016 від 10.09.2010 року, а сума податку на додану вартість була сплачена у складі вартості товару. Право позивача на податковий кредит виникло після отримання від ТОВ «Оптдевайс» відповідно до положень п.п 7.2.3 та п.п. 7.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податкової накладної, а право на збільшення валових витрат відповідно до п.п. 11.2.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з дати оформлення рахунку (товарного чека). Беручи до уваги висновки акту перевірки відповідач вчинив також і інші протиправні дії відносно позивача, а саме відповідач видалив з автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА дані податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «Кратор Дніпро».
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила позов задовольнити з підстав викладених в ньому та додатково пояснила, що рішенням господарського суду Київської області від 11.04.2011 року по справі № 13/039-11 за позовом ТОВ «Кратор Дніпро» до ТОВ «Оптдевайс» про визнання недійсним договору поставки від 09.09.2010 року №09/09-10, яке вступило в законну силу, в задоволенні позову відмовлено, тобто нікчемності договору не встановлено.
Представник відповідача позов не визнав, проти задоволення позову заперечував та пояснив, що ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська листом № 2142/7/23-216 від 26.11.2010 року отримано від Васильківської ОДПІ акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оптдевайс» в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.04.2010 по 30.09.2010 роки. Податковий кредит ТОВ «Кратор Дніпро» у вересні 2010 року сформовано за рахунок ТОВ «Оптдевайс», податковий кредит якого в вересні 2010 року сформовано за рахунок ТОВ «ДООРС» (код 35803717), яке у свою чергу сформувало податковий кредит за рахунок ПП «Техавтокомплект». В акті зазначено, що ТОВ «ДООРС» не надавало будь-яких послуг та товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Оптдевайс» до зміни засновників ТОВ «ДООРС». ТОВ «Оптдевайс», ТОВ «ДООРС» не мали достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих показників. Тому, діяльність ТОВ «Оптдевайс» була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків. ТОВ «Оптдевайс» у вересні 2010 році було включено до складу податкових зобов'язань сума ПДВ 107558288,00 грн., яка була сформована в тому числі за рахунок ТОВ «Кратор Дніпро», сума ПДВ - 3288563,00 грн. ТОВ «Кратор Дніпро» податкові декларації з податку на додану вартість за січень-вересень 2010 року не подавало, за жовтень-листопад 2010 року декларації з податку на додану вартість подало несвоєчасно, у зв'язку з цим сума ПДВ 3288563,00 грн., яка була сформована за рахунок контрагента-постачальника ТОВ «Оптдевайс» підприємством не була включена до складу податкового кредиту за період з 01.01.10р. по 29.11.10р. та не підлягає відображенню в податковому обліку. В зв'язку з вищенаведеним, операції між ТОВ «Кратор Дніпро» та ТОВ «Оптдевайс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання та здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Визначити правомірність включення вартості отриманих комплектів ТОВ «Кратор Дніпро» від ТОВ «Оптдевайс» до складу валових витрат за 9 місяців 2010 року не передбачає можливості у зв'язку з ненаданням документів під час проведення перевірки, а також у зв'язку з неподанням декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2010 року до ДПІ за місцем реєстрації. ТОВ «Кратор Дніпро» не має права формувати податковий кредит та валові витрати за рахунок операцій проведених з ТОВ «Оптдевайс». Представник відповідача надав до суду письмові заперечення від 25.08.2011 року, які містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кратор Дніпро» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 25.01.2010 року, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська з 26.01.2010 року за №10288.
У період з 19.01.2011 року по 02.02.2011 року на підставі постанови слідчого слідчої групи податкової міліції ДПА України - заступника начальника СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області від 18.01.2011 року, направлення від 19.01.2011 року № 19, направлення від 25.01.2011 № 36, направлення від 28.01.2011 року № 44, направлення від 31.01.2011 року № 57, виданих державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, інспектором І рангу Лавренович Владиславою Сергіївною, державним податковим інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб, інспектором III рангу Романюк Єгором Володимировичем на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Кратор Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Оптдевайс» (код за ЄДРПОУ 36900457) за період з 01.01.2010 року по 29.11.2010 року.
За результатами перевірки представниками відповідача був складений акт від 03.02.2011 року № 54/232/36960579 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Кратор Дніпро», код за ЄДРПОУ 36960579 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Оптдевайс» (код за ЄДРПОУ 36900457) за період з 01.01.2010 року по 29.11.2010 року».
Згідно з висновками, викладеними в акті, встановлено порушення: період з 01.01.2010 p. по 29.11.2010 p. встановлено порушення: 1) ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Кратор Дніпро» (код 36960579) при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. ТОВ «Кратор Дніпро» не має права формувати податковий кредит та валові витрати за рахунок операцій, проведених з ТОВ «Оптдевайс»; 2) П.120.1 ст.120 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI передбачено застосування штрафних санкцій за неподання декларацій з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року та неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за січень - вересень 2010 року на несвоєчасне подання податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2010 року.
Згідно з актом перевірки від 03.02.2011 року № 54/232/36960579 відповідачем були дослідженні первинні документи стосовно взаємовідносин між ТОВ «Кратор Дніпро» та ТОВ «Оптдевайс».
Як вбачається з пункту 3 акту перевірки та підтверджується матеріалами справи між ТОВ «Кратор Дніпро» та ТОВ «Оптдевайс» був укладений договір поставки № 09/09-10 від 09.09.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Оптдевайс» (Постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ «Кратор Дніпро» (Покупець) комплект обладнання (надалі - товар), відповідно до Специфікації № 1 до договору, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору. Взаємовідносини між ТОВ «Кратор Дніпро» (код ЄДРПОУ 36960579) (Покупець) та ТОВ «Оптдевайс» (код ЄДРПОУ 36900457) (Постачальник) відбувались згідно рахунка № 10016 від 10.09.10 року, що міститься в матеріалах справи. На момент укладення зазначеного договору ТОВ «Оптдевайс» було зареєстроване, як платник податку на додану вартість. Факт надання ТОВ «Оптдевайс» товару ТОВ «Кратор Дніпро» у вересні 2010 року на загальну суму 19731378,00 грн., у т.ч. ПДВ 3288563,00 грн. підтверджується видатковою накладною № 10016 від 10.09.2010 року та податковою накладною від 10.09.2010 року №10016 на загальну суму 19731378,00 грн., у т.ч. ПДВ 3288563,00 гривень. Розрахунки між ТОВ «Кратор Дніпро» та ТОВ «Оптдевайс» проведені у вексельній формі. Згідно акту прийому передачі від 30 вересня 2010 ТОВ «Оптдевайс» в оплату заборгованості за відгружені товарно-матеріальні цінності за договором № 09/09-10 від 09.09.2010 року приймає, а ТОВ «Кратор Дніпро» передає два простих векселя на загальну суму 19731378,00 гривень.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується, на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Судом оцінюються при дослідженні факту здійснення господарської операції відносини тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість у розмірі 3288563,00 гривень, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2010 року, підтверджена податковими накладними.
Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
Право на збільшення валових витрат виникло у позивача, відповідно до статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР тобто з дати оформлення рахунку.
Отже, позивачем правомірно було сформовано податковий кредит з ПДВ та валові витрати за період, що перевірявся. Таке формування здійснено на підставі належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, до яких відповідач у акті перевірки не зазначив будь яких претензій.
Відповідач, в акті перевірки від 03.02.2011 року № 54/232/36960579 зазначив про порушення ч. 5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Кратор Дніпро» (код 36960579) при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. ТОВ «Кратор Дніпро» не має права формувати податковий кредит та валові витрати за рахунок операцій, проведених з ТОВ «Оптдевайс».
Суд вважає таке посилання відповідача на зазначені норми Цивільного кодексу України безпідставними з наступного.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.
Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про те, що господарські операції позивача з його контрагентами, є нікчемними, згідно ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.
Крім того, посилання відповідача на частину 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Відповідно до частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статті 216 Цивільного кодексу України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.
Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З огляду на викладене, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин).
Таким чином, суд вважає протиправними дії відповідача по визнанню зазначених правочинів нікчемними.
Отже, суд вважає, що оскільки відповідачем були досліджені первинні документи і не встановлено фактів не надання товару за договорами між ТОВ «Кратор Дніпро» з ТОВ «Оптдевайс», відсутні підстави спростування правомірності відображення позивачем суми податкових зобов'язань за вересень 2010 року. Зазначене вище не виключає права позивача на формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок операцій, проведених з ТОВ «Оптдевайс» у вересні 2010 року.
Позивач зазначив також, що відповідачем на підставі висновків акту щодо визнання правочинів нікчемними було видалено з автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА дані податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, подану ТОВ «Кратор Дніпро».
Отже, у зв'язку з відсутністю підстав вважати правочини позивача нікчемними, відсутні підстави для застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів та внесення такої інформації щодо декларації за вересень 2010 року позивача до «Автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».
Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 11.04.2011року у справі №13/039-11, яке набрало законної сили, що підтверджується довідкою від 12.09.2011 року №13/039-11 виданою на запит суду (а.с.61-64), встановлено факти відсутності ознак недійсності укладених між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Оптдевайс» договорів, а саме: договору поставки від 09.09.2010 року №09/09/2010 року. Окрім того, суд не приймає до уваги, та не погоджується з доводами відповідачів щодо не підтвердження факту отримання товарів (послуг) від ТОВ «Оптдевайс» у зв'язку з тим, що всі первинні документи були предметом розгляду вищезазначеної справи Господарським судом Київської області та яким не було встановлено факту не отримання товару.
У відповідності до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено, зокрема, обов'язковість рішення суду.
Стаття 124 Конституції України передбачає, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вiд 07.07.2010 № 2453-VI визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Згідно зі ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Висновки відповідача в акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими також з огляду на той факт, що ведення податкового обліку позивачем не є пов'язаним з господарською діяльністю підприємств, з якими позивач безпосередньо не укладав угоди та у яких не придбавав товари (послуги). Як було з'ясовано відповідачами при проведенні перевірки, позивач має правові відносини саме з ТОВ «Оптдевайс», а не з контрагентами ТОВ «Оптдевайс», а саме: ТОВ «Доорс» та ПП «Техавтокомплект», які, виходячи з припущень відповідачів, ніби мають ознаки фіктивності, а отже, податкові зобов'язання позивача не залежить від наявності чи відсутності у вищезазначених контрагентів ТОВ «Оптдевайс» ресурсів та виробничих потужностей, необхідних для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності. Тобто, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товару не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Суд вважає, що заперечення проти адміністративного позову державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська ґрунтуються на припущеннях щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Оптдевайс», без наявності належних та допустимих доказів, що не є підставою для відмови в задоволенні даного адміністративного позову.
Також висновки відповідачів щодо не підтвердження операцій стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності у ТОВ «Оптдевайс», спростовуються рішенням господарського суду Київської області від 11.04.2011року у справі №13/039-11, яке набрало законної сили, а також дослідженими судом первинними документами, зазначеними вище, що підтверджують факт товарності угод, укладених позивачем з ТОВ «Оптдевайс».
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кратор Дніпро» в частині протиправності дій відповідача та необхідності відновлення інформації щодо податкової звітності позивача в автоматизованій системі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги встановити відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Кіровському районі М.Дніпропетровська з оформлення результатів позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кратор Дніпро» (код за ЄДРПОУ 36960579) щодо визнання правочинів нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України та з питань правильності формування податкового кредиту за вересень 2010 року і збільшення валових витрат за 9 місяців 2010 року на підставі відносин з платником податків ТОВ «Оптдевайс» (код за ЄДРПОУ 36900457) актом від 03.02.2011 року № 54/232/36960579, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, спори з приводу реалізації компетенції адміністративні суди розглядають лише у разі їх виникнення між суб'єктами владних повноважень, в тому числі делегованих, у сфері управління. Позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
Таким чином, у задоволенні вказаної частини позовних вимог ТОВ «Кратор Дніпро» слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
Враховуючи викладене вище, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Кратор Дніпро» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська такими, які підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кратор Дніпро» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська з оформлення результатів позапланової виїзної перевірки ТОВ «Кратор Дніпро» (код ЄДРПОУ 36960579) щодо визнання правочинів нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України та з питань правильності формування податкового кредиту за вересень 2010 року і збільшення валових витрат за 9 місяців 2010 року на підставі відносин з платником податків ТОВ «Оптдевайс» (код ЄДРПОУ 36900457) актом від 03.02.2011 року №54/232/36960579.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Кіровському районі м.Дніпропетровська відновити в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА дані податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, подану товариством з обмеженою відповідальністю «Кратор Дніпро» ( код ЄДРПОУ 36960579).
В іншій частині відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 03.10.2011р.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >Н.В. Боженко
< Текст >