25.10.2011 < копія >
19 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/5948/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіРябчук О.С.
при секретаріСоляр О.Ю.
за участю:
позивача
представника відповідача ОСОБА_3
Денисенко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
23 травня 2011 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прокуратури Дніпропетровської області (далі - відповідач) з вимогами про визнання дій Прокуратури Дніпропетровської області щодо ненадання своєчасної та обґрунтованої відповіді на звернення від 07.12.2010 року ОСОБА_3 неправомірними; зобов'язання Прокуратури Дніпропетровської області надати повну та об'єктивну відповідь на звернення від 07.12.2010 року ОСОБА_3
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 07.12.2010 року звернулась до Прокуратури Дніпропетровської області з письмовим зверненням, в якому просила надати відповідь по кожному порушеному нею питанню та вилучити з прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська звернення позивача до Генеральної прокуратури від 08.11.2010 р. № 52911 та направити для порушення кримінальної справи до міської прокуратури м. Дніпропетровська.
На момент подання ОСОБА_3 позову до суду, відповідь на звернення відповідачем надана не була.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що дії прокуратури Дніпропетровської області щодо розгляду звернення ОСОБА_3 від 07.12.2010 р. відповідають вимогам чинного законодавства. В зазначеному зверненні позивачем не було викладено суті порушеного питання та воно не містило достатніх даних для прийняття обґрунтованого рішення, тому, на підставі ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», було повернуто заявнику.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.
07.12.2010 року ОСОБА_3 надала до Прокуратури Дніпропетровської області письмове звернення «Про прийняття на особистий прийом 07.12.2010 р. о 10:00 годині та надання письмової відповіді у послідовності порушених питань», в якому викладено ряд запитань та прохання надати відповідь по кожному порушеному нею питанню та вилучити з прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська звернення ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури від 08.11.201 р. № 52911 та направити для порушення кримінальної справи до міської прокуратури м. Дніпропетровська.
Зазначена заява зареєстрована в Прокуратурі Дніпропетровської області 07.12.2010 р. за вхідним номером 58773-10, що підтверджується матеріалами справи.
Представником відповідача суду надано копію відповіді на звернення ОСОБА_3 від 10.12.2010 р. № 04/2/2р, з якого вбачається, що звернення повертається позивачу в зв'язку з тим, що в ньому не викладено суті порушеного питання та воно не містить достатніх даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення, крім того, зміст звернення не містить посилання на конкретне рішення прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська, яке оскаржується позивачем та не зазначено, з чим саме не згоден позивач. Після цього позивачу роз'яснено право на повторне звернення в разі належного оформлення заяви та вказано, що до відповіді надається додаток на 2-х аркушах.
На підтвердження направлення відповіді від 10.12.2010 р. № 04/2/2р представником відповідача надано копію реєстру на відправлення, які здані простою поштою 10.12.2010 р.
Судом встановлено, що в відповіді на звернення ОСОБА_3 від 10.12.2010 р. № 04/2/2р не зазначено номер та дата звернення, на яке дається відповідь.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до Закону України «Про інформацію» вiд 02.10.1992 р. № 2657-XII основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.
Статтею 5 вказаного Закону України передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до абз. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» вiд 02.10.1996 р. № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Згідно з абз. 1, 3-4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг викладені у ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до якої органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до абз. 1 ст. 20 зазначеного Закону України звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі і в межах повноважень та у спосіб. що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Факт звернення ОСОБА_3 07.12.2010 р. до Прокуратури Дніпропетровської області з письмовим зверненням «Про прийняття на особистий прийом 07.12.2010 р. о 10:00 годині та надання письмової відповіді у послідовності порушених питань» підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.
Твердження представника відповідача стосовно надання відповіді на зазначене звернення з посиланням на лист від 10.12.2010 р. № 04/2/2р не береться судом до уваги, оскільки через відсутність вказівки на дату та номер звернення з вказаного листа не вбачається, що відповідь від 10.12.2010 р. № 04/2/2р надана саме на звернення ОСОБА_3 від 07.12.2010 р. № 58773-10.
Не надання відповіді на письмове звернення позивача є бездіяльністю Прокуратури Дніпропетровської області, зі змісту позовної заяви та пояснень, наданих в судовому засіданні вбачається, що позивач вважає протиправною саме бездіяльність відповідача, хоча і просить суд визнати протиправними дії.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 до Прокуратури Дніпропетровської області такими, які підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З метою повного захисту прав та законних інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Прокуратури Дніпропетровської області щодо ненадання своєчасної та обґрунтованої відповіді на звернення від 07.12.2010 року ОСОБА_3
Вимога про зобов'язання Прокуратури Дніпропетровської області надати повну та об'єктивну відповідь на звернення від 07.12.2010 року ОСОБА_3 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено, тому судові витрати в розмірі 3,40 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3
Керуючись ст.ст. 9, 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 Прокуратури Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Прокуратури Дніпропетровської області щодо ненадання своєчасної та обґрунтованої відповіді на звернення від 07.12.2010 р. № 58773-10 ОСОБА_3
Зобов'язати Прокуратуру Дніпропетровської області надати повну та об'єктивну відповідь на звернення від 07.12.2010 р. № 58773-10 ОСОБА_3
Судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 копійок) стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова виготовлена у повному обсязі 24 жовтня 2011 року
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >О.С. Рябчук
< Текст >