"18" січня 2012 р.Справа № 5016/3587/2011(12/195)
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Картере В.І.,
суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.,
при секретарі судового засідання -Головченко І.І.
за участю представників:
від ПП „Шанс-Н” -Червак Н.П.,
від ФОП ОСОБА_2 -ОСОБА_3,
від ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Шанс-Н”
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2011р.
у справі № 5016/3587/2011(12/195)
за позовом Приватного підприємства „Шанс-Н”
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про усунення перешкод у здійсненні права користування майном
24.10.2011р. Приватне підприємство (далі - ПП) „Шанс-Н” звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом, в якому, з посиланням на положення ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, ст. 27 Закону України „Про оренду землі”, ст. ст. 20 та 147 ГК України, просило зобов'язати власників газопроводу Фізичну особу-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками ПП “Шанс-Н” площею 10446 кв.м. розташованої за адресою АДРЕСА_1 та площею 4649 кв.м. розташованої за адресою АДРЕСА_2 шляхом проведення робіт з демонтажу газопроводу в строк до закінчення опалювального сезону 15.04.2012 року., мотивуючи це тим, що вказаний газопровід перешкоджає здійсненню будівництва.
28.11.2011р. позивач надав клопотання про збільшення позовних вимог (а.с.55), відповідно до якого просив визнати відсутність у відповідачів прав на користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що знаходиться у користуванні позивача для прокладення газопроводу.
Враховуючи те, що вказане клопотання, всупереч вимог ч.4 ст. 22 ГПК України, було подане позивачем після початку розгляду справи по суті, місцевий господарський суд розглянув первісні позовні вимоги.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2011р. (суддя Семенов А.К.) у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів належними доказами той факт, що він має право здійснювати будь-яке будівництво на орендованих земельних ділянках, має для цього необхідну містобудівну та дозвільну документацію, а також те, що наявність газопроводу перешкоджає йому здійснювати будь-яке будівництво.
Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт наявності в нього права на звернення до суду за захистом своїх прав або охоронюваних законом інтересів, оскільки сам по собі намір щось побудувати в майбутньому (не підтверджений належними та допустимими доказами) не надає права вимагати усунення в цьому перешкод.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ПП „Шанс-Н” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити та зобов'язати власників газопроводу ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками ПП “Шанс-Н” розташованими за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 шляхом проведення робіт з демонтажу газопроводу.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції не з'ясував факт правомірності чи неправомірності розміщення на земельній ділянці позивача газопроводу відповідачів, а також не надав належної правової оцінки факту відсутності у відповідачів документів про виділення земельної ділянки під будівництво газопроводу або встановленого законом чи договором права користування чужою земельною ділянкою (сервітуту).
Також апелянт зазначає, що відповідачами самовільно використовується земельна ділянка, на якій розміщено газопровід, оскільки відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України споруда, яка збудована або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу вважається самочинним будівництвом, а відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам або землекористувачам.
Крім того апелянт стверджує, що висновок місцевого господарського суду про те, що газопровід не заважає йому при зведенні будівлі на орендованій земельній ділянці, не відповідає фактичним обставинам справи, про що на його думку свідчить доданий до апеляційної скарги лист ТОВ „Елітпроектбуд” №3 від 12.12.2011р., в якому зазначено, що розроблення проекту оптового овочевого ринку за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_2 не представляється можливим до перенесення надземного газопроводу середнього тиску з земельної ділянки за вказаною адресою.
Представник відповідачів надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, присутніх у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до положень ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України землекористувачам надається право вимагати усунення будь-яких порушень їх прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
При цьому, частиною 3 вказаної статті передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Отже, в даному випадку обґрунтованим позов є за умови доведеності наявності у позивача відповідних прав землекористувача та фактів порушення вказаних прав саме відповідачами.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2008р. між Миколаївською міською радою (Орендодавець), на підставі рішення міської ради від 18.09.2008р. №27/70 та ПП „Шанс-Н” (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 4649 кв.м. у тому числі 84 кв.м. під капітальною забудовою, 4565 кв.м. під проїздами, проходами та площадками, без права передачі її в суборенду, на якій знаходиться майновий комплекс, що належить ПП „Шанс-Н”.
Вказаний договір оренди землі зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП „Центр ДЗК” за № 040800101344 від 01.12.2008р.
20.03.2009р. між Миколаївською міською радою (Орендодавець), на підставі рішення міської ради від 19.12.2008р. №31/42 та ПП „Шанс-Н” (Орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 10446 кв.м., у тому числі 1361 кв.м. під капітальною забудовою, 162 кв.м. під тимчасовою забудовою, 8923 кв.м. під проїздами, проходами та площадками, без права передачі її в суборенду.
Зазначений договір оренди землі зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП „Центр ДЗК” за № 040900100290 від 20.03.2009р.
Враховуючи викладене та беручи до уваги приписи ст.125 ЗК України, відповідно до яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, апеляційний господарський суд виходить з того, що позивач є законним землекористувачем земельних ділянок площею 4649 кв.м. по АДРЕСА_2 з 01.12.2008р. та площею 10446 кв.м. по АДРЕСА_1 з 20.03.2009р.
У позовній заяві ПП “Шанс-Н” стверджує, що по орендованій земельній ділянці вздовж огорожі побудовано газопровід вводу газифікації будівлі, який належить на праві сумісної власності відповідачам і вказаний газопровід заважає ПП “Шанс-Н” провести зведення будівлі, яка необхідна для здійснення подальшої господарської діяльності.
Разом з тим позивачем, всупереч приписів ст.ст. 33 і 34 ГПК України, не надано належних та допустимих доказів того, що на орендованих ним земельних ділянках відповідачами незаконно збудований газопровід.
Так, з матеріалів справи вбачається, що надземний газопровід до об'єкту нерухомості, розташованому на земельній ділянці, що межує з орендованими позивачем земельними ділянками, побудований та прийнятий в експлуатацію у 2006 році, тобто значно раніше ніж у позивача виникло право користування земельними ділянками, на підставі вказаних вище договорів оренди.
Наявність цього газопроводу на момент отримання в оренду земельних ділянок підтверджує в своїх поясненнях, наданих апеляційному господарському суду, і сам позивач. Отже, факт будівництва газопроводу на орендованих позивачем земельних ділянках спростовується як матеріалами справи так і поясненнями позивача.
Водночас, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що вказаний газопровід розташований саме на території земельних ділянок, право користування якими належить позивачу.
Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме відповідачам належить право власності на газопровід, щодо якого заявлені позовні вимоги.
Виходячи з принципу змагальності господарського судочинства, встановленого ст. 43 ГПК України, враховуючи відсутність будь-яких клопотань з боку позивача про необхідність витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України та керуючись положеннями ст.101 ГПК України стосовно меж перегляду справи в апеляційній інстанції, апеляційний господарський суд вважає не доведеними факти наявності у відповідачів права власності на газопровід, щодо якого заявлені позовні вимоги та розташування цього газопроводу на земельних ділянках, орендованих ПП “Шанс-Н”.
З огляду на викладене апеляційний господарський суд не приймає до уваги ствердження апелянта про те що відповідачами самовільно використовується земельна ділянка, на якій розміщено газопровід і суд першої інстанції не з'ясував факт правомірності чи неправомірності розміщення на земельній ділянці позивача газопроводу відповідачів, а також не надав належної правової оцінки факту відсутності у відповідачів документів про виділення земельної ділянки під будівництво газопроводу або встановленого законом чи договором права користування чужою земельною ділянкою (сервітуту).
Також, позивачем не доведено факти порушення відповідачами прав землекористувача, які виникли у ПП „Шанс-Н” на підставі вказаних вище договорів оренди.
Так позивач стверджує, що газопровід перешкоджає здійсненню будівництва на орендованих земельних ділянках, однак наявність у ПП „Шанс-Н” права здійснити будівництво не підтверджена належними та допустимими доказами.
Слід зазначити, що забудова земельної ділянки здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил і допускається лише у випадках, коли вона узгоджується із цільовим призначенням земельної ділянки (ч. 3 ст. 375 ЦКУ) та містобудівною документацією (ч. 4 ст. 26 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності”) у дозвільному порядку. Правові засади отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки передбачені ст. 29 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності”. Окрім того, для забудови необхідна затверджена у встановленому порядку проектна документація на будівництво, а також дозвіл на виконання будівельних робіт (ст. 37 Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності”).
Позивачем не надано передбачених чинним законодавством документів, які б підтвердили його право здійснити забудову орендованих ним земельних ділянок, в той час як земельні ділянки площею 4649 кв.м. по АДРЕСА_2 та площею 10446 кв.м. по АДРЕСА_1, відповідно до умов договорів оренди від 19.11.2008р. та від 20.03.2009р., надані позивачу для обслуговування майнового комплексу, а не будівництва.
Наявний в матеріалах справи лист ТОВ „Елітпроектбуд” № 3 від 12.12.2011р., в якому зазначено, що виконання проектних робіт з будівництва є неможливим до переносу надземного газопроводу з території, де планується забудова, не спростовує факту відсутності у позивача, отриманого у встановленому чинним законодавством порядку, права на забудову орендованих ним земельних ділянках
Враховуючи викладені обставини, місцевий господарський суд цілком правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог, а відтак правові підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, яке прийнято у відповідності до приписів чинного законодавства, відсутні.
Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.12.2011р. по справі №5016/3587/2011(12/195) -залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Шанс-Н” -без задоволення.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: В.І. Картере
Судді: Л.В. Лавриненко
В.Т. Пироговський
Повний текст постанови підписаний 23.01.2012р.