33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"12" січня 2012 р. Справа № 16/5025/1457/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючої судді Бригінець Л.М.
суддів Демидюк О.О. суддів Савченко Г.І.
при секретарі судового засідання Риштун О.М.
За участю представників:
позивача:
від органу прокуратури - не з"явився
Державного агентства рибного господарства України - ОСОБА_1 ( довіреність № 41-Д від 30.12.2011 р. )
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області - не з"явився
відповідача 1 - не з'явився
відповідача 2 - не з"явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Державного агентства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" на рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.11 р. у справі № 16/5025/1457/11
за позовом Заступник прокурора м. Хмельницького в інтересах держави, в особі Державного агентства рибного господарства України, м.Київ та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, м.Хмельницький
до відповідачів: 1) Державне підприємство "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля"
2) Фізична особа-підприємець ОСОБА_3
про - визнання недійсним договорів зберігання з правом користування №7 від 30.04.2010 р. та №8 від 30.04.2010 р.
- зобов"язання повернути майно, яке передано актами приймання-передачі від 30.04.2010р. по договорам зберігання з правом користування: №7 від 30.04.2010р. та №8 від 30.04.2010р.
Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у скаладі головуюча суддя Бригінець Л.М., суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І.
Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Хмельницької області (суддя - Магера В.В.) частково задоволено позов заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави, в особі Державного агентства рибного господарства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області. Визнано недійсними договори зберігання з правом користування №7 від 30.04.2010 р. та №8 від 30.04.2010 р. Стягнуто з Державного підприємства „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” державне мито в сумі 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.). Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 державне мито в сумі 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.). В частині зобов'язання повернути майно, яке передано згідно актів приймання-передачі від 30.04.10 р. по договорам зберігання з правом користування: №7 від 30.04.2010 р. та №8 від 30.04.2010 р. відмовлено.
Дане рішення мотивоване тим, що спірні угоди укладались без участі Фонду державного майна України та за відсутності його згоди на передачу об"єктів оренди в платне строкове користування згідно укладених договорів від 30.04.2010р. №7, №8, а тому дані договори є такими, що укладені із порушенням норм чинного законодавства.
Не погоджуючись з даним рішенням відповідач Державне підприємство "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області по справі №16/5025/1457/11 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позивачу відмовити повністю.
Апелянт вважає, що рішення ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Так в порушення ст.33 ГПК України заступником прокурора м. Хмельницький подано позов в інтересах держави в особі Держрибагентства та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, однак не додано доказів порушення прав чи інтересів вище зазначених осіб.
Скаржник зазначає, що за змістом Статуту ДП "СГЦР "Поділля" є державним комерційним підприємством, має право від свого імені укладати будь-які господарські угоди. Реалізуючи свої права ДП "СГЦР "Поділля" укладало спірні договори зберігання з правом користування, що не суперечать вимогам чинного законодавства і не порушують права позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, оскільки розпорядження майном знаходиться в компетенції державного агентства рибного господарства України. Крім того, у відповідності із умовами додаткової угоди від 30 квітня 2011р. та відповідним актом передачі спірний договір зберігання з правом користування розірвано, що свідчить про відсутність спору та про підставу закриття провадження у даній справі.
До дня судового засідання від Державного агентства рибного господарства України надійшли письмові пояснення по справі, в якому Держрибагентство України просить суд задовольнити апеляційну скаргу ДП "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля".
Від Регіонального відділення Фонду держаного майна України по Хмельницькій області надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому Регіональне відділення ФДМ України по Хмельницькій області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011р. у справі №16/5025/1457/11 - без змін.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши присутнього представника Державного агентства рибного господарства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурором подано позов в інтересах держави, але не надано доказів порушення прав чи інтересів позивачів не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Згідно статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійснені прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, не визначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за ново виявленими обставинами.
Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень, або загрози порушень внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Оскільки даний спір стосується інтересів держави, державного майна, яке передано в користування без погодження із органами управління державним майном та без відома належного орендодавця, тобто порушено інтереси позивачів, заступником прокурора правильно визначено орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом у справі №16/5025/1457/11 згідно наказів Державного комітету рибного господарства України №532 від 04.12.2009 р., №44 від 25.02.2010 р. та №446 від 01.11.2010 р. та актів приймання-передачі від 17.12.2009 р. та від 03.11.2010 р., що затверджені Державним комітетом рибного господарства України, з балансу Державного підприємства "Укрриба" на баланс Державного підприємства „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” передано 52 гідротехнічні споруди рибницьких ставів, що знаходяться на території Хмельницької області.
Між Державним підприємством „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (зберігач) 30.04.2010р. укладено договори зберігання з правом користування №7 та №8.
Умови вказаних договорів (від 30.04.2010р) свідчать, що їх предметом є передача замовником зберігачу нерухомого державного майна із правом користування, а саме: гідротехнічних споруд рибницьких ставів, згідно актів приймання-передачі, для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.
Відповідно до п.п.1.1. вказаних договорів замовник передає, а зберігач приймає на зберігання із правом користування згідно акту приймання-передачі нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі ДП „Селекційно-генетичний центр по рибництву „Поділля” за адресою: Хмельницька область Волочиський район с. Маначин, нагульний став Маначин із насосною станцією (по договору №7) та став „Лозова” Копачівська та Порохнянська сільські ради (по договору №8).
Як вбачається із п.п.1.2,1.3 вказаних договорів, вартість майна, що передається зберігачу, визначається на підставі даних експертної оцінки і відображається в акту приймання-передачі майна, що є додатком до договору. Майно використовується з метою риборозведення та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому призначенню зазначеного майна.
Згідно із п.п.2.2. договору №7 на зберігача (ФОП ОСОБА_3) покладено обов'язок щомісячної плати за користування майном, (згідно з Додатком №1 "Акт приймання-передачі державного майна") в розмірі 1 935,73 грн. (в тому числі ПДВ), яку потрібно вносити щомісячно до 15 числа наступного за звітним.
Розмір щомісячної плати за користування майном визначає п.п.2.2. договору №8 (згідно з Додатком №1 "Акт приймання-передачі державного майна") та становить 790,58 грн. (в тому числі ПДВ).
У випадку дострокового припинення договору або закінчення терміну дії договору повернення переданого на збереження майна оформляється актом приймання-передачі. Майно вважається повернутим із дати підписання акту приймання-передачі (п.п. 2.15 договорів №7, №8).
За відповідальне зберігання майна (згідно акт приймання-передачі державного майна) замовник зобов"язаний був щомісячно оплачувати 10 грн. в тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік по закінченню календарного року до 15 січня наступного року. (п.п. 4.1 договорів №7, №8).
Строк дії вказаних договорів - 01.12.2059р. (п.6.1 договорів №7, №8).
Замовник вправі у разі погіршення стану майна зберігача вимагати відшкодування збитків, завданих втратою або пошкодження майна, яке зберігається, та не має права без письмового погодження із зберігачем здійснювати самостійну перевірку стану його зберігання та використання (п.п. 5.1,5.2 договорів №7, №8).
П.п. 6.5-6.7 вказаних договорів передбачено, що реорганізація замовника чи зберігача не може бути підставою для зміни умов договору чи припинення його дії. У такому випадку права га обов'язки сторін за договором переходять до правонаступників. Уразі невиконання умов цього Договору протягом трьох місяців в частині оплати за користування гідроспорудами. Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це зберігача за 30 календарних днів. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
По акту приймання-передачі від 30.04.2010р. (додаток №1 до договору №7 від 30.04.2010р.) замовник передав, а користувач прийняв наступне майно: нагульний став Маначин із насосною станцією -227,3 га, розташований в с. Маначин Волочиського району Хмельницької області.
Згідно акту приймання-передачі від 30.04.2010р. (додаток №1 до договору №8) замовник передав, а користувач прийняв наступне майно: став „Лозова” площа 72,88 га, в тому числі водне плесо 62,25 га, розташований на території Копачівської та Порохнянської сільський рад Волочиського району Хмельницької області. Вказані акти підписані представниками обох сторін, скріплені печатками.
Між замовником та зберігачем 30.04.2011р. укладено додаткові угоди до договорів №7 та №8 від 30.04.2010р., згідно яких сторони дійшли згоди про зупинення дії договорів зберігання №7 та №8 від 30.04.2010р. (п.п. 2.1 додаткових угод). П.п. 2.2. зазначено, що для забезпечення завершення господарського виробничого циклу вирощування рибо продукції, дія договорів №7, №8 від 30.04.2010р. припиняється з 30.04.2011р., що оформляється відповідним актом приймання-передачі.
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 936 ЦК України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно статті 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Доводи відповідача-1, викладені у відзиві про те, що спірні договори на даний час є розірваними за взаємною згодою сторін, судом до уваги не приймаються, оскільки, як слідує із змісту додаткових угод від 30.04.2011р. вбачається, сторони дійшли згоди про зупинення дії договорів №№7, 8 від 30.04.2010р., що не є фактичним їх розірванням в розумінні вимог ст. 188 ГК України та ст. 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Згідно із актами приймання-передачі від 30.04.2011р. зберігач передав, а замовник прийняв наступне майно, а саме по договору №7 від 30.04.2010р. - став Маначин із насосною станцією -227,3 га, розташований в с. Маначин Волочиського району Хмельницької області, по договору №8 від 30.04.2010р. - став „Лозова” площа 72,88 га на території Копачівської та Порохнянської сільський рад Волочиського району Хмельницької області. Зазначені акти підписані представниками обох сторін, скріплені печатками.
Тобто, договір зберігання як правило, укладається без права користування річчю, право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне).
Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили; якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Отже, оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.
Частиною 1 статті 215 ЦК передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 передбачено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини; за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину; встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним; до удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що спірні договори зберігання з правом користування №7 від 30.04.2010р. та №8 від 30.04.2010р. є удаваними правочинами, оскільки за своєю суттю є договорами оренди майна з огляду на те, що основною ознакою спірних договорів є користування майном за плату, а плата за користування майном є неспіврозмірною з платою за послуги зберігання за даними договорами.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч.1 ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Аналогічні положення щодо оренди державного майна передбачено ст.5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ передбачено, що орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю.
Відповідно до підпунктів а, б, в пункту 2 статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд державного майна України щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна: а) виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна; б) розробляє методичні засади визначення орендної плати відповідно до ринкової вартості майна; в) здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна.
Підпунктом 30 пункту 1 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань надають орендодавцям об'єктів державної власності згоду на оренду державного майна і пропозиції щодо умов договору оренди, які мають забезпечувати ефективне використання орендованого майна та здійснення на орендованих підприємствах технічної політики в контексті завдань галузі.
Місцевим господарським судом встановлено та доведено матеріалами справи, що спірні договори №7 від 30.04.2010р. та №8 від 30.04.2010р укладались без участі Фонду державного майна України та за відсутності згоди на передачу об'єктів оренди в платне строкове користування, а тому дані договори є такими, що укладені із порушенням вимог чинного законодавства.
За таких обставин колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог прокурора в частині визнання недійсними договорів зберігання з правом користування №7 від 30.04.2010 р. та №8 від 30.04.2010 р.
Щодо вимог прокурора про повернення майна, переданого згідно актів приймання-передачі від 30.04.10 р. по договорам зберігання з правом користування № 7 від 30.04.2010 р. та № 8 від 30.04.2010 р., судом враховується, що майно, а саме: став площею 227,3 га з насосною станцією балансовою вартістю 1 527 908,59 грн. (с.Маначин, Волочиського району) та став „Лозова” площею 24 га, балансовою вартістю 687 073,40 грн. на території Копачівської та Порохнянської сільських рад Волочиського району, повернуто відповідачу-1, про що свідчать акти приймання-передачі від 30.04.2011р. Вказані акти підписані представниками від ДП „СГЦПР „Поділля” та від ФОП ОСОБА_3, скріплено печатками. Доказів на спростування зазначеного, суду не подано.
Згідно із ст.33 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про відмову в задоволені позову прокурора в частині повернення майна, переданого згідно актів приймання-передачі від 30.04.10 р. по договорам зберігання №7 та №8.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105, ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011р. у справі №16/5025/1457/11 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного агентства "Селекційно-генетичний центр по рибництву "Поділля" - без задоволення.
2. Матеріали справи №16/5025/1457/11 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
< Текст >
Головуюча суддя Бригінець Л.М.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.
01-12/525/12 525/12