26.10.2011 26.10.2011
< копія >
26 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/9867/11
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Коблова О.Д., розглянувши в порядку скороченого провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності , -
Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з позовними вимогами про припинення підприємницької діяльності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушує вимоги діючого законодавства, а саме: не подає податкових декларацій понад один рік.
Відповідачу ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі надіслана на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованим поштовим відправленням, але повернута на адресу суду у зв'язку із неврученням.
Згідно частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
За таких підстав суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи у порядку скороченого провадження.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.
З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та те, що позивач звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення спору та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (чинної на момент виникнення правовідносин по цій справі) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядок встановлений законами України, мають право звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 20.1.12 статті 20 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Відповідно до ч. 1 пункту 2 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного на момент виникнення правовідносин по цій справі), платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Аналогічний обов'язок платників податків встановлений і п. 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, яким визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.
Пунктом 8.6 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 року № 80 (чинного на момент виникнення правовідносин та який діяв станом до 14.01.2011 року) передбачено, що якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі неподання протягом року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно суб'єкта господарювання - про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації платника податків, постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Аналогічні повноваження надані державній податковій службі п. 11.10 Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом ДПА України № 979 від 22.12.2010 року, який набрав чинності з 14.01.2011 року.
Так, судом встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровська 13.03.2006 року та знаходиться на обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська.
Згідно акту Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 29.06.2011 року відповідач з 2007 року не подає декларації про доходи до податкової інспекції.
Судом встановлено, що відповідач заборгованості перед бюджетом немає, що підтверджується відповідною довідкою.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця є, зокрема, неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Оскільки судом встановлений факт неподання відповідачем документів фінансової звітності з 2007 року, тобто більше року до органів податкової служби, то позовні вимоги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до відповідача про припинення підприємницької діяльності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності - задовольнити повністю.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >ОСОБА_2
< Текст >