Рішення від 11.01.2012 по справі 2-3/12

справа № 2-3/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2012 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., за участю сторін та їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Прилуки справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Дніпроінмед” про відшкодування матеріальної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою, --

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду із зазначеним позовом ОСОБА_1 вказує на те, що з вини відповідача ОСОБА_2 30 грудня 2010 року на автошляху Івано-Франківськ-Чернівці сталася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої отримав механічні пошкодження належний йому автомобіль НОМЕР_1, оціночна вартість таких пошкоджень згідно калькуляції становить 58398 грн.. Позивач зазначає, що після цієї ДТП йому було виплачене страхове відшкодування в розмірі 24737 грн. третьою особою - Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Дніпроінмед”, а тому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 33661 грн. як різницю до повного відшкодування заподіяного збитку, 16000 грн. як додаткові витрати пов”язані з необхідністю оренди іншого автомобіля, а всього стягнути з відповідача на його користь 49661 грн. завданої майнової шкоди на підставі ст.ст.1166,1188 ЦК України. Позовні вимоги ОСОБА_1 доповнив та просив суд стягнути з відповідача 5000 грн. моральної шкоди, а також понесені ним судові витрати по справі (а.с.2-3,106).

В судовому засіданні :

Позивач ОСОБА_1 підтримав вищеназвані вимоги із наведених вище підстав, про що дав суду відповідні пояснення по суті даної справи.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 позовні вимоги визнали частково, а саме, визнають до відшкодування позивачу суму яка складає різницю між визначеної експертом (а не калькуляції ФОП ОСОБА_5) і тією, що відшкодована фактично страховою компанією, та повністю заперечили проти задоволення вимог позивача в частині відшкодування за оренду автомобіля та будь-якої суми морального відшкодування вважаючи, що такі витрати (немайнового характеру) повинна нести страхова компанія.

Представник третьої особи на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Дніпроінмед” в судове засідання не з”явився, але будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду надіслав до суду письмове клопотання-пояснення по справі про те, що Звітом №08 від 02.03.2011 року про оцінку вартості транспортного засобу “Mitsubishi Pajero” д.н.з. НОМЕР_2 та страховим актом №45/11/ГО від 27.04.2011 року було визначено розмір заподіяної шкоди в сумі 35927грн. 34коп., виходячи із чого у межах ліміту відповідальності та за мінусом франшизи було здійснено страхове відшкодування позивачу ОСОБА_1 у розмірі 24980 грн., що позивач не має претензій до страхової компанії і тому просять вирішувати дану справу за відсутності їх представника (а.с.37-42, 56-66).

Суд , вислухавши пояснення всіх учасників судового розгляду , дослідивши матеріали справи та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності , приходить до висновку частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, з таких підстав.

Вирішуючи дану справу, суд керується положеннями ст.1188 Цивільного Кодексу України про те, що коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки в ході дорожньо-транспортної пригоди завдана шкода одній особі ОСОБА_1) з вини іншої особи (ОСОБА_2) - відшкодовується останньою на загальних підставах.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником пошкодженого транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1, а відповідач ОСОБА_2 на час ДТП мав Поліс обов”язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, він-же являється винною особою у розвитку та наслідках ДТП від 30.12.2010 року і був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП згідно Постанови Прилуцького міськрайсуду від 21.01.2011 року, що підтверджується документально (а.с.4,14,48).

Судом також установлено, що Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Дніпроінмед” здійснила виплату позивачу ОСОБА_1 страхового відшкодування в розмірі 24737 грн. згідно Звіту №08 від 02.03.2011 року про оцінку вартості транспортного засобу “Mitsubishi Pajero” д.н.з. НОМЕР_2 та страхового акту №45/11/ГО від 27.04.2011 року, тобто в межах ліміту відповідальності за мінусом франшизи було здійснено страхове відшкодування страхувальнику (позивачу ОСОБА_1 і останній претензій до страховика (третьої особи) по даній страховій події - не має (а.с.39). Суд вважає, що вищеназваний розрахунок поміж страхувальником та страховиком (позивачем і третьою особою) відповідає положенням ст.ст. 9.2, 22.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Тому, вирішуючи питання про розмір стягнення з відповідача на користь позивача суд враховує те, що дійсний розмір заподіяної матеріальної шкоди унаслідок пошкодження автомобіля НОМЕР_1 згідно Висновку №С-204/1 від 15.11.2011 року судової автотоварознавчої експертизи становить - 30144 грн. 68 коп. (а.с.98-102). При цьому, суд враховує суму 24737грн. яку фактично отримав позивач від страхової компанії, а тому, застосовуючи у даних правовідносинах положення ст.ст. 1166, 1194 ЦК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 як винної особи в настанні в ДТП 30.12.2010 року - 5407 грн. як різницю між фактично виплаченою страховою сумою позивачу і реально заподіяною йому матеріальною шкодою (30144,68грн. - 24737грн.). Стаття 1194 ЦК України вказує на те, що особа яка застрахувавла свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 заподіяної моральної шкоди, яку останній визначив у сумі 5000 грн. обгрунтовуючи тим об”ємом моральних страждань, що він отримав із-за пошкодження транспортного засобу, нервового потрясіння під час та після цієї ДТП його і всієї сім”ї, що вимушені були перервати поїздку до родичів напередодні Новорічних світ, що призвело до порушення звичного способу і умов проживання сім»ї позивача, неможливість відновити і використовувати цей транспортний засіб на протязі тривалого часу, із-за чого він орендував протягом 2-х місяців інший транспортний засіб у м.Києві, суд вважає необхідним частково задовольнити ці вимоги шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн.морального відшкодування, що буде достатнім розміром відшкодування такої шкоди немайнового характеру, відповідатиме вимогам розумності і справедливості при визначенні дійсного розміру такої шкоди. Обов”язок відповідача ОСОБА_2 відшкодувати таку шкоду (немайнову) позивачу ОСОБА_1 випливає з положень ст.ст.23,1167 ЦК України, а тому, суд не вважає заслуговуючими на увагу заперечення в цій частині зі сторони відповідача про те, що страхова компанія зобов”язана відшкодовувати моральну шкоду. Така правова позиція сторони відповідача є хибною, оскільки згідно положень ст. 22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (третя особа ПрАТ“СК“Дніпроінмед”) зобов”язаний відшкодовувати лише моральну шкода, передбаченої пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного Кодексу України, що є відсутнім у даній справі, бо судом установлено заподіяння позивачу моральної шкоди душевними стражданнями у зв”язку із пошкодженням його майна (п.3ч.1ст.23 ЦК України), що виключає відповідальність у цій частині страховика, до якого не має претензій і сам позивач.

Вирішуючи-ж вимоги позивача про стягнення з відповідача 16000 грн. додаткових витрат пов”язаних з орендою автомобіля, суд вважає необхідним відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що діючим законодавством не передбачено такого виду стягнення з винної у ДТП особи, а понесені позивачем незручності (до яких відноситься і оренда автомобіля впродовж 2-х міс. після ДТП) враховуються судом при визначені розміру морального відшкодування, як це наведено вище. Приймаючи таке рішення про відмову у цій частині вимог позовача суд також враховує, що оренду іншого автомобіля ОСОБА_1 здійснював на власний розсуд і “для службових поїздок персоналу останнього”, що підтверджується умовами договору оренди (а.с.10).

Задовольняючи таким чином вимоги позивача, суд за правилами ст. ст. 79, 81, 85, 88 ЦПК України вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на відшкодування позивачу ОСОБА_1 понесених ним судові витрати, а саме : - 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення (а.с.1), - 344 грн. витрат пов»язаних з явкою до суду позивача за 4 дні (виходячи із 43грн. вартості проїзду в одну старону автобусним сполученням “Київ-Прилуки”), що підтверджується довідкою АС Прилуки. З відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути 71 грн. 07 коп. (54,07грн.+17грн.) судового збору на користь місцевого бюджету м.Прилуки.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 88, 213-215, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5407 грн. 68 коп. на відшкодування матеріального збитку, 3000 грн. моральної шкоди та 344 грн. судових витрат, а всього стягнути 8751 (вісім тисяч сімсот п»ятьдесят одна) грн. 68 коп..

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, за недоведеністю.

Стягнути з ОСОБА_2 71 грн. 07 коп. судового збору на користь місцевого бюджету.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, або в цей-же строк із дня отримання копії рішення стороною яка не була присутня на його проголошенні.

Головуючий суддя Білокур В.І.