вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
Іменем України
19 січня 2012 р. < Текст > Справа №2а-14757/11/0170/6
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Латиніна Ю.А., при секретарі Кожевніеовій І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АР Крим
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про стягнення,
Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з позовом Управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АР Крим до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованості в сумі 587,94 гривень на користь управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АР Крим.
Адміністративний позов мотивований тим, що ФОП ОСОБА_1 у 2010 році перебувала на спрощеній системі оподаткування (фіксований податок), страхові внески відповідно до п.п.4 п.8 Прикінцевих положень Закону № 1058 не сплачені, заборгованість у цей період склала 587,94 гривень.
У судове засідання представник позивача не з'явися, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю. На задоволенні позову наполягав.
Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Будь-яких клопотань суду не направив, заперечень на позов не надав.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін, керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. N 5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за N 442/6730, управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Фонду, підпорядкованими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Таким чином, Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим, реалізуючи свої завдання та функції в правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає як суб'єкт владних повноважень, який здійснює владну компетенцію.
Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
З зазначених підстав, спір, що виникає між фізичними, юридичними особами та органами Пенсійного фонду України являється публічно - правовим та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з п. 2 частини 2 статті 55 ГК України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці визнаються суб'єктами господарювання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи -підприємця 02.11.2009 року Виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця.
ФОП ОСОБА_1 взято на облік в органах державної податкової служби, у 2010 році перебувала на спрощеній системі оподаткування (фіксований податок).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі -Закон) всі відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 64 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.
Відповідно до п.5 статті 14 Закону страхувальниками також є застраховані особи, зазначені у п.3 статті 11 Закону: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі -Інструкція) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) є платниками страхових внесків.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстровано як платник в Управлінні ПФУ у Красноперекопському районі АР Крим, у зв'язку з чим відповідач є страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом встановлено, що 01.11.2010р. УПФУ у Красноперекопському районі АРК складено вимогу № 397 від 01.11.2010 року, з якої вбачається, що сума боргу платника страхових внесків станом на 01.11.2010 року становить 286,82 гривень.
Крім того, 02.02.2011 року УПФУ у Красноперекопському районі АРК складено вимогу № 1084 від 02.02.2011 року, з якої вбачається, що сума боргу платника страхових внесків станом на 01.02.2011 року становить 293,12 гривень.
Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача складає 587,94 грн.
Позивач, у зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 587,94 гривень, звернувся до суду.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 надіслано вимогу № 397 від 01.11.2010 року та № 1084 від 02.02.2011 року у зв'язку з тим, що Законом України від 8 липня 2010 року № 2461-VI “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”збільшено пенсійні відрахування для фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований та єдиний податок).
Судом встановлено, що дійсно Законом України “Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік”та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 8 липня 2010 року N 2461-VI підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 49 - 51, ст. 376) викладено в такій редакції: "4) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Закон України “Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік”та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 8 липня 2010 року N 2461-VI набрав чинності 17.07.2010 року.
Однак, судом встановлено, що відповідно до п.2.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 р. N 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 р. за N 1136/17152 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), ФО - СПД, у тому числі ті, які обрали ОСО, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
З вищевказаного Порядку вбачається, що фізичні особи -підприємці подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за звітним періодом, та відповідно базовим звітним періодом для сплати суми страхового внеску до Пенсійного фонду України для них є також календарний рік.
Таким чином, додаткові суми страхових внесків до Пенсійного фонду України за 2010 рік відповідач мав сплатити до 20 квітня 2011 року, тобто на день формування вимоги у відповідача був відсутній як борг так і обов'язок щодо декларування внесків за 2010 рік.
Отже, зазначена вимога УПФУ у Красноперекопському районі АРК № 397 від 01.11.2010 року та № 1084 від 02.02.2011 року є передчасними та прийнятими стосовно неіснуючого на момент їх прийняття боргу.
Судом також встановлено, що позивачем не дотримано порядок донарахування сум страхових внесків.
Так, відповідно до п.5.9 Інструкції обчислення страхових внесків органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.
Відповідно до п.8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки.
У випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що органи Пенсійного фонду мають донараховувати суми страхових внесків на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, якими встановлено порушення щодо повноти та своєчасності сплати страхових внесків.
Суд зауважує, що порушення, встановлені перевіркою та відображені в акті перевірки, є підставою для надіслання страхувальнику вимоги про сплату недоїмки.
Судом встановлено, що УПФУ у Красноперекопському районі АРК перевірка правильності нарахування та сплати відповідачем страхових внесків не проводилася, донарахування сум страхових внесків у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Отже, позивачем в порушення п.8.2 Інструкції вимоги про сплату недоїмки надіслані без проведення перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків та без донарахування у встановленому законом порядку сум страхових внесків.
Крім того, сам відповідач не надав розрахунки внесків за 2010 рік, на підставі якого позивач міг би виставити вимогу.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що надіслання повідомлень -розрахунків про донарахування страхових внесків законом не передбачено, отже, повідомлення -розрахунки, надіслані відповідачеві, не є належним способом донарахування страхових внесків.
Більш того, судом встановлено, що позивачем після настання обв'язку у відповідача щодо декларування внесків за 2010 рік (до 1 квітня 2011 року) та фактичного виникнення боргу за 2010 рік (після 20 квітня 2011 року) перевірка правильності нарахування та сплати страхових внесків та донарахування у встановленому законом порядку сум страхових внесків також не проводилася, вимога на суму боргу, що виник після 20.04.2011 року, не виносилася.
Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що органи Пенсійного фонду мають право звертатися до суду з позовом про стягнення недоїмки у випадку несплати платником єдиного внеску протягом 10 днів зазначеної у вимозі суми недоїмки.
Приймаючи до уваги, що позивачем на суму заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 587,94 гривень, після виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати додаткових сум страхових внесків до органу ПФУ за 2010 рік, вимога не виносилася та не надсилалася, суд приходить до висновку, що у УПФУ у Красноперекопському районі АРК не виникло навіть право на звернення до суду щодо стягнення заборгованості зі страхових внесків в розмірі 587,94 гривень.
Таким чином, враховуючи, що вимога УПФУ у Красноперекопському районі АРК № 397 від 01.11.2010 року та № 1084 від 02.02.2011 року є передчасними, приймаючи до уваги, що позивачем після настання обв'язку у відповідача щодо декларування внесків за 2010 рік та сплати додаткових сум страхових внесків до органу Пенсійного фонду України перевірка правильності нарахування та сплати страхових внесків та донарахування у встановленому законом порядку сум страхових внесків не проводилася, вимога на суму несплачених позивачем страхових внесків не виносилася, у позивача відсутні законодавчо встановлені підстави для стягнення суми заборгованості зі страхових внесків у розмірі 587,94 гривень.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.
Під час судового засідання, яке відбулось 19.01.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 23.01.2012 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя < підпис > Латинін Ю.А.
< Текст >