25.10.2011 < копія >
17 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0470/11932/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіДєєва М.В. < Текст >
при секретаріКалиті І.В.
за участю:
позивача
представника відповідача ОСОБА_3
Кравченка В.М. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, скасування арешту транспортного засобу - автомобіля марки ТАТА LPT 613/38 державний номер НОМЕР_1 та повернення транспортного засобу без оплати за зберігання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про стягнення виконавчого збору з боржника є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята в порушення вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, не враховано, що боржник добровільно виконав вимоги стягувача про погашення простроченої заборгованості в строк до 10 - ти діб з моменту отримання відповідної постанови.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на підстави, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки боржником невиконане рішення у наданий добровільний строк по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого напису № 8496 від 21.10.2010 року. При цьому, відповідач зауважує на тому, що будь - яких заяв від позивача до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області не надходило. З огляду на викладені обставини, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, та просить у їх задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2010 року заступником начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Левадою В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису № 8496, виданого 21.10.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про звернення стягнення на рухоме майно: автомобіль марки ТАТА LPT 613/38 державний номер НОМЕР_1, який належить боржнику і яку він на підставі договору застави передав у заставу ВАТ «Державний ощадний банк України», та за рахунок коштів отриманих від реалізації рухомого майна задовольнити вимоги стягувача (ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Правобережне відділення № 6719) в загальному розмірі 93329 грн. 25 коп. Крім того, вищевказаною постановою накладено арешт на автомобіль марки ТАТА LPT 613/38 державний номер НОМЕР_1, який належить боржнику. При цьому, боржнику встановлено строк добровільного виконання виконавчого напису, а саме, до 05.11.2010 року, шляхом добровільної передачі заставленого майна з метою звернення стягнення, або сплати зазначеної суми в рахунок погашення боргу.
Крім того, вказана постанова містила відомості про те, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, постанова буде виконана в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Частиною 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
На виконання зазначеної норми закону, листом Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 29.10.2010 року № 03-14/40208 постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2010 року направлено ОСОБА_3, директору ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України Дніпропетровська філія, начальнику ВРЕР -1 Державтоінспекції УМВС України в Дніпропетровській області, до відома - ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі Правобережного відділення № 6719 ВАТ «Державний ощадний банк України», приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 При цьому, у вказаному листі зобов'язано боржника з'явитися до державного виконавця 09.11.2010 року та звернуто увагу на те, що у випадку неявки та невиконання вимог державного виконавця, в порядку ст. 88 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника буде накладено адміністративний штраф та застосовано інші заходи, передбачені законом. У разі добровільного виконання постанови необхідно обов'язково повідомити про це державного виконавця.
У строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, добровільно виконавчий напис боржником не виконано, та не оскаржено начальнику відділу державної виконавчої служби або до суду. Крім того, на вимогу відповідача, викладену в листі від 29.10.2010 року № 03-14/40208, щодо явки боржника до державного виконавця 09.11.2010 року, позивач також не відреагував.
Під час судового розгляду справи позивач зазначив, що отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження одразу звернувся до стягувача та за домовленості з останнім отримав розрахунок простроченої заборгованості, яку погасив 08.11.2010 року, а тому вважає, що добровільно виконав виконавчий напис. При цьому, суд вважає твердження позивача помилковими, оскільки зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач погасив лише частину вимог в розмірі простроченої заборгованості, а саме, 17674 грн. 29 коп. При цьому, добровільним виконанням рішення є самостійне, документально підтверджене, виконання виконавчого напису у повному обсязі.
Згідно ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Фактом, який зумовлює настання права державного виконавця виносити постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, є сам факт невиконання боржником рішення у наданий добровільний строк.
Так, згідно п. 4.16.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999 року, у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від належної до стягнення суми.
Відповідно до п. 4.6.12. вказаної Інструкції, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю після завершення строку, наданого для добровільного виконання та встановлення, що рішення боржником у добровільному порядку не виконано.
Згідно п. 4.9.1. Виконавче провадження закінчується у випадках: фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; закриття виконавчого провадження; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
Аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок, що законодавець пов'язує винесення державним виконавцем постанови про стягнення з боржника виконавчого збору не з повним фактичним виконанням рішення і стягненням суми боргу, а саме з фактом невиконання боржником рішення у наданий добровільний строк.
Судом встановлено, що 17.05.2011 року, у зв'язку з накладенням арешту ВДВС Жовтневого району м. Дніпропетровська, молодшим сержантом міліції ІДАС був проведений технічний огляд та затримання автомобіля марки ТАТА LPT 613/38, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, про що складено протокол огляду та затримання автомобіля.
23.05.2011 року до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області надійшла письмова заява керуючого філією Правобережного відділення № 6719 ВАТ «Державний ощадний банк України» про повернення виконавчого напису стягувачеві без виконання, у зв'язку з погашенням ОСОБА_3 простроченої заборгованості за кредитом. У зв'язку з цим, заступником начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 24.05.2011 року було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві по виконавчому провадженню з примусового виконання виконавчого напису № 8496 від 21.10.2010 року.
Згідно частини 1 п. 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачеві за його письмовою заявою.
Відповідно до частини 7 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі коли виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору виділяється в окреме виконавче провадження і підлягає виконанню у порядку, встановленому цим Законом.
Судом встановлено, що на підставі зазначеної норми заступником начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області в постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 24.05.2011 року, було зазначено, що постанову про стягнення виконавчого збору від 15.11.2010 року виділено в окреме виконавче провадження.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.
Відповідно до п.7 ч.2 ст.17 вищевказаного Закону, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу є виконавчими документами та підлягають виконанню державною виконавчою службою.
З огляду на викладене вище, відсутні будь-які підстави вважати, що оскаржувані дії відповідача суперечать вимогам законодавства і є неправомірними.
Отже, відповідачем правомірно та в установлені законодавством строки винесена оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору. Вказані дії відповідача відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими, спростовуються зібраними доказами по справі та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст. 160-162, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлений 21.10.2011 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >М.В. Дєєв
< Текст >