26.10.2011 < копія >
24 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/12136/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Златіна С.В.
при секретарі -Лісна А.М.
представника позивача -ОСОБА_1
представника відповідача -Третьякова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,
29.09.2011 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції, у якому просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.08.2011 року № 0001421742 про збільшення ФОП ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»: за основним платежем 4810,00 гривень; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція безпідставно дійшла висновку по нікчемність правочину, укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксіома». Позивач зазначає, що ТОВ «Аксіома» виконала свої зобов'язання за договором поставки №09/11 від 10.01.2011 року, що підтверджується видатковою накладною № 3101003 від 31.01.2011 року, податковою накладною № 3101003 від 31.01.2011 року; позивач у свою чергу розрахувався з ТОВ «Аксіома» за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 30.01.2011 року, а також актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.02.2011 року, який підписаний повноважними представниками сторін. Позивач зазначає, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Аксіома» було як юридична особа та було платником податку на додану вартість. Позивач зазначає, що відповідач у акті перевірки дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про відсутність факту руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, оскільки всі товарно-матеріальні цінності були використанні позивачем у його господарській діяльності, що підтверджується актом на списання запасних частин на автобуси 31.01.2011 року.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову зазначаючи, що договір підряду, який був укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксіома», є нікчемним, оскільки відповідачем встановлено відсутність факту руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, а саме: позивач не надав товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт перевезення товару від ТОВ «Аксіома» до позивача, податкова накладна ТОВ «Аксіома» оформлена з порушенням чинного законодавства України. Крім того, відповідач зазначив, що ТОВ «Аксіома» за місцем юридичної адреси не знаходиться, також відповідачем встановлено взаємовідносини ТОВ «Аксіома» з підприємствами, якими не відображено податкові зобов'язання, податковий кредит сформовано від підприємств з ознаками фіктивності, ТОВ «Аксіома» не надано відповідачу пояснення стосовно транспортування товару позивачу, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку із відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару та операцій з даним товаром.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
З 02.08.2011 року по 08.08.2011 року відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Аксіома» за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року.
За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 103/17/2-2384607363 від 12.08.2011 року.
У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів по операціям з придбання товарів (робіт/послуг) позивачем від ТОВ «Аксіома», у зв'язку з чим позивач занизив податок на додану вартість у січні 2011 року на загальну суму 4810,00 гривень.
Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обгрунтовується тим, що відповідачем встановлено відсутність факту руху активів у процесі здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Аксіома», а саме: позивач не надав товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт перевезення товару від ТОВ «Аксіома» до позивача. ТОВ «Аксіома» за місцем юридичної адреси не знаходиться, також відповідачем встановлено взаємовідносини ТОВ «Аксіома» з підприємствами, якими не відображено податкові зобов'язання, податковий кредит сформовано від підприємств з ознаками фіктивності, ТОВ «Аксіома» не надано відповідачу пояснення стосовно транспортування товару позивачу, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку із відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару та операцій з даним товаром.
На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми «р» № 0001421742 від 25.08.2011 року, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4810,00 гривень - за основним платежем та 1,00 гривня - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Суд не погоджується з висновком відповідача зробленим у Акті № 103/17/2-2384607363 від 12.08.2011 року щодо нікчемності договору поставки №09/11 від 10.01.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Аксіома», з наступних причин.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1. встановлення факт здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість
5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Аксіома» є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Аксіома» правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Аксіома» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Аксіома».
Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Аксіома».
Судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Аксіома» є нікчемним через те, що ТОВ «Аксіома» не знаходиться за своєю юридичною адресою, оскільки відсутність платника податків за місцем реєстрації, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит.
Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Аксіома».
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Аксіома» укладено договір поставки №09/11 від 10.01.2011 року.
Згідно п.3.1 даного договору поставка товару виконується виключно транспортом ТОВ «Аксіома». Товари передаються ТОВ «Аксіома» позивачу по адресі позивача.
Факт отримання позивачем товару від ТОВ «Аксіома» на суму 28 860,00 гривень (в т.ч. ПДВ 4810,00 гривень) підтверджується видатковою накладною № 3101003 від 31.01.2011 року, яка оформлена у відповідності до норм законодавства України.
Судом також встановлено, що ТОВ «Аксіома» видало позивачу податкову накладну № 3101003 від 31.01.2011 року, у якій вказано суму ПДВ 4810,00 гривень, яка оформлена у відповідності до норм законодавства України.
У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано ТОВ «Аксіома» 07.07.2011 року, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем у січні 2011 року ТОВ «Аксіома» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.
Суд зазначає, позивач розрахувався з ТОВ «Аксіома» за поставлений товар, що підтверджується копією платіжного доручення № 10 від 30.01.2011 року на загальну суму 28 860,00 гривень, в т.ч. ПДВ 4810,00 гривень.
Судом також встановлено, що позивач придбавав товари у ТОВ «Аксіома», а саме: запасні частини для транспортних засобів, для використання у своїй господарській діяльності з надання послуг перевезення.
Факт використання отриманих товарів у господарській діяльності позивача підтверджується трьома Договорами оренди транспортного засобу, які укладені між позивачем та фізичної особою - підприємцем ОСОБА_5, від 01.01.2009 року та від 23.10.2010 року.
У відповідності до вказаних договорів позивач орендував транспортні засоби-автобуси. Факт передання транспортних засобів від фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до позивача підтверджується трьома актами приймання-передачі до договорів оренди транспортного засобу від 03.01.2009 року та від 23.10.2010 року.
Судом також встановлено, що позивач використовує орендовані транспортні засоби -автобуси для надання послуг перевезення робітників Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля», що підтверджується договором про надання транспортних послуг № 10-14/1769-П від 01.04.2010 року та додатковими угодами до нього від 01.07.2010 року та від 28.12.2010 року, з яких вбачається у перевезенням задіяні транспортні засоби орендовані позивачем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
Суд зазначає, що придбані у ТОВ «Аксіома» запасні частини для транспортних засобів позивач використав для ремонту орендованих транспортних засобів орендованих у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, що підтверджується Актом на списання запасних частин на автобуси від 31.01.2011 року, який складений позивачем та працівниками позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_6, з якими позивачем укладено трудові договори від 09.11.2010 року та від 08.09.2010 року відповідно.
Необхідність ремонту транспортних засобів була погоджена між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, що підтверджується актами № 1/11 та № 2/11 від 31.01.2011 року про погодження витрат на проведення щомісячного поточного ремонту та обслуговування транспортних засобів, придбання та заміни запасних частин у відповідності до умов договору оренди.
Суд вказує на те, що перелік запасних частин, вказаних позивачем у акті на списання запасних частин на автобуси від 31.01.2011 року, повністю співпадає з переліком запасних частин придбаних позивачем у ТОВ «Аксіома» та зазначених у видатковій накладній № 3101003 від 31.01.2011 року та податковій накладній № 3101003 від 31.01.2011 року.
Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначає, що судам необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення. Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.
За таких обставин судом встановлено факт здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Аксіома» та встановлено рух активів у процесі здійснення господарської діяльності від ТОВ «Аксіома» до позивача.
В даному випадку відсутність товарно-транспортної накладної не може беззаперечно свідчити про відсутність руху активів у процесі здійснення господарської діяльності від ТОВ «Аксіома» до позивача, оскільки іншими доказами наявними у матеріалах справи, які перераховані вище та досліджені судом, підтверджується факт отримання позивачем від ТОВ «Аксіома» товарів та використання останній у господарській діяльності позивача.
На підставі викладеного, суд вважає податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001421742 від 25.08.2011 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа)
Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.08.2011 року № 0001421742 про збільшення ФОП ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)»: за основним платежем 4810,00 гривень; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 24 жовтня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >С.В. Златін
< Текст >